Не бухгалтер, не продавець, не юрист і навіть не маркетолог... Троє черкащан розповідають, як це – мати незвичну професію і йти на роботу, як на свято.

Як не крути, а на роботі ми проводимо більшу частину життя. Тому дуже важливо, щоб справа, якою ми займаємося, була улюбленою. Нашим героям у цьому питанні пощастило: вони знайшли себе в нестандартних видах діяльності, які приносять їм задоволення і непоганий дохід, пише in.ck.ua

"Друзі вважають, що на роботі я п'ю щодня"

"Я вирішив стати сомельє ще під час навчання в університеті. Одного разу мій колишній керівник сказав: "Подивися скільки в Черкасах бухгалтерів... А скільки в нашому місті сомельє?". Я освоїв нову справу, яка в результаті стала улюбленою роботою. Процес навчання включав багато цікавого. Нас знайомили з процесами виробництва вин, регіонами, вчили дегустації. Щодня на пробу давали по 5-6 нових позицій алкоголю, за місяць ми пробували близько 150 вин.

Я працюю сомельє вже 4 роки, тому мені важко сказати, скільки видів алкоголю я продегустував за цей час. Тільки за останній місяць ми провели 4 дегустації, на кожній з них пробували близько 5 нових вин. Я відвідую винні заводи в різних країнах світу, наприклад, нещодавно в Іспанії на одному виробництві дегустував близько 16 нових позицій вин. В середньому за місяць я "освоюю" близько 50 нових позицій алкоголю, зокрема й міцних напоїв.

Близькі жартують: "Він п'є, і йому за це гроші платять". Друзі вважають, що на роботі я п'ю щодня. Це неправда. Все набагато складніше. Більшість часу ми працюємо в залі, рекомендуємо людям напій. Задовольнити потреби клієнта – ось моя робота. Завдання – не просто продати, а дібрати алкоголь під певні вподобання клієнта, конкретний випадок і, звичайно ж, страву. Тому твердження, що сомельє багато п'є – це міф. Я ніколи не п'янів на дегустаціях. Часто нам навіть ковтати алкоголь заборонено. На одному з недавніх заходів спробував 55 різних вин і 25 позицій міцних алкогольних напоїв, зокрема абсент і віскі.

Щоразу ти відкриваєш для себе щось нове, навіть якщо пробуєш одне і те ж вино. Вино – це живий продукт, який змінюється з часом. Дуже цікаво купити декілька ящиків вина з нагоди важливої події у вашому житті, а потім щороку в цей день діставати по пляшці, спостерігаючи, як напій змінюється з часом. Розібратися у вині практично неможливо, сьогодні воно одне, завтра – інше. І ціна – не завжди вирішальний фактор: вино за 500 грн може сподобатися більше, ніж вино за 1000 грн"

Віктор Журавльов, сомельє

 

"Вогню зовсім не боїшся, його поважаєш"?

"Як сказав великий Конфуцій: "Знайди собі роботу до душі, й тобі не доведеться працювати жодного дня у житті". Це висловлювання точно про мене. У мене все почалося з нудьги, на першому курсі університету. Вчилася я добре, але цього було замало. У пошуках цікавого виду діяльності "натрапила" на жанр вогняного мистецтва.

Кажуть, що на вогонь можна дивитися вічно. Це така стихія, якою важко керувати: вона волелюбна, незалежна і таємнича. Ще в давнину люди намагалися "приручити" її, направити в потрібному напрямку. Я просто закохалася у вогонь. За місяць з допомогою інтернету освоїла базові елементи, а після почалися виступи з вогнем, я стала підробляти на різних заходах. На одній із таких подій мене помітив колектив факірів і запросив виступати вже в команді.

До вогню я ставлюся, як до частини руки: його зовсім не боїшся, його поважаєш. Під час виступів ти контролюєш полум'я. Ти знаєш, як з ним поводитися, і доносиш його магію до глядача. Це абсолютно безпечно. Ми використовуємо гас (керосин), він має низьку температуру горіння, загорітися практично неможливо. Точніше, треба добре постаратися, щоб нашкодити собі. Всі елементи шоу виконуємо відповідно до техніки безпеки, під час виступів завжди є людина з команди, яка страхує і готова прийти на допомогу в разі необхідності. Бувають, звісно, дрібні виробничі травми, але так само можна і на вулиці впасти і розбити коліно. Основний "секрет" роботи з вогнем – здоровий глузд і відпрацьована техніка, налагоджена командна робота і вдячний глядач.

Приблизно за рік сольної роботи я зважилася зібрати свою команду, адже не вистачало повної творчої реалізації. Зі своєю командою, нинішніми учасниками арт-шоу "Джайра", ми реалізували вогняні проекти – і нас було вже не зупинити. Потім відкрили для себе жанр живої скульптури. Команда росла, росли й інтереси. Так у нас з'явилося і контактне жонглювання, і ходулісти, і живі фонтани, і шоу барабанщиків. Сьогодні найскладніше в моїй роботі – це, все ж, організаційні питання: знайти, дістати, зробити, купити, організувати, простежити. Всі ці питання набагато складніші, ніж самому вийти і відпрацювати шоу. Але якщо людина займається улюбленою справою, то шанси досягти успіху різко зростають!"

Дар'я Дрозденко

факір, керівник вуличного театру "Джайра"

 

"Фокуси допомагають завойовувати дівчат і вирішувати проблеми з міліцією"

"Магію" полюбив ще в дитячому садку, коли до нас приходили фокусники. Перегляд Коперфілда по телевізору змусив мене полюбити цю справу остаточно. Мистецтво магії вивчаю понад 7 років і зупинятися не збираюся. Щоб це стало твоєю роботою, вчитися треба все життя. У шкільному віці намагався повторити деякі фокуси. Спочатку тренувався перед дзеркалом, воно було моїм першим глядачем. Потім почав показувати фокуси друзям і незнайомим людям.

Я люблю свою роботу саме за реакцію людей, мені подобається дивувати глядача і дарувати відчуття дива. Звісно, певною мірою це обман, але приємний. Тебе ошукали, а ти задоволений, адже класно. Моя аудиторія частіше доросла, ніж дитяча. Люди замовляють фокусника, щоб побачити маленьке диво. Мене часто просять навчити секретам ілюзії, але я ніколи не розкриваю свої таємниці, тому що людині буде нецікаво дивитися фокуси, і вона просто перестане вірити в чудеса. Щоб самому не втрачати відчуття дива і незвіданості, я спеціально не "аналізую" деякі трюки, хоч і здогадуюсь, як їх виконують.

Показую різні фокуси – з пляшками, столиками, що літають, кульками, гну ложки "силою думки", ковтаю леза і дістаю їх назад. З голубами поки що не працюю, тому що просто ніде їх тримати, але планую незабаром почати. У деяких фокусах використовую самостійно придумані техніки. Найбільше людей дивує мікромагія, коли глядач сам бере участь у фокусах, тобто торкається всього своїми руками. Саме тоді людина й справді починає вірити в диво.

Фокуси допомагають завойовувати дівчат і вирішувати проблеми з міліцією. Колись давно я палив у парку, міліціонери хотіли виписати штраф. У мене тоді були монетки в кишенях, вони попросили все витягнути. Ну я і почав діставати монети так, щоб вони магічно зникали у всіх на очах. Патрульних це дуже здивувало, начальник відпустив мене і запросив виступити у себе на весіллі".

Андрій Київський

фокусник