Завдяки Інтернету рідні сестри Катерина Міщенко та Лідія Коваленко змогли розшукати свою племінницю Марину з далекого Казахстану, пише Нова Доба.

 

Племінницю вони шукали довгих 10 років. Вона – донька їхнього брата Миколи. Він розлучився з дружиною 1975 року, коли Марина була ще малою. У розлученні молодої сім'ї не варто шукати винуватих, тут усі сторони – лише постраждалі. Так з мамою Маринина виїхала в Казахстан, де жили її родичі. Зв'язки з Городищем припинилися. 

 

– Ми зажди знали, що десь у Казахстані живе наша племінниця, – схвильовано розповідає Катерина Міщенко. – Переживали за неї. Уявляли, що Марина вже доросла, хотіли дізнатися, як склалася її доля, чи потрібна наша підтримка. Зверталися за допомогою на телебачення. Але безрезультатно, адже Марина вже вийшла заміж і змінила батькове прізвище Сухенко на чоловікове Кіссер. 

Проте Марина також знала, що в Городищі живе її рідня!

 

Тягнулася до них своїм серцем. І нарешті 5 років тому знайшла своїх тіточок через соціальні мережі в Інтернеті. Почалося листування, спілкування по телефону. Марина та її доньки приїздили в Україну, городищенські родичі гостювали у неї в селищі Байтерек Алматинської області. Перебуваючи в Городищі Марина вклонилася могилі батька, який, доки був живий, теж брав участь у пошуках доньки. 

 

У Городищі Марина по-справжньому відчула, що нарешті знайшла свою велику, дружну родину. Її тепло зустріли тітоньки, їхні сім'ї, двоюрідні брати і сестри. Організували Марині екскурсії Шевченківськими місцями. Нині вони постійно на зв’язку, у родинному спілкуванні.