На Трахтемирівському півострові завершився польовий етап архітектурно-археологічних досліджень Зарубського монастиря XI–XIII століть. У ході експедиції науковці відкрили фундаменти храмів, дослідили культурні шари та виявили понад 200 фрагментів фрескового живопису.

Про це повідомили у пресслужбі Черкаського археологічного музею Середньої Наддніпрянщини - ЧАМ.

Дослідження проводили Архітектурно-археологічна експедиція Інституту археології НАН України спільно з археологічною експедицією НаУКМА.

Головною метою експедиції стало документування сучасного стану архітектурних решток монастирського комплексу, створення їх детального плану та 3D-моделі, а також оновлення картографічної інформації про пам'ятку. Це особливо важливо, адже архівні матеріали попередніх досліджень нині перебувають у Москві, а сам монастир постійно зазнає руйнувань через абразію берегів Канівського водосховища.

Під час польових робіт археологи заклали сім зондажів і шість розвідувальних шурфів. На території Великого храму вони відкрили фундамент північно-східного стовпа, частини стін, апсиди та фундамент південно-західного кута споруди, що дозволило уточнити її планування. Біля Малого храму зафіксували фундаментні рови та культурний шар, пов'язаний із розбиранням храму.

Однією з найцікавіших знахідок стали понад 200 фрагментів фрескового живопису, виявлених під час промивки відвалів старих розкопок, які нині руйнуються хвилями Канівського водосховища. Серед них є уламки з графіті, літерами та елементами зображень. Також археологи знайшли плінфу, архітектурні деталі, будівельні розчини, антропологічний матеріал та фрагмент хороса — великого церковного світильника, який виявили у воді.

До експедиції долучилися й співробітники Черкаського міського археологічного музею Середньої Наддніпрянщини. Після наукового опрацювання всі знайдені матеріали планують передати до музею для створення тематичної експозиції, присвяченої Зарубському монастирю.

Після завершення досліджень відкриті архітектурні рештки законсервували, вкривши їх геотекстилем. Це має захистити пам'ятку від подальшого руйнування до наступного етапу археологічних досліджень.