У Міжнародний день відмови від поліетиленових пакетів черкаський сегмент «Фейсбуку» заполоняють фото екоторб, паперових пакетів та плетених торбинок. Містяни розповідають про те, як сортують сміття, здають у повторну переробку та компостують відходи.

Разом з тим, кількість сміття на Черкаському полігоні продовжує рости зі швидкістю 144 тисячі тон у рік. Сам же полігон функціонує вже 27 років із грубими порушеннями природоохоронного законодавства, поступово винищуючи сосновий ліс довкола. Оскільки сміттєзвалище перебуває у межах унікального природного масиву Черкаський Бір, територія якого, відповідно до програми розвитку заповідної справи, призначена для створення національного природного парку.

І хоч кількість громадських «антисміттєвих» ініціатив та окремих екосвідомих громадян в Черкасах та області постійно росте, «гуртом» сортують сміття лише поодинокі  ОСББ і ніхто не робить це у промислових масштабах.

Сміттєпереробний завод – не панацея

Про будівництво сміттєпереробного заводу у Черкасах говорять вже понад 11 років. Журналістам не раз презентували і потенційних інвесторів, і макет потужностей підприємства. Востаннє працевлаштувати сотні черкащан, запустивши виробництво «замкнутого циклу» обіцяли у 2016-му. Тоді представники компаній «OAK Utility Solutions and Development» (Бахрейн) і «ProEnergy» (США) заявили про амбітні плани переробляти 500 тисяч тонн сміття на добу, яке безперервним потоком буде йти з Черкас, Городищенського, Смілянського і Черкаського районів. Сміття планували  «перетворювати»  в енергію, яка постійним потоком направлятиметься в місто, виробляючи від 18 до 20 МВт/год.  І обігріваючи таким чином 6 тисяч будинків.

Завод обіцяли звести за рік, проте ніякого будівництва іноземці в Черкасах так і не почали. Одна з можливих причин – відсутність системи сортування відходів, адже мало – просто збудувати сміттєпереробний чи сміттєспалювальний завод. Його ще треба забезпечити сировиною.

Невдалий кейс із будівництвом сміттєпереробного заводу має місто Рівне – обласний центр з кількістю населення, майже аналогічною Черкасам.

У 2013-му році тут урочисто відкрили єдине в Україні та на пострадяннському просторі підприємство, де цикл сортування та переробки побутових відходів відбувався, згідно Європейських екологічних стандартів. Близько 70-ти мільйонів гривень у завод та компанію зі збору відходів вклали приватні інвестори, проте підприємство так і не запрацювало на повну потужність, а згодом взагалі закрилося. Причина – законодавча колізія та відсутність сировини.

Хоча поруч – величезне сміттєзвалище, яке ще 2 роки тому було заповнене майже на 96%, звідти сировину на переробку брати не можуть. «Злежале» сміття не підходить для спалювання. У «свіжому», яке щодня продукують рівняни – впереміш органіка і неорганіка та побутові відходи.

- Калорійність хорошого альтернативного палива має бути 12 МДж/кг, це як у сухої деревини дуба. Для переробки на флафф — паливо для обертових печей цементного заводу — підходить тільки свіже сміття. Те, що полежало дві-три доби, уже не годиться, бо починає гнити. При цьому допустима вологість має складати 20%, а у нас було і всі 40%. Везеш таке паливо на завод, а там обурюються, - коментує для сайту «Рівне1» Микола Горбачук, директор «Укреко-Індастрі» (підприємство з оброблення та видалення безпечних відходів).  - Окрема проблема — це будівельне сміття, яке рівняни часто викидають разом з іншими відходами — немає нічого гіршого, ніж облицювальна плитка, бо її уламки псують обладнання. От італійська лінія на здолбунівському заводі пропрацювала з півроку і вийшла з ладу… До того ж, здолбунівський завод зацікавлений у поставках щонайменше 100 тонн якісного палива на добу, а ми такої потужності з нашого сміття дати не можемо. Були навіть розмови з львівським головою Андрієм Садовим, він готовий платити нам договірну ціну за переробку, але тоді, коли будемо приймати в Рівне не 20 тонн, а по 400 тонн в місяць! Але це не вигідно, бо львівське сміття не краще за рівненське, і на паливо там згодиться максимум 35%, а решта гнитиме на полігоні.

Містяни сортують, а комунальники – скидають все в один бак

Цікаво, що у Рівному, ще у 2015-му році була ухвалена міською радою трьохконтейнерна система санітарної очистки міста. Домогтися ухвалення документу вдалося лише через суд, проте 600 сторінок детальних інструкцій вже 4 роки «припадають пилом».

- На жаль, документ не імплементується, - розповідає експерт Реанімаційного пакету реформ Сергій Пінчук, який став ініціатором судового процесу проти рівненської міської ради. – Нині по місту стоять контейнери двох видів – в один скидають пластик, у інший – все решту. Але навіть таке «часткове» сортування не доведене до логічного кінця. В соцмережах з`являлося відео, на якому «комунальники» скидають посортоване сміття з різних баків в один прицеп і так вивозять на полігон. Тобто немає потрібних обсягів роздільно зібраного сміття, яке завод зможе переробляти. Розумієте, папір, який 3 години полежав у мокрому середовищі – не придатний до сортування. Пластик має бути чистий і посортований по видах. А небезпечні відходи, такі як лампочки, батарейки, обов’язково мають сортуватися окремо.

Така проблема із невідсортованим сміттям досить поширене явище по всій Україні. І хоча у 2011 році був введений в дію наказ про затвердження Методики роздільного збирання побутових відходів і на вулицях міст з’явилася контейнерна система з написами «Скло», «Папір», «Органіка», громадяни не надали цьому вагомого значення і продовжують й надалі міксувати відходи.

Аби наблизитися до вирішення сміттєвого питання у нашій країні не обов’язково будувати відповідні заводи у кожному місті – достатньо привчити громадян до правильного сортування, а вже потім зібране сміття доставляти до переробних компаній. Для прикладу у Австрії із 100% усього сміття – 69% сортують жителі громади, а 31% сортується на підприємстві.

Трактори, сміттєвози та підземні контейнери

Більше 50 тисяч кубічних метрів сміття продукують черкащани за рік. Насправді його набагато більше, бо у розрахунок не ввійшло сміття, що ввозилося СУБами, а тільки Черкаською службою чистоти, – розповідає Андрій Бортник, генеральний директор «ЧСУ-525». – На нашому підприємстві зараз працює 2 великотонажні автомобілі вантажопідйомністю 20 тон, 3 самоскида – 10 тон, 6 тракторів з причепами, 5 навантажувачів та сміттєвоз. Для гілок та відходів дерев додатково 3 газелі. Цієї техніки цілком достатньо для надання послуг відповідно до затвердженого графіку. Проблеми можуть виникати в разі складання сміття в місцях не визначених конкурсною документацією. Ми не можемо об’їздити місто в пошуках такого сміття, це відволікає ресурси людей та техніки. Ми домовилися з міскрадою, що разово вивеземо все накопичення, а далі муніципальна інспекція слідкуватиме за недопущенням складування в заборонених місцях.

Наразі «ЧСУ-525» тестує 140 різних типів контейнерів для збору сміття. Їх планують встановити протягом 3 років, рівними частинами по всьому місту. Також мають на меті обладнати 10 підземних контейнерів європейського зразка, орієнтовані для твердих побутових відходів. Які встановлять після затвердження виконавчого комітету, а згодом збільшать їхню кількість по місту.

Система підземного збору сміття має фінське походження. Експериментальні контейнери почали встановлювати в 90-ті роки у різних фінських містечках. Нині сучасні системи підземного збору та зберігання сміття виглядають так: в шахту на спеціальному ліфті опускають сміттєві контейнери, а на поверхні залишаються лише сміттєприймач. Таким чином створюється повна герметичність, а обслуговування системи займає менше часу. Більше того ці контейнери мають низку переваг, по-перше, вміщають у п'ять разів більше сміття в порівнянні з традиційними сміттєвими баками. По-друге, дозволяють заощаджувати на вивезенні відходів. По-третє, сміття пресується прямо в контейнері під дією сили тяжіння.

Більше того у Черкасах вже встановлено перший майданчик для великогабариту. В одноквартирних житлових будинках приватного сектору збір та вивезення таких відходів здійснюється на власних присадибних ділянках та у місцях визначених мешканцями приватного сектору. У багатоквартирних житлових будинках за такими адресами:

1. 30р. Перемоги: 8, 22, 34, 40, 56/1.

2. Амброса: 40, 46, 70, 147.

3. Б. Вишневецького: 34/1, 62/1.

4. Благовісна: 169,174, 184, 222, 330, 442.

5. Вернигори: 3, 20,12/99.

6. Верхня Горова: 52, 131.

7. Г. Дніпра: 3, 49, 65, 69.

8. Г. Сагайдачного: 168, 255.

9. Гагаріна: 21, 33, 55, 83, 95

10. Генерала Момота: 7.

11. Героїв Майдану: 2, 12.

12. Гоголя: 290, 315, 350, 389/1, 409, 555.

13. Грушевського: 37.

14. Дахнівська: 42/1

15. Дашковича: 29.

16. Десантників: 1.

17. Добровольського: 3.

18. Іллєнка: 11, 130.

19. Кавказька: 260.

20. Канівська: 5.

21. Козацька: 5.

22. Корольова: 12.

23. Крилова: 61, 95.

24. Ложешнікова: 16, 20, 54.

25. Лупиноса: 35/1.

26. М. Красовського: 4.

27. М.Грушевського: 93, 97.

28. Максима Залізняка: 7, 29/1, 87, 96.

29. Мєндєлєєва: 1.

30. Надпільна: 204, 241, 330, 361, 391, 465, 532.

31. Нарбутівська: 160/1, 279.

32. Небесної Сотні: 2, 45.

33. Нижня Горова: 4, 57, 70, 103, 168.

34. Новопречистенська: 15, 35, 40, 82.

35. Одеська: 10.

36. Олени Теліги: 1.

37. Пальохи: 1.

38. Панченка: 11.

39. Пастерівська: 11, 263/1.

40. Пахарів Хутір: 19/1.

41. Пацаєва: 7/1.

42. Пилипенка: 10.

43. пр.Хіміків: 28, 38, 60.

44. Прикордонника Лазаренка: 30.

45. Припортова: 4,18, 25, 31, 42.

46. Різдв'яна: 43/1, 57, 62.

47. Руставі: 9, 15.

48. Симиренківька: 29.

49. Смілянська: 82, 123/1, 124.

50. Стасова: 16/2.

51. Сумгаїтська: 20, 21, 32.

52. Толстого: 76.

53. Хоменка: 14, 16, 32.

54. Хрещатик: 55, 130, 180, 255.

55. Чайковського: 50, 54.

56. Чехова: 42, 108.

57. Чигиринська: 50.

58. Чиковані: 23/1.

59. Чорновола: 116/2, 160/2, 241/1.

60. Шевченка: 222, 305, 325, 345, 409.

На Черкащині утилізуватимуть холодильники та кондиціонери

Українська статистика порівняно з європейською не втішна. Загальна площа сміттєзвалищ України дорівнює площі Данії. У Польщі функціонує 180 сміттєпереробних заводів, в Україні - лише один. У Німеччині перероблюють близько 70% сміття, а в Україні лише 5,8%, а 94% - захоронюють. Та попри це наша країна все ж зробила серйозний крок по збереженню екології: ми зможемо самостійно утилізувати фреон і непридатні пестициди. Цьогоріч найбільший вітчизняний виробник засобів захисту рослин і мікродобрив «UKRAVIT», потужності якого розташовані в Черкасах, виграв тендер UNIDO. Згідно з умовами проектного договору, компанія отримає технічну підтримку для створення інфраструктури для утилізації озоноруйнівних речовин і стійких органічних забруднювачів. Це буде повноцінна виробнича лінія з переробки холодильних, морозильних камер і кондиціонерів, а також інсинераторна піч (установка для спалювання відходів). Таким чином вони зможуть утилізувати небезпечні речовини, які накопичилися в країні за роки Незалежності.

Черкащани просять заборонити поліетиленові пакети в крамницях

У Черкасах екоактивісти починають активно діяти уже зараз. 3 липня вони зареєстрували на сайті Черкаської міської ради електронну петицію про заборону використання поліетиленових пакетів у крамницях та супермаркетах нашого міста і за кілька днів документ набрав необхідну кількість підписів. Тепер петицію мають розглянути на засіданні міської ради.

А ось Тетяна Ковальчук разом з родиною не лише відмовилася від пакетів, а почала створювати альтернативні торбинки, які купують по всій Україні.

-Торбинки – то такий собі матеріальний очевидний доказ змін. Бачиш людину, яка користується багаторазовою торбинкою для овочів та фруктів - і в мізках дзенькає: "Ще одна людина! Йуху! Ще на 100 кульків в рік менше! Подвійне йуху!", – коментує Тетяна на власній сторінці у фейсбук. – Люблю такий баланс між теперішнім і майбутнім. І людей, які його створюють своїми маленькими вчинками.

А ще жінка активно сортує сміття, ось тільки з цим, як виявилося, можуть виникнути проблеми.

-У нас в багажнику було 2 пакети пластикових пляшок, сотні поліетиленових кульків, пів-торби пластикових кришечок ядучих кольорів, а ще жмут пластикових обгорток, вакуумні упаковки, дюжина дзенькаючих пустих пляшок і парочка консервних банок, – зазначає Тетяна на власній сторінці у фейсбук. Єдине, що мене турбувало – знайти точку. Перша була позначена на мапі «Куди здати відходи!» як «Ековторсвіт». Гоголя, 421. Та реальність натякнула, що сьогодні не наш день: Гоголь пропонував нам тільки … офіс цієї компанії. Побутовий сортувальник сміття призвичаєний до багатьох речей. І тому відчуття провалу у мене змінилось на готовність рухатись далі. Наступна точка була біля будинку нашої бабусі. Чарівний зелений вагончик за магазином НОВУС також був позначений на мапі «Куди здати відходи!». Виявилось, це просто зелений фургончик. І він не працює! Я відчувала жахливий протест проти всієї ситуації. Тому що на обрії замайорів привид ще одного місця. Сурікова, 20. Промзона. Ми заїжджаємо на територію «Черкасивторресурси». Кольорові пакети. Трансформовані пляшки. Люди і автонавантажувачі сновигають між кубометрами пластику. Люди усміхаються і готові нам все пояснити. Люди говорять, що полієтиленові пакети, ПЕТ-пляшки і кришечки – по 4 гривні кілограм. Беруть мене і ведуть в середину дійства – на нас чекають ваги. Майже 4 кілограми. Це перемога…В конторі сидять жінки. Одна з них відкриває сейф і дістає гроші. 15 гривень переходять до мене. Пляшки, консервні банки і тетро-паки чекають свого часу. Але вже є дивовижне, вселенське відчуття правильності всього, що ми робили.

За відсортоване – не платиш

З 1 травня 2019 року в Україні вступили в силу новий закон «Про житлово-комунальні послуги», який визначає нові правила надання послуг  поводження з побутовими відходами.

Одним із них є новий порядок розрахунків, що передбачає фактично безкоштовне вивезення розсортованих відходів. Обсяг того сміття, яке мешканці будуть виносити в контейнери для роздільного збору відходів – окремо для скла, пластику, паперу тощо, – не буде враховуватися при нарахуванні плати за обсяг сміття, що вивозиться. Якщо біля будинку будуть розміщені тільки контейнери для змішаного сміття –  кожному мешканцеві доведеться сплачувати за його вивезення. Тому ми поцікавилися у черкащан, чи сортують вони сміття і як давно.

Марина Медведева,  психолог, спеціаліст з голосових практик:

Із сортуванням я познайомилась у 13 років, коли жила 3 місяці в Німеччині. Ми їздили раз на тиждень і все викидали в окремі контейнери у спеціальному місці - батарейки, скло, пластик, папір, органіку. Там було чисто і прикольно. Але про це потім забулось на роки, тому що ні умов в Україні для цього не було, ні моєї зацікавленості, мабуть. Сортувати я почала, коли переїхала жити в Геронимівку. Спочатку - органіка і пляшки пет. У селі серйозна проблема із сміттям, стихійні звалища скрізь у лісі, багато селян просто палять сміття. Із появою дитини я задалась питанням, не повірите, підгузків, бо у нього була алергія на всі одноразові. Так я відкрила сучасні багаторазові підгузки для себе, а потім вчиталась у тему одноразового сміття, проблем з екологією, ця тема мене дуже глибоко зачепила. Не всі розділяють моєї думки. Родичі чоловіка, наприклад, передають якісь продукти завжди у пластику, купують малому соки із трубочками. Але для мене це «ок». Бо це мій власний вибір і кожен повинен до нього прийти самостійно, це важливо. Якщо розібратись - то сортувати не складно, так, це займає більше часу ніж просто викинути, але це ж не сміття, а вторсировина, завдяки якій менше вирубається дерев, менше виготовляється пластику - відчуваєте різницю?

Володимир Радько, бард, поет, музикант, телевізійник, ведучий, викладач акторської майстерності:

Зі сміттям у нас дійсно проблема і в першу чергу не тому що смітять, а тому що немає ладу у прибиранні, вивезенні, сортуванні та переробці його. Я давно вже говорив що наша служба, яка називається "Служба чистоти" має перейменуватись у службу по перевезенню сміття з місця на місце. Я сортую сміття уже багато років. Так, я живу у приватному секторі і маю таку можливість сортувати, складати і з часом вивозити самостійно, здавати куди потрібно і заробляти на цьому гроші. Чим і не подобаюсь "Службі чистоти", бо відмовляюсь платити їм гроші за жах який вони роблять. Був навіть випадок, що скаржились люди, які живуть поруч з місцевим звалищем сміття – «Приїхали, у нас забрали сміття і через 100 метрів вивантажили». А сенс? А за що платити? Потрібно змінювати систему вивезення та оплати. Найкраще як закордоном – підземні смітники. Карткою провів, що ти заплатив за вивіз сміття, будь ласка, викидай.

Юлія Мурована, хореограф, SMM-спеціаліст:

2,5 року тому я прочитала книгу, яка розділила моє життя на «до» і «після» - «Легкий способ сбросить вес» Алена Карра. В цій книжці були дві глави - про м'ясо і молочку, що відбувається з нашим організмом, коли ми вживаємо такі продукти. Після цього я почала мінімізувати продукти тваринного походження з метою піклуватися про своє здоров'я. Але я почала шукати більше інформації і на очі почали потрапляти відео та статті про стан екології в світі. Що масштабне тваринництво є 2-ю причиною забруднення повітря. А там далі побачила відео про океан, про острів мрії Балі, який просто завалений сміттям. Це просто жах. Я хочу жити на Землі, я хочу, щоб мої діти, внуки, правнуки змогли тут повноцінно жити, а не купатися в бруді. Тому я починаю з маленьких кроків. Дуже маленьких. Але це вже щось, ніж бездіяльність. Я сортую пластик від іншого сміття, для пляшок є контейнери, а от куди дівати кришки - не знаю, тому просто збираю в баночку. Батарейки здаємо в магазині "Брейн", він поруч з домом. Макулатуру збираю і відношу в офіс "Промолоді", вони її здають на переробку. Вже 2 роки не користуємось пластиковими зубними щітками. Мінімізую використання пакетиків, в найближчому майбутньому збираюсь купити торбинки.

Тетяна Задорожная, косметолог:  

- Ідею сортування принесла моя доня. Точніше вона її розширила. До цього ми закопували те, що гниє у спеціальну лунку. Бо ми живемо в приватному будинку. Доця внесла поправки, і тепер ми окремо збираємо папір, скло, поліетилен (питання відкрите щодо консервних бляшанок). Сортуємо років 5-6. Всім про це розповідаю, можливо когось це направить на теж саме. А можливо й ні. Я не активіст, але позиція активна. Скло сортую. Віддаю батарейки у спеціальні бокси. Сортую поліетиленові пакети, запихаю в пляшки і виношу в спеціальні баки. Вірю в те, що цей пластик переробляється, бо це ж трагедія!!!! Я не беру в кульках майже нічого. Максимально стараюся їх уникати! Ходжу в магазин зі своїми контейнерами. Навіть на капусту, клею стікер з ціною, без кулька. Папір здаю на макулатуру. За ціну не скажу, чоловік цим займається. Та і не думала на цьому заробити, бо приємніше, що дерева рубаються не дарма. Дуже хочеться чимось допомогти, щоб було чистіше. Поки що роблю що можу на своєму рівні. Показую приклад для доньки».

Друге життя сміттю та кава – у власне горня

Екоактивістка Лідія Криштоп не лише сортує сміття, а й опікується трьома проектами: переробка пластику (кришечок), майстерня Precious Lab, де з непотребу можна зробити необхідну річ власними руками, а третій – це масштабна всеукраїнська акція. У якій активісти хочуть створити карту мережі кав’ярень, куди можна прийти зі своєю чашкою і отримати знижку за напій з собою.

- Спочатку я сортувала сміття вдома. На мене кричали батьки, що я влаштувала смітник – макулатура валялася скрізь, аби тільки її не викидати. У мене був мішок з папером, мішок з пластиком, мішок з жерстяними банками, мішок з пакетами. Це виглядало страшно. Потім я вмовила батька і ми завантажили це все в авто та повези у точку прийому вторинної сировини, – ділиться спогадами еко-активістка Лідія у інтерв’ю «Люди, які змінюють місто».

Переробка відходів – шлях до міжнародних контрактів

Якщо для пересічного споживача сортування і переробка – це «плюсик в карму» та невеличка фінансова винагорода, то для бізнесу – можливість укласти серйозні міжнародні контракти.

З підприємствами, на яких впроваджено система екологічного управління, працюють охочіше, навіть якщо у конкурентів – нижчі ціни.

- Іноземні компанії прагнуть стабільності та впевненості у тому, що завтра не доведеться шукати нового партнера через «несподівану перевірку» чи надзвичайну ситуацію на виробництві, - коментує директор та засновник ТОВ «Сертифікант» Віталій Бєлоусов. – Тож компанії, у яких запроваджені системи якості, екологічного менеджменту та безпеки на виробництві мають серйозні конкуренті переваги. Один з наших клієнтів «обійшов» конкурентів лише через те, що впровадив ці три позиції. А різниця в цінах була – кілька мільйонів.

Як зауважує Віталій, також для європейський і американських інвесторів важливо, чи використовує партнер у будівництві небезпечні матеріали. Якось серйозна угода ледь не зірвалася через звичайний для нас… шифер:

- Це був кейс  будівельної компанії «ЕРІДОН-Буд». Закордонні інвестори приїхали дивитися об`єкт і були усім задоволені, аж поки… не підняли догори голову і не побачили шифер, після чого – моментально покинули приміщення. Справа в тому, що шифер містить небезпечний для здоров`я азбест.
Часточки азбесту можуть проникати навіть в легені, а азбестовий пил не виводиться із організму і  з часом може навіть призвести до раку легень. Ця ситуація стала поштовхом для компанії – звернутися до нас і розібратися з тим, як вести бізнес відповідно до міжнародних екологічних норм. До речі, знайти місце утилізації шиферу виявилося нелегко. В Україні існує всього два сховища, де захоронюють ці потенційно небезпечні відходи.

При тому, що ще на момент ухвалення Національної стратегії управління відходами в Україні, 3 роки тому, загальний обсяг накопичення небезпечних відходів у нашій державі становив 5 млрд. тонн. А поточні витрати на їх видалення і зберігання - близько 600 млн. гривень.

Як переконують експерти ТОВ «Сертифікант», утилізувати відходи – вигідно, навіть якщо не плануєш виходити на міжнародні ринки. Адже невиконання вимог законодавства тягне за собою чималенькі штрафи.

- Яскравий приклад – кейс компанії Allseeds Black Sea LLC», яка виготовляє соняшникову олію. Уже в процесі впровадження системи екологічного керування, керівництво компанії зрозуміло, що завдяки нововведенням уникне штрафів. А отже, впровадження системи екоменеджменту вигідне, навіть якщо не приносить прямих прибутків, - коментує Віталій Бєлоусов.

Та незважаючи на численні вигоди, підприємці Черкас і області не надто активні у впровадженні екологічного менеджменту. Хоч українське законодавство та Угода про Асоціацію з ЄС прямо зобов`язують підприємців дбати про екологію, але відсутність «мотивуючих покарань» зводить нанівець суворість законодавства. Як розповідають фахівці ТОВ «Сертифікант», серед їхніх клієнтів – лише 3 черкаських фірми, натомість у київському регіоні цей показник вищий у 7 разів.

Екофільми та кліматична майстерня

Марина Радевич – ще одна черкаська еко-активістка. Дівчина  переконана, що  у жителів нашого міста  відсутня екологічна свідомість. Саме тому Марина з командою влаштовували перегляд екологічних фільмів, виставки, а нещодавно запустили освітній еко-проект «Кліматична майстерня 350». Мета проекту – навчальна, пояснити, як зменшити кількість відходів та відмовитися від використання пластику.

- Наша майстерня проводить еко-освіту, у нас є телеграм канал, де можна ознайомитися з подальшими подіями, які ми будемо проводити в місті, – зазначає Марина. –  Сміття сортує лише мала частка людей, всі інші вважають, що не потрібно заморочуватися, і не пам’ятають, що нас 7 млд. Нині природозахисники шукають альтернативу штучній сировині. Адже такі матеріали забруднюють навколишнє середовище, а деякі з них не переробляються. Тому їх краще замінити на відновлювальні ресурси: метал, дерево, тканину, бажано органічну. Пластик перероблюється енну кількість разів і потім все одно він стає непридатним до переробки та виділяє токсичні речовини. Альтернатива – це скло, воно переробляється нескінченну кількість разів. Особисто я купую лише сертифіковану веган органіку, а упаковки переробляємо в майстерні. Дечому можна знайти заміну. Наприклад, використовувати багаторазові бахіли. Соломинки замінити на металеві чи склянні, ще є бамбукові та очеретяні. Мочалки змінити на дерев’яну щітку-йоршик, а зубні щітки на бамбукові.

Марина запевняє, що думати про екологію та сортувати сміття потрібно навіть тоді, коли перебуваєш на відпочинку. І поруч немає звичних умов цивілізації.

-Я нещодавно була на середньовічному фестивалі в Белгород-Дністровському, Одеській області, –  згадує Марина. –  Ми були з наметом, чотири дні і три ночі. З собою з їжі мали сублімати, то такі овочі – каші сушені, джетбойл (газовий балон), для приготування окропу. Але їсти лише сублімати, то не дуже весело, а тому ми інколи харчувалися у закладах. Вся їжа подавалася в одноразовому посуді з маркуванням 5, такий посуд, навіть чистий не переробляється, не згниває, а лише засмічує землю. Виникає питання – як же харчуватися в громадських місцях, якщо посуду в кафе не має, і подають страви в одноразовому. Ми мали з собою набір посуду для походів, який складався з двох складних чашок по 250 мл, одна велика складна чашка на 600 мл та контейнер з двох тарілок, в якому вміщуються ще й 3 ложки-вилки. Такий контейнер важить близько 400 грамів, і по суті є дуже компактним та легким. І тому, коли хотіли придбати каву чи якусь страву, відразу попереджали продавця, що у нас свій посуд і просили приготувати в ньому напої чи страви. Що приємного? Всі продавці були раді і з розумінням ставились до нашого посуду, багато хто казав, що теж стараються якнайменше використовувати одноразовий посуд.

Черкаська еко-активістка радить, перед тим, як розпочати сортувати сміття – треба знайти точку прийому відходів та пункти для утилізації небезпечного сміття, ртутних лампочок, батерейок, електротехніки. А також ділиться своїм досвідом сортування.

    - Ми ділимо сміття на металеві: жестяні банки з під консервованих овочів, металеві кришки, їх здаю на металолом (алюмінєві баночки приймають окремо, по 35 коп за штуку), інше як бурухт 5 грн за кг, – розповідає черкаська еко-активістка Марина Радевич. – Далі пластикові: в жовту сітку, в зжатому стані, а поліетиленові пакетики збираємо на вулиці та здаємо в «Кімс». Скло, органіку компостую, потім вивозимо в Долину Троянд, там є контейнери для органіки. Папір виношу його завжди забирають безхатьки, тетрапак (картонна упаковка для продуктів харчування) висилаю посилками в організацію «Зелений птах», в Київ, з них потім роблять книги та блокноти. Небезпечні фракції типу батарейок та ламп здаю в спеціальні пункти. В Черкасах це мобільна точка, треба гуглити її графік прийому та дислокацію. Одяг та інші речі здаю в притулки для безпритульних тварин, одяг що ще можна носити віддаю безкоштовно самовивозом через ОЛХ.

Ширяться екорухи і областю. Ми поспілкувалися з громадськими діячами у різних районах черкащини, щоб дізнатися, що роблять вони для збереження довкілля.

Діна Глазунова, еко-активістка у Чигирині:

- Ми з Вікторією Гончаровою 20 квітня організували і провели фестиваль чистоти в Чигирині. З нього власне і почали працювати в напрямку сортування сміття. Поки що ми знаходимось на етапі підготовки - вивчаємо досвід людей та громад, які вже це роблять, постимо мотиваційні/інформаційні матеріали щодо еко-культури, в тому числі і роздільного сортування сміття. Співпрацюємо з міською владою - шукаємо можливості, в тому числі і грантові, для запровадження сортування в нашому місті, ОТГ.

Максим Пархоменко, еко-активіст у Смілі:

- Ми опублікували петицію до міської ради про сортування сміття. А також по проекту «Київський діалог» плануємо встановити 2-3 сортувальних майданчики для ОСББ. І відзняли інформаційне відео-запрошення до сортування сміття.

Людмила Писаревська, еко-активістка у Корсуні:

- Саме Корсунь є лідером в Україні по еко-дням, якщо щось не пройшло поза моєю увагою. Львів’яни провели екодень двічі. А ми зробили тричі. В маркетах, які долучалися, поліетиленові пакети в ці дні зовсім знімали з кас. Після кількох місяців інформаційної кампанії про шкоду одноразового пакування продавчині на касах корсунських маркетів помічають все більше людей, які приходять на закупи з полотняними торбинками або пакетами для повторного використання. Я впевнена, що завжди будуть і свідомі земляни, які не чекатимуть жорстких методів, які здатні бути прикладом, які мають достатньо внутрішної сили своїм свідомим запитом формувати правила гри бізнесам, додавати їм соціальної відповідальності. Кілька місяців - і ми вже маємо звичку відділяти органіку в компостне відро, ходимо на закупи з мішечками для фруктів, овочів, лотками для молочки і м'ясного.

300 кілограмів на українця

В Україні діє спеціальний закон про відходи, ухвалений ще в 1998 році, проте він не зовсім відповідає європейським принципам. Уряд вирішив комплексно підійти до вирішення проблеми з відходами, а тому у 2017-му прийняв Національну стратегію управління відходами в Україні до 2030 року та Національний план управління відходами до 2030 року.

 Зараз робота йде над розробкою рамкового закону про відходи (хоч згідно умов Угоди про асоціацію з ЄС, він мав бути ухвалений ще 2 роки тому). Передбачається, що нове законодавство буде сприяти вирішенню проблем з управлінням відходами в Україні за європейськими принципами. У цьому контексті мають зменшити обсяги утворення відходів і збільшити об’єм переробки та повторного використання відходів.

Нині ж показник утворення побутових відходів в Україні в середньому становить 250-300 кілограмів на рік на людину і має тенденцію до зростання.

- Адекватне поводження зі сміттям – це цивілізаційні марки, це питання гігієни, ставлення до нації, до країни, – коментує ситуацію кандидат біологічних наук Олександр Спрягайло. – Україна взяла на себе низку зобов’язань перед ЄС, що до вирішення цієї проблеми. Деякі з них на початкових етапах, деякі ще в процесі, втім більшість –  не виконана, а по деяких вже пройшли терміни. Якщо ми й надалі не будемо виконувати директиви ЄС – нам ніхто не буде вірити, пригальмують контакти та співпрацю з нами. Потрібно ухвалити рамковий закон, та почати проводити інформаційну роботу з громадськістю. Має бути робота з населенням, що робити, як робити, що буде, якщо цього не виконувати. Кожне місто та село повинно мати можливість приймати роздільне сміття. А далі потрібно чітко знати, що з цим робити. Це може бути не лише один загальний завод, а кілька. Хтось забирає скло, папір, метали. Без таких етапів, без одночасності та комплексності проведення цих дій нічого не зміниться.

У разі активного впровадження роздільного збору та переробки сміття Україна могла б вирішити не одну, а кілька проблем одночасно: по-перше, наводимо порядок вдома, по-друге, виграємо фінансово. Нині Україна втрачає шанс отримати великі гроші. А тим часом сфера поводження з твердими відходами та переробна індустрія у ЄС має оборот у €137 млрд., що є трохи більше 1,1% всього ВВП.

Разом ці сфери створюють 2 мільйона робочих місць. І у випадку, якщо країни-члени ЄС будуть переробляти 70% їх відходів, це дозволить створити ще 500 тисяч нових робочих місць у межах ЄС.

Лідерами з переробки є Німеччина, Нідерланди та Австрія, де переробляється близько 70% відходів. Швеція, Данія, Бельгія та Люксембург мають трохи нижчі показники.

У своєму блозі для «Укрінформу» Станіслав Прокопчук припускає, що новий «Закон про відходи» досі не ухвалений через очевидний конфлікт інтересів – тим, хто має проголосувати, просто невигідно.

«Чорний бізнес та більшість народних депутатів–кінцевих бенефіціарів 1447 підприємств – не в захваті від введення обов’язкового сортування сміття та переробки всього, що не повинно потрапляти на звалища. Конфлікт інтересів очевидний. Для перших, хто де-факто контролює сьогодні в країні тисячі полігонів твердих відходів, це буде втрата мільйонних прибутків від скорочення надходження сюди з різним мотлохом скляної та поліетиленової тари, металу, паперу, картону,.. які тут сортують, пакують і  реалізують за різними схемами їхні нелегальні працівники. Значних коштів недорахуються згодом, якщо нарешті запрацює Закон України «Про відходи», й інші юридичні особи, крім згаданих підприємств народних обранців, - пише Прокопчук».

Ухвалення нового закону нині – вже робота для майбутнього складу Верховної Ради IХ скликання. Як швидко і успішно справляться народні обранці з цим завданням – покаже час.

Мовою цифр

Кількість сміття на Черкаському полігоні продовжує рости зі швидкістю 144 тисячі тон у рік.

Черкащани продукують більше 50 тис м3 побутових відходів на рік.

На підприємстві «ЧСУ-525» зараз працює 2 великотонажні автомобілі вантажопідйомністю 20 тон, 3 самоскида – 10 тон, 6 тракторів з причепами, 5 навантажувачів та сміттєвоз. Для гілок та відходів дерев додатково 3 газелі.

Лише 3 черкаських фірми запровадили систему екологічного менеджменту у ТОВ «Сертифікант», натомість у київському регіоні цей показник вищий у 7 разів.

Загальна площа сміттєзвалищ України дорівнює площі Данії.

У Польщі функціонує 180 сміттєпереробних заводів, в Україні один.

У Німеччині перероблюють близько 70% сміття, в Україні лише 5,8%, 94% захоронюють.