16.07.15 17:20

Луганчанин у Черкасах допомагає переселенцям оформляти документи


Луганчанин у Черкасах допомагає переселенцям оформляти документи
 
У Черкасах переселенець Олександр В’ячеславович Шифрін уже майже рік. Місто для переселення вибрав майже навмання. Має багато друзів по всій Україні, але не хотів нікого обтяжувати, пише “Прочерк”.
 
– Приїхав сюди, думаючи, що це – максимум на кілька місяців, мовляв, завжди влітку їздили на море, а тепер, замість моря, – до Черкас… Але згодом ми з сім’єю зрозуміли, що це надовго. Знімаємо квартиру на три родини: мою, братову і племінника, – розповідає Олександр Шифрін. 
 
Єврей за походженням, Шифрін завжди вважав себе в душі росіянином: його батько, хоч і родом із Луганська, але був військовим, і служив у різних місцях колишнього СРСР. Олександр народився поблизу Владивостока.
 
Каже, що все життя ревно переживав за Росію, і ніколи на «помаранчевих» не голосував.
 
- По-справжньому в мене в душі щось перевернулося, коли Росія відібрала в нас Крим. Я це сприйняв як особисту образу. Почав висловлювати свої думки знайомим. Мене в Луганську тоді мало хто розумів. А коли зрозуміли, було вже запізно…
 
Усе змінилося в останні роки президентства Януковича
 
– Я – підприємець, заробляв, займаючись у Луганську антикварним бізнесом. Мабуть, як кожен підприємець, був незадоволений тим, що коїлося тоді в Україні. Тому, коли розпочався Майдан, зустрів його із розумінням. Та по-справжньому в мене в душі щось перевернулося, коли Росія відібрала в нас Крим, – пригадує переселенець. 
 
Коли напруга навколо Криму зростала, Шифрін був одним із перших луганчан, хто прийшов у військкомат і висловив бажання захищати Вітчизну. Але у військовому відомстві він зустрів зовсім несподіваний прийом. 
– Мені сказали: «Йди геть, дурню!..» І я зрозумів, що й там було все куплено, – згадує Олександр В’ячеславович події торішньої весни. 
 
Коли в Луганську стали з’являтися проросійські «казаки», Шифрін попервах ходив сперечатися з ними, думав, що ці хлопці просто не розуміють того, що відбувається. Але прибульців ставало дедалі більше, й вони робилися дедалі агресивнішими. На площах Луганська з’явилися так звані «шахтарі» – хлопці у спортивних формах, котрих звідкись привозили автобусами. Всім неупередженим луганчанам було зрозуміло, що вони – ніякі не шахтарі, бо мали вигляд перевдягнутих військових. 
 
– Закінчилося тим, що по мені й моїх товаришах почали стріляти. При цьому ми всього лише покладали квіти до пам’ятника Шевченку. Міліція в цей час дивилася в інший бік… – розповідає луганчанин. 
 
Міфи про «бандерівців» росли як сніжний ком
Брехні вірили не всі, передусім ті, кому у житті не пощастило. Невпевнені в собі, слабкі духом люди були готові слухати всяку єресь і вірити їй. Інші – наближені до митниці, «копанок» та нелегального бізнесу – ймовірніше робили вигляд, що вірять, тому що боялися втратити свої незаконні доходи. Люди ж освічені й такі, які звикли заробляти чесною працею, вже тоді розуміли, що й до чого. 
 
– Я чекав до останнього, все сподівався, що це неподобство закінчиться. Але моїх добрих знайомих загарбники почали хапати й запроторювати в колишню будівлю СБУ. А потім на моїх очах захоплювали військову частину Держприкордонслужби. Все відбувалося прямо біля мого будинку. Люди в балаклавах стріляли по прикордонниках, кидали в них пляшки із запальною сумішшю… А по російському телебаченню в цей час передавали, ніби українська авіація бомбить невинних, – згадує Олександр В’ячеславович. 
Уже після переїзду до Черкас у братів Шифріних була нагода ще раз побувати в рідному місті. Брат Олександра, Андрій В’ячеславович, сподівався забрати деякі необхідні речі. 
 
– Поїздка була незабутньою. Ми поїхали через Щастя, по дорозі завезли передачу в батальйон «Айдар». У місті тривав постійний артобстріл, – розповідає Шифрін. – Я залишився в Щасті, а брат з’їздив у Луганськ. Одразу після повернення звідти з ним сталася прикрість – він пережив інфаркт міокарда. Привожу його у лікарню, а там – десятки поранених. Ми бачимо, що прибули «не вчасно». Але лікар-волонтер із Києва врятував мого брата: надав необхідну допомогу, вколов ліки, які коштують кілька тисяч гривень, а потім ще десять днів майже в польових умовах лікував… 
 
Я перетягнув сюди багатьох своїх знайомих і друзів із Луганська
 
У самого Олександра В’ячеславовича також проблеми зі здоров’ям: він живе з цукровим діабетом. Коли приїхав у Черкаси, інсулін геть закінчився, і Шифрін не знав, як бути далі. Але тільки-но прийшов у міськвиконком і сказав, що він – переселенець, без жодної бюрократії його поставили на облік і видали потрібний інсулін. 
 
– Я перетягнув до Черкас багатьох своїх знайомих і друзів із Луганська. Звісно, розпочинати в чужому місті з нуля дуже важко. Хто цього не пережив, не зрозуміє, що це таке – не мати навіть таких елементарних речей як тарілка, простирадло чи рушник. Постійного житла немає. Дехто вирішив, що це – гірше, ніж під кулями, і повернувся в Луганськ. Я їх розумію. Але для мене шляху назад немає: звикнувши до свободи, непросто повертатися туди, де треба слідкувати за кожним своїм словом і боятися навіть сусідів, – каже наш співрозмовник.
 
Помалу велика родина Шифріних почала налагоджувати побут на новому місці. Купили під Черкасами ділянку під майбутній будинок. Планують продати свої машини й розпочати будівництво. Сподіваються, що, можливо, держава згадає про переселенців і видаватиме хоч якісь пільгові кредити. Черкаські донбасці не прагнуть отримувати від держави дарунки, вони готові віддавати позичене, але ж потрібні хоч якісь кошти на перший час… 
 
Шифріни намагаються в Черкасах відновити торгівлю антикваріатом (у Луганську їхній магазин розграбували). Один із друзів Олександра В’ячеславовича, який виїхав із Луганська ще раніше, посприяв із роботою, і Шифрін допомагає йому в організації в Черкасах концертної діяльності українських зірок.
 
Усі чоловіки – і Олександр, і його брат Андрій – стали на облік у військкоматі. Намагаються займатися й громадською діяльністю: допомагають іншим переселенцям, передусім літнім людям, у збиранні необхідних документів і довідок. Планують для цього створити громадську організацію «Схід-Захід». 
 
– Як не було важко, а рідний Луганськ довелося в душі поховати, хоч і досі вболіваю за тамтешню футбольну команду «Зоря», – з сумом каже Олександр Шифрін. – Майбутнє своє пов’язую із Черкасами. Народ мені тут сподобався: добрий, привітний. Шкода, що багато людей зараз розчаровані тим, що відбувається в країні. Я часто з ними сперечаюся, намагаюся переконувати.




Наші новини
в соцмережах
Loading...
Loading...

Останні новини

18 січня 2017
17:24
Черкаси не облаштовані для комфортного пересування людей з обмеженими фізичними можливостями
16:50
На Черкащині 10-річна дівчинка зібрала речі і втекла від батька
16:38
Найближчим часом черкаський драмтеатр буде повністю накритий
16:21
Шестеро черкащан потрапили до лікарні через ожеледицю
15:59
Для стели "Я люблю Черкаси" знайшли нове місце
15:45
У Черкасах прогулянка з батьком для маленької дитини завершилася жахом
15:22
Черкащанка забрала до себе цуценя із зони АТО (ФОТО)
14:52
Черкащан запрошують безкоштовно набрати свяченої води
14:40
Через ремонт сусідів у помешканнях черкащан стає холодніше
14:23
На перехресті у Черкасах не розминулися дві автівки (фотофакт)
14:08
Нетверезий черкащанин жорстоко вбив чоловіка (ВІДЕО)
13:47
Через безвітряну погоду на Черкащині утворився смог
13:22
Стало відомо, як черкаські школярі надолужуватимуть програму після карантину
12:58
У Золотоноші за проїзд беруть більше, ніж у Черкасах
12:45
Чи підтримують черкащани традицію Водохреща?
12:25
Черкаські студенти влаштували завмираючий флешмоб у Львові
11:57
Загадкове зникнення у Черкасах: на відомому шоу чоловік шукав, хто викрав його дружину (ВІДЕО)
11:40
Черкащанин поцупив у столиці куртку та черевики
11:22
Черкаські балачки: нелюдські умови в зоні АТО та підготовка до нової ціни в автобусах
11:07
У Черкасах невідомий натравлює свого пса на прохожих
10:50
У черкаській бібліотеці люди вчилися малювати піском (ФОТО)
10:33
Обійдемося без розваг: оглядового колеса в Черкасах не буде
10:12
Черкащан попереджають про небезпечні бурульки