Інтерв’ю з Геннадієм Бобовим – це завжди цікава та відверта розмова. Ми зустрілися з ним уже тоді, коли ЦВК оприлюднила імена усіх кандидатів по 196 виборчому округу.

Тож навкруг виборів, майбутнього та перспектив Черкащини і точилася наша розмова.

-Геннадію Борисовичу, що можете сказати про нинішню передвиборчу боротьбу у Вашому окрузі? Наскільки вона брудна і що у ній нового?

– Наразі зареєстровані уже всі «гравці». І бруду вже чимало. Мої опоненти з ніг збилися в пошуках «двійника» для того, щоб знизити рейтинг. Ще одного Бобова вони, правда, не знайшли, але зареєстрували людину зі схожим прізвищем – Бобін. Технологія зрозуміла – хочуть надурити людей і відібрати в мене якийсь процент голосів. Такі люди недооцінюють виборців, вважають їх за неграмотних. Переконаний, що ця технологія не пройде, але саме використання такого трюку проти мене – дуже показове. Якщо вже вдаються до такого – значить, бояться. Моя позиція для них – як кістка в горлі, тому вони робитимуть усе для того, щоб очорнити моє ім’я.

Саме для цього зареєструвався такий собі Олег Собченко. Він непрохідний і прекрасно це розуміє. Це класичний «технічний» кандидат, але його виставили для того, щоб він зривав зустрічі, тероризував виборців, бігав, кричав і лив помиї. Іншого він робити просто не вміє, але з нього більше і не вимагають. Саме для такої роботи його використовують уже декілька років. Він знову порушує тему вбивства журналіста Сергієнка, до якого я не маю жодного стосунку. Давно доведено: в мене немає ні мотиву до вбивства, ні зв’язків, ні будь-чого іншого. Я до Сергієнка ніяк не причетний. Але Собченка, як і того, хто платить йому гроші, не цікавить істина. Їм потрібно знизити мій рейтинг. Тому всі балачки Собченка – повна нісенітниця, яку він відробляє за «тридцять срібняків», розкручуючи власну дрібну персону на темі жахливої смерті свого товариша.

– А для чого це йому?

– Справу Сергієнка використовують проти мене лише з однією метою. За цією кампанією стоїть відомий усім в Україні олігарх. І мотив тут лише один – його бажання забрати в моєї родини те, що створене «з нуля» без жодної державної підтримки. Я маю на увазі цукрові заводи, агрофірму, хлібоприймальне підприємство. Саме тому вони безуспішно намагаються вже п’ять років прив’язати мене до цієї справи.

Зараз на окрузі розіграли таку схему: олігарх однією рукою випустив на вибори «технічного» кандидата Собченка, який поливає мене брудом, а іншою – «свою» людину, Ванникову, яка вміє красиво говорити й солодко обіцяти. Я не знаю, хто зареєстрував «двійника», але думаю, що це також ланки одного ланцюга. Проте такі технології не пройдуть.

І що більший на мене тиск – то більше навкруг гуртуються люди. Адже всі вже розібралися, хто є хто. Та й навряд чи комусь хочеться жити в постійному смороді від сотень нових курників і втратити воду в криницях. А саме цим закінчиться діло, якщо кандидати олігарха переможуть на виборах. Адже він ставить перед собою зрозумілі цілі щодо подальшого розвитку бізнесу. Ще один народний депутат в його обоймі – це додатковий важіль впливу на місцеву владу та громади для ухвалення потрібних рішень щодо розширення «курячого» бізнесу. Саме тому їм вкрай потрібна перемога на окрузі. І вони застосовуватимуть усі можливі «чорні» технології для того, щоб перемогла Ванникова.

Наприклад, вже зараз її агітатори не так агітують голосувати за неї, як ганьблять моє ім’я. Ширяться чутки про те, що я роздаю «гречку», що функціонує якась міфічна «сітка» скупляння голосів, що я закриваю школи та інша брехня. Хочу одразу всіх запевнити: як і минулі рази, я виграю без жодного порушення закону і фальсифікацій. Я ніколи до такого не вдавався і не вдаватимусь. Усі розмови про це – робота моїх конкурентів. Адже вони розуміють, що в чесній боротьбі їм не перемогти, тому готові на все.

– А що скажете про тих, хто йде від партій?

– В основному це зовсім не місцеві люди – «парашутисти», які навіть не були в Корсуні-Шевченківському, Городищі чи Шполі, не кажучи вже про села. Моя позиція щодо цього проста: можна голосувати за будь-яку партію, але мажоритарник має бути місцевим, інакше 5 років його ніхто не побачить на окрузі. А робота мажоритарника – це постійна взаємодія з громадами, допомога школам, лікарням, людям. Чи робитиме це киянин, який розглядає наш округ лишень як трамплін у Верховну Раду? Ні, не буде. Він розвернеться і поїде в столицю вирішувати свої справи, а людей залишить сам на сам із проблемами. Може, коли-не-коли помахає виборцям через Фейсбук. Ми можемо спостерігати таке на інших округах, де люди не отримують від депутата жодної допомоги, хоча обіцянок було багато.

Депутат-мажоритарник має постійно бути в контакті з людьми, знати про всі їхні проблеми, тримати руку на пульсі життя громад. Якщо ж він розглядатиме людей як ресурс для досягнення своїх політичних цілей, то користі від нього не буде нікому – ні державі, ні людям. Саме тому уважно придивляйтесь до кожного і вибирайте місцевих – тих, хто не залишить вас на наступні 5 років і приділятиме увагу розвитку міст і сіл.

Особисто мені є про що звітувати: зроблено чимало, тож людям дивитися в очі не соромно.

– Справді, я переглянув Ваш звіт – це вражає…

– За кожну цифру в цьому звіті я можу відповісти, можу розказати за кожну вирішену проблему. Наша команда проробила колосальну роботу. От уявіть – 5 637 звернень! Суха цифра, а за кожним зверненням – людська доля. Кожного треба як мінімум вислухати і за змогою допомогти.

Вдумайтесь у ці цифри: за чотири з половиною роки 71 школа, 43 лікарні, 33 дитячі садки отримували допомогу, якої вони потребували, а деякі й не один раз. За моєї підтримки в окрузі за всі роки до 3 969 домогосподарств під’єднали газ. Це, зважте, 30 населених пунктів у трьох районах області. Це сотні мільйонів гривень приватних коштів, що вкладені мною в наші міста і села. Покажіть мені того, хто зробив для людей більше – не язиком, а реальними справами! Не знайдете!

А все тому, що у важкі часи треба триматися разом і допомагати один одному. Інакше – пропадемо, втратимо українське село назавжди.

За кожною цією цифрою, за кожною допомогою – жива історія, бажання, сподівання, надії людей. Це ж не просто хтось сів у машину і розвіз красиві папірці, на яких написані суми грошей, як це зараз робить один кандидат. У кожному районі працює приймальня, до неї звертаються люди із проблемою, запит вивчаємо, вносимо у програму допомоги і за нею ухвалюємо рішення. Якщо потрібно допомогти дуже швидко – вирішуємо оперативно, в інших випадках – за чергою, бо запитів дуже багато.

Ми не вносили у звіт допомогу, надану окремим людям, зокрема й на лікування. Це болюча для мене тема – хотілося б допомогти усім, але, на жаль, тих, хто потребує підтримки, дуже-дуже багато. Тому пріоритет для мене – допомога дітям та устаткування закладів охорони здоров’я новітньою технікою й обладнанням. Відповідно закуповуємо і встановлюємо техніку, що допоможе діагностувати хворобу на ранніх стадіях чи зарадити на місці, щоб хвора людина не їхала в райцентр чи до Черкас. Це справді рятує життя.

Сила справжнього депутата-мажоритарника – не в гарних словах чи в кількості телевізійних ефірів. Це також потрібно, але далеко не головне. Основний критерій його ефективності – розв’язання проблем людей, які його обрали, які йому довірилися. Всі знають, що я виконую свої обіцянки і завжди доводжу справу до кінця. Якщо пообіцяв допомогти – завжди допоможу, навіть якщо не вдається зробити це прямо зараз.

– Яке питання сьогодні Вас турбує найбільше?

– Найбільше мене турбує стан доріг. Такого жахіття ще не було. В дороги потрібно вкласти сотні мільйонів гривень, якщо не більше, щоб привести їх у нормальний стан. Тут ніяких приватних коштів не вистачить. За мого сприяння проводять ремонт, за 5 років у дороги вкладено трохи більше як 3,5 мільйона гривень. Великі гроші! Але обсяг робіт, що їх можна зробити за цю суму, не вдовольняє нікого. У планах – до кінця літа завершити додатковий ремонт ще на 10 мільйонів гривень, зараз на дорогах уже працює ремонтна техніка. Це не пов’язано з виборами – просто я бачу, що чиновники, які за це відповідають, не виконують свої обов’язки, а залишати ситуацію на самоплив не можна.

Та це все одно не вихід із ситуації. Грошей умовних Бобова, Петренка чи Іваненка не вистачить для того, щоб зробити дороги скрізь. Потрібен новий підхід, який складався б із трьох пунктів: контролю за освоєнням коштів на ремонт доріг; нових технологій у ремонті; збільшення фінансування з боку держави на дороги. Інакше діла просто не буде. Я знаю, що наш новий Президент має план з відновлення доріг у регіонах. І я цілком підтримую його. Цю проблему треба вирішувати найпершою. Адже вона тягне за собою розв’язання інших – покращення рівня життя, збільшення інвестицій у регіони, швидкість доїзду до хворого «швидкої» і рівень смертності, доправлення дітей до школи і витрати на ремонт шкільних автобусів, збільшення вартості нерухомості тощо. Пропонуватиму своє бачення і підтримуватиму всі розумні ініціативи у цій сфері.

– Якщо вже заговорили про Володимира Зеленського, то як Ви ставитеся до його кроків на посаді Президента?

– Володимирові Зеленському треба дати час для того, щоб реалізувати заплановане. Він зараз один зі своєю командою протистоїть усій корупційній системі – Верховній Раді, Уряду, судам. Я добре знаю, що це таке. П’ять років я був в опозиції і витримував шалений тиск через сфабриковані справи. Тому й підтримую всі корисні ініціативи нового Президента і захищатиму інтереси людей у парламенті. Нам потрібно повністю перезавантажити державну систему. І зробити це можуть лише відповідальні депутати.

Добре, що Конституційний Суд поставив крапку в історії з перевиборами цієї Верховної Ради. Україна має отримати ефективних депутатів у парламенті, які справді переймаються проблемами людей і готові їх вирішувати. Особисто я докладу всіх зусиль, щоб так і відбулося. Я збільшу програми допомоги нашим містам і селам на цей перехідний період і голосуватиму за всі ініціативи Президента, що будуть на користь громадам. Україні потрібні справжні реформи, а не імітація.

Не потрібно закривати школи й лікарні і називати це реформою територіальних громад. Це брехня і профанація. Потрібно вкладати державні кошти в розвиток освіти та медицини, як це роблять в усіх розвинених країнах. Потрібно, щоб і вчитель, і лікар почувалися захищеними, а діти мали всю необхідну техніку й обладнання для навчання.

Не потрібно душити виробництво й вижимати з підприємців останнє. Потрібно створювати умови для будівництва нових заводів і фабрик. Україні потрібні нові робочі місця і гідна заробітна плата. Якщо цього не зробити прямо зараз, то через декілька років тут нікого не залишиться – всі поїдуть на заробітки в Польщу та Чехію. Чому ми не можемо створити такі ж комфортні умови для підприємств, як у наших сусідів? Може, тому, що ділки при владі за останні роки ніяк не могли наїстися і крали все, до чого могли дотягнутися?

Нам потрібно врешті-решт зруйнувати олігархат, який витягує з цієї землі останні соки, і побудувати державу в інтересах народу. Інакше Україна просто зникне з карти світу назавжди. Це першочергові завдання. І я сподіваюся, що нова владна система, яку сьогодні тільки почав формувати Володимир Зеленський, зможе з ними впоратися. Маю надію, що в наступному парламенті нам вдасться вирішити всі болючі проблеми, які сьогодні заважають Україні розвиватися.

*передвиборна агітація