Проблему забрудненої води в річці Дніпро та "хворої" свідомості черкащан, які своїми діями наближають справжню екологічну катастрофу, обговорили під час круглого столу громадські активісти, представники обласної та міської екології.

"У нашій області ми спостерігаємо катастрофу. Вже зараз до річки Дніпро неможливо підійти й на 10 метрів. Ця проблема утворилася від нашої бездіяльності, оскільки ми сьогодні не докладаємо зусиль для того, щоб держава звернула увагу на цю проблему та забезпечила заходи з її вирішення", – зазначив керівник ГО "Комітет громадських ініціатив" Анатолій Хмільківський.

Він також наголосив, що якщо раніше місто Черкаси було зоною відпочинку, то нині ж сюди приїжджають, щоб подивитися на культурні та духовні пам’ятки, але не на Дніпро, за яке нам, громаді, має бути соромно.

"Нещодавно я була свідком ситуації, коли в Дахнівку приїхала відпочивати компанія смілян. Між ними почалася дискусія з приводу того, навіщо вони приїхали в це "болото". Справді, Дніпро сьогодні в катастрофічному стані. Вода, яка в ньому, – це хвора вода", – констатувала голова еко-асоціації "Еко-світ" Людмила Ткаченко.

За словами начальника Черкаського регіонального управління водних ресурсів Олександра Бовсуновського, наразі існує кілька проблем, які існують ще з 80-х років минулого століття, але досі потребують вирішення. По-перше, це втрата та зміна берегів на Кременчуцькому водосховищі внаслідок ерозійних та водно-хвильових процесів. За 50 років експлуатації водосховища було втрачено близько 1800 гектарів берегів. У деяких населених пунктах спостерігається така тенденція, що проекти по укріпленню берегів розроблені, але не знаходять свого застосування на практиці через високу вартість.

Ще одна проблема – використання прибережно-захисних смуг. Вони відіграють важливе значення в питанні охорони самої річки від забруднення, але сьогодні вони масово забудовуються, незважаючи на заборону законодавством.

Наступна проблема – водопостачання мешканців сіл і селищ, перенесених із зони затоплення. При спорудженні водосховища було перенесено 61 населений пункту і побудовано20 нових. У них зараз є проблема із забезпеченням питною водою. Водні мережі побудовані, але вони старі та виходять з ладу.

Актуальним залишається і питання очисних споруд та зливових каналізацій. Очисні споруди в межах Черкаської області були побудовані ще в радянські часи і відтоді покращень майже не було.

"На сьогодні у водні об’єкти області скинуто 2 мільйони 383 тисячі кубічних метрів стічних вод. Це відбувається через відсутність якісних очисних споруд. Нормально вони працюють лише в обласному центрі", – повідомив Олександр Бовсуновський.

Окрім того, гостро стоїть проблема синьо-зелених водоростей у річці Дніпро.

"Кількість водоростей і час настання цвітіння змінюється. Якщо раніше вода цвіла в серпні, то зараз – у червні. Водорості розвиваються у зв’язку з тим, що зростає середня температура. Але окрім температури їм потрібен азот, який вони здатні ловити з повітря, та фосфор, який ми постачаємо в Дніпро коли миємо посуд, використовуємо пральні порошки тощо. Також забруднення йде від сільськогосподарських підприємств, які використовують мінеральні та органічні добрива", – розповів кандидат біологічних наук, завідувач кафедри екології ЧНУ ім. Б. Хмельницького Олександр Спрягайло.

Він також наголосив, що хоч глобальне потепління ми не змінимо, однак над доцільністю водосховищ та ГЕС варто задуматися. Можливо, варто повернутися до Дніпра, як природної екосистеми.

Щодо боротьби з синьо-зеленими водоростями Олександр Спрягайло пропонує залучати міжнародні організації, які б погодилися виділити кошти на очищення Дніпра. Однак програма, запропонована іноземними інвесторами, має виконуватися чесно, відкрито та прозоро.

Як повідомив заступник начальника управління інспектування Черкаської міської ради Ігор Кіта, у програму соціально-економічного розвитку міста планують внести позицію щодо будівництва локальних очисних споруд та фільтрів. Починати ж, вважає Ігор Кіта, варто з найпроблемніших зон, тобто центральних пляжів. Однак і очисні споруди, і облаштування витоків, на переконання посадовця, це ще не все.

"Потрібно лікувати нашу свідомість, займатися питанням виховання населення міста, щоб відпочивальники, наприклад, не залишали після себе сміття", – наголосив Ігор Кіта.

Із ним погодився й Анатолій Хмільківський.

"Ми повинні відходити від поняття "держава" і розуміти, що те, що ми бачимо навколо – це наше. По сміттю я ходжу зі своїми дітьми і я вчу їх прибирати сміття, таким чином виховую їх", – зазначив він.

"Я поставив би такі пріоритети: 1) інспектувати (а не "кришувати"!) з урахуванням кримінальної (замість адміністративної) відповідальності викидів. Контролювати це питання разом із громадськістю.

2) розробити проект процесів очистки, підійти до вивчення програм, які є в рамках Кіотського протоколу, оскільки і кошти, і програми є, а ми їх не залучаємо.

3) щодо боротьби з синьо-зеленими водоростями, маю зазначити, що я вивчав це питання в спеціальних інститутах і, використовуючи пілотне обладнання, в яке ми помістили ці водорості, нам вдалося отримати природну електроенергію. Окрім того, з них можна отримати добрива", – розповів керівник ГО "Комітет громадських ініціатив".

Анатолій Хмільківський переконаний, що варто ініціювати створення підприємства, яке б мало можливість брати водорості та, маючи спеціальне обладнання, відповідно до сучасних технологій, перетворювати їх на електроенергію, доступну для жителів населених пунктів в межах Дніпра.