Пара молодих черкаських дизайнерів Анастасія Тарасова і Михайло Косяков із кінця квітня майже місяць пішки продиралися через французькі гірські хребти. Вони взяли 24-ох кілограмові рюкзаки і, не маючи ніякого плану “Б” та екстремальної страховки, відправилися у 900-от кілометровий похід за маршрутом GR-10.

Zmi.ck.ua вдалося дізнатися подробиці такої унікальної мандрівки.

“Взагалі GR – це мережа пішохідних маршрутів Європою. В основному це походи по Франції, Бельгії, Голландії та Іспанії. Всі маршрути GR-10 кожні 30-40 метрів відмічені характерними біло-червоними позначками”, - пояснює Михайло Косяков.

"Наш маршрут, говорять мандрівники, -  простягається уздовж французько-іспанського кордону. Якщо керуватися офіційним путівником, то його можна пройти за 52 дні. Загальний набір висоти сягає більше 48 тисяч метрів, це майже так само як піднятися на Еверест п’ять разів. Піренеї – це досить таки ізольована система, там дуже вузькі і глибокі долини. За рахунок цього, ми щодня проходили від 16 до 30 км, а набір висоти сягав від 1800 до 2500 метрів".

Житло

Анастасія та Михайло випробували 4 типи місць, де можна переночувати:

Гостьовий будинок. Зазвичай – це багатомісні кімнати, у яких може переночувати від 2 до 20 осіб одночасно. Там є кухня, ванна кімната, туалет. Тобто є всі зручності, але абсолютно ніякого сервісу.  Мандрівники платили за ночівлю та використання ресурсів.

Гірський будиночок. Зазвичай там тепло, зручні матраци, є кафе, де можна перекусити. Ночівля коштує приблизно 20 євро з людини, проте на маршруті їх не так вже й багато, а ще там обмежена кількість місць, і деякі мандрівники навіть бронюють завчасно. Також можна заночувати у безкоштовному будиночку: він відкритий цілий рік, але тут вже як пощастить, адже інколи відсутній навіть матрац є матрац. Але у всіх можна зігрітися за допомогою каміну чи пічки.

“Іноді буває, що ці будиночки можуть бути закриті на замки. Все через наглих пастухів, які просто живуть там поки випасають худобу, а на зиму закривають все на кілька замків”, - обурєються Михайло.

Кемпінг. Там є місце де заночувати, або де поставити намет. Середня вартість - від 13 до 20 євро за двох. Найдешевший, який знаходили черкаські мандрівники, коштував 10 євро. Тобто можна було поставити палатку і скористатися душем», - пояснює пара.

Бівуак. (місце стоянки). У Франції діє таке правило, що  намет не можна розбивати будь де. Бівуачна стоянка – це такий термін серед мандрівників. Можна поставити намет на одну добу лише з 19.00 до 9.00

“Там не перевіряють, але всі намагаються виконувати такі правила. Якщо підійде поліцейський, то вам можуть виписати штраф, - застерігає Михайло. - Бівуак можна ставити будь-де, навіть у селі, але якщо це відкрита територія, чи територія поблизу міста, то бажано заховати свій намет у якихось кущах. Якщо це гори чи якийсь національний парк, то можна ставити де заманеться”.

Так позначається початок  і кінець маршруту

Початок маршруту

“Відразу через декілька кілометрів ми  набрали 500 метрів висоти, потім «стіна з гір», на яку ледве видерлися. Загалом за перший день пройшли лише 9 км. У першу ніч табір вирішили не розбивати, а ночували у гірському будиночку.  Це така собі печера. Там дуже вузький прохід, через який можна пролізти лише боком і без рюкзака.

Наступного дня був дуже сильний вітер і непроглядний туман. Ми ледве йшли, адже нас прямо зносило з дороги. Пробували впиратися спеціальними палицями в землю, але їх також здувало. Тому ми погнули і поламали це спорядження на другий день подорожі.

На третій день ми вирішили не йти за маршрутом, а деякий шматок шляху пройти по дорозі. Піренеї дуже непередбачувані. Там можна йти степом і з нізвідки з’являться гори, тому за відстанню вийде так само, якщо обійти декілька хребтів по дорозі. Завдяки цьому маневру ми пройшли 35 км за день. Надвечір не було сил підніматися в гори, тому ми заночували в кемпінгу.

Потім почали сходження на пік Канігу. Спочатку було не важко йти. Всюди  мох і  трава, а потім дорога поступово звужувалася і снігу ставало все більше й більше. У результаті нам довелося переходити кілька льодових брил і ще треба було пройти там, де недавно зійшла лавина. Коли підійшли до знаку, який показував дорогу прямо на пік, на якому є гірський будиночок, ми зрозуміли, що туди не підемо. Снігу місцями було по пояс, а в нас було не надійне взуття (у Насті черевики, а в мене –  трекінгові кросівки). Тож вирішили  зійти з маршруту до найближчого будиночку, який був за 4 км”, - зазначив Михайло Косяков.

Як відвідали Нотр-Дам де Парі

"Коли ми пройшли близько половини маршруту, - говорять мандрівники, -  то спустилися в містечко, де нам пояснили, що далі найскладніший шлях:  перевали сягають 2 800 метрів, немає рослин, і все завалено шаром снігу. Ми вирішили обійти цю ділянку.

Йшли собі гірською дорогою, аж тут молода пара зупинилася і підвезла нас до найближчого містечка, де був кемпінг”.

Щоб обійти небезпечний шматок траси, пара вирішила піти не по GR-10, а по сусідньому маршруту, який також пролягав вздовж Піреней - Сантьяго-де-Компостеллі. Тож вони під`їхали автобусом до містечка, де був притулок для пілігримів. Він офіційно відкривався наступного дня, якби прийшли завтра, то можна було б переночувати безкоштовно.

“У туристичному офісі нам допомогли із місцем для ночівлі (після того як ми сказали, що є пілігримами, хоч це і неправда) у такої собі мадам Шон, - зізнається Михайло. - А ця бабуся десь о 9 вечора запропонувала нам і ще двом справжнім пілігримам, які в неї ночували, відвідати Нотр-Дам. Звісно всі погодилися. Вона посадила нас у свій автомобіль і повезла до собору. А далі повела мимо центрального входу у якийсь службовий. Мадам Шон повністю провела нам екскурсію навіть у тих місцях, які закриті для туристів”.

Звершення

За маршрутом «ходакам» лишалося 160 км, але краєвиди уже не вражали, та  й перевалів не було високих, тому вирішили знов зійти з маршруту і поїхати автобусом (за 2 євро) до містечка на березі океану (за 60-70 км ). Там вдалося знайти класний кемпінг із зручностями та басейном (найдешевший на маршруті).

“От так і вийшло 720 км замість 900 км, замість 48 тисячпідйомів, ми подолали 34, 5 тисяч та зробили майже мільйон кроків”, - пояснює пара.

Харчування

Анастасія Тарасова та Михайло Косяков детально пояснили як вижити у французьких Піренеях:

“Ми несли з собою крупи (вівсяну, кукурудзяні пластівці і популярний серед французів кускус (він поживний, швидко дає енергію, але не надовго). Готували все це в маленькому півлітровому казанку на газовій горілці (у Піренеях неможна розводити вогонь).

У нас було 3 газових балони. Ми використали один на 450мл і один на 230мл. Третій привезли в Черкаси. Готували зазвичай зранку та ввечері, коли ночували у будиночках, вдень перекушували  солодкими батончиками, снеками та арахісом. Якщо на шляху бачили якесь містечко, то спочатку вривалися в магазин і скуповували консерви, багети, колу, пиво”.

Підготувала Олена Тютенко

Усі фото надані героями публікації