17 січня виповнився рік з того часу, як жительки скандального гуртожитку по вулиці Горького, 4 в Черкасах Лариса Стасенко та Людмила Косенко мітингують під будівлею облдержадміністрації, пише Прочерк.

 

Жінки в будь-яку погоду приходять до будівлі і зустрічають чиновників, які поспішають на роботу зранку, як німий докір.

 

Постоявши якийсь час, ідуть. І так щодня. Таким чином черкащанки протестують проти виселення їхніх родин із гуртожитку 17 січня 2013 року. Як зауважують пані Лариса та пані Людмила, почали проживати в гуртожитку на Горького, 4 вони ще за радянських часів.

 

– Кімнату в гуртожитку надали моєму чоловікові Олександру Стасенку ще в 1987 року. У 1995-му році, коли одружилися, нам дали кімнату в блоці для сімейних людей. 28 січня 2008 року гуртожиток, який належав ВАТ «Темп», продали ТОВ «Прайм Буд». Це товариство вирішило зняти нас з реєстрації по Горького, 4 і виселити, – говорить «Прочерку» Лариса Стасенко. – Зробили це 17 січня 2013 року. Нас на момент виселення не було вдома. У кімнатах залишилися наші речі. Уже рік у нас немає ні паспортів, ні будь-яких інших документів.

 

Голова наглядової ради ВАТ «Темп» та директор ТОВ «Прайм Буд» Ніна Набокіна у коментарі «Прочерку» зауважила, що з моменту продажу гуртожитку 5 років тривали суди щодо правочинності цих дій. Усі суди були виграні.

 

– У гуртожитку необхідно було зробити реконструкцію, оскільки він є малосімейним із ліжко-місцями. У 2011 році, коли я стала директором ТОВ «Прайм Буд», відбулася зустріч із сім’ями, які там проживають. Довго тривали дебати. Запропонували два поверхи після реконструкції передати місту. Після цього люди отримали б ордери і приватизували житло. Із 21 сімей 16 на це погодились. Ми з ними підписали протокол узгодження, передали їм документи із планами їхніх квартир. Кому яку квартиру надати, вони визначали самі. 5 сімей не захотіли на таких умовах отримувати житло. Ми купили їм альтернативне житло по вулиці Нечуя-Левицького, 10/1. Витратили на це 500 тисяч гривень. Зробили хороший ремонт і запропонували добровільно вселитися в ці кімнати. Пані Стасенко виділили дві кімнати. Якщо у гуртожитку по Горького її родина мала 11 квадратних метрів, то на Нечуя-Левицького отримала 20. Пані Косенко виділили кімнату в 15 квадратних метри, тоді як на Горького вона мала 11. Переселятися ці родини відмовилися. Тоді ми подали позов до суду, який постановив переселити їх туди в примусовому порядку.

 

Як стверджує Ніна Андріївна, пані Косенко наступного дня після примусового виселення взяла у виконавчій службі ключі від кімнати по вулиці Нечуя-Левицього, чим підтвердила своє вселення.

 

– Потім вона разом із чоловіком вивезла речі, які залишалися на Горького. І з того часу вона проживає на Нечуя-Левицького, 10/1 разом із сином, чоловіком і котом. Це підтверджують сусіди, – каже Ніна Набокіна.

 

Натомість сама пані Косенко зазначає, що весь цей рік живе в чоловіковому гаражі.

 

– Я живу в чоловіковому гаражі. А де жити? Квартиру ми зняти не маємо за що, мене звільнили з роботи. Я працювала в «Службі чистоти». Але один дзвінок від Одарича (міського голови Черкас, – ред.) – і я звільнилася. На роботу ми не можемо влаштуватися, тому що в мене немає реєстрації. Чоловік у мене хворіє. У нього проблеми з ногою. Пішов у другу поліклініку, до якої ми належали, так його картку знищили і сказали, що такої людини вже немає. Нас позбавлено всіх конституційних прав як громадян України. Житло забрали, майно забрали, охорону здоров’я забрали... Для чого у нас створені державні органи? – бідкається Людмила Сергіївна.

 

Лариса Стасенко запевняє, що все літо з чоловіком та сином жила у вагончику.

 

– Наразі ми живемо на квартирі. Я залишилася без нічого. Моя дитина два роки не може вступити до вишу, тому що Державна виконавча служба не повернула нам ні паспорти, ні атестат сина про середню освіту, – говорить Лариса Іванівна.

 

Пані Набокіна ж каже, що виконавча служба під час опису речей цих сімей документів не виявила.

 

– Водночас, за словами слідчого, який веде цю справу, вже є рішення суду про опис їхнього майна, що перебуває за адресою Нечуя-Левицького, – зазначає Ніна Андріївна. – Найближчим часом цю процедуру буде проведено в установленому законом порядку.

 

Лариса Стасенко і Людмила Косенко, за словами начальника відділу роботи із зверненнями громадян апарату Черкаської ОДА Зої Глущук, протягом 2013-2014 років надіслали до облдержадміністрації вже 27 письмових звернень.

 

– 18 звернень ми розглянули в 2013 році та 9 – у 2014. Крім того, ці жінки за два роки неодноразово побували на прийомі в голови ОДА, – каже Зоя Іванівна.

 

 

 

– Поліпшення житлових умов громадян, а також ведення черги громадян, які потребують поліпшення житлових умов, належить відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» до самоврядних (власних) повноважень органів місцевого самоврядування. Тобто облдержадміністрація не є уповноваженим органом щодо вирішення цих питань громадян. Але Стасенко й Косенко зверталися ще до попереднього керівництва (тоді головою ОДА ще керував Сергій Тулуб) із проханням вирішити це питання. Утім від неодноразових пропозицій щодо надання альтернативного житла в безоплатне користування ці громадяни постійно відмовляються, мотивуючи незадоволенням площею, умовами тощо. Хоча ОДА не зобов’язана взагалі займатися цими питаннями, – переконує начальник юридичного відділу управління кадрового та правового забезпечення апарату Черкаської ОДА Вадим Губенко.

 

Крім того, черкащанки, за словами Вадима Анатолійовича, не мають права проводити акцію протесту під стінами ОДА, оскільки завчасно не сповіщали про неї ні облдержадміністрацію, ні органи місцевого самоврядування.

 

Урешті вирішили, що ТОВ «Прайм Буд» після ремонту житлового приміщення, площею 39 кв м, по вулиці Горького, 4/Калініна, 108 передасть його на баланс у комунальну власність Черкаської міської ради. У свою чергу, міськрада після прийняття приміщення в комунальну власність у подальшому передасть родині Стасенко це приміщення у безоплатне користування.

 

Пані Косенко нічого передавати не будуть, оскільки вона вступила в права проживання, зауважує Ніна Набокіна.

 

Підписання цієї угоди відбулося 18 грудня. Основним «фігурантом» був чоловік пані Лариси Олександр, оскільки кімнату отримано на його ім’я, – говорить керівник ТОВ «Прайм Буд».

 

  

 

Відповідно до цієї угоди керівник ТОВ «Прайм Буд» Ніна Набокіна, міський голова Черкас Сергій Одарич досягли спільної домовленості. Голова ОДА Юрій Ткаченко виступив гарантом передачі приміщення в безоплатне користування, – пояснює нюанси укладення угоди Вадим Анатолійович. – І що ви думаєте? Вони (родина Стасенків, – ред.) відмовилися. Кажуть, що не довіряють чинній владі, документам, які їм пропонують підписати. Тепер залишається незрозумілою їхня позиція: вони вимагали отримання безоплатно житла. Їм це неодноразово пропонували. Наразі одній сім’ї виділяється фактично 39 кв м! І від цієї пропозиції вони відмовилися. Фактично особи займаються шантажем обласної влади. Їхні деструктивні дії спрямовані не на те, щоб отримати житло, а на те, щоб просто безпідставно дискредитувати обласну владу.

 

  

 

– Тепер цю кімнату ми не зможемо передати в реконструйованому гуртожитку, тому що чоловік пані Стасенко відмовився. Відтак угода втратила чинність. Двічі вони відмовилися. Перший раз ми купили їм дві кімнати за адресою Нечуля-Левицького 10/1, другий раз вони відмовилися від квартири в гуртожитку на Горького, – констатує Ніна Андріївна.

 

Черкащанки Лариса Стасенко та Людмила Косенко боряться за своє житло не один рік. Так, улітку 2013 року жінки голодували на сходах Черкаської ОДА

Черкащанки Лариса Стасенко та Людмила Косенко боряться за своє житло не один рік. Так, улітку 2013 року жінки голодували на сходах Черкаської ОДА

 

 

Недовіру представникам влади і товариства черкащанки Стасенко і Косенко пояснюють тим, що в різних документах фігурують різні адреси гуртожитку, де вони ще рік тому проживали: Горького, 4; Горького, 4/Калініна, 108; Калініна, 108.

 

– Де гарантії, що мені нададуть житло? Це просто папірець, щоб у них (представників влади міста та області і ТОВ «Прайм Буд, – ред.) була галочка, що вони щось зробили. Це брехня, – переконана Лариса Стасенко.

 

Пані Набокіна, у свою чергу, звинувачує у брехні пані Стасенко і пані Косенко.

 

– Стасенко і Косенко вводять в оману громадськість міста своєю неправдою. У їхніх діях я вбачаю шантаж і шахрайські дії. Я вважаю, що правоохоронні органи повинні відкрити кримінальне провадження за ознаками шахрайських дій з їхнього боку та шантажу. Вони шантажують і губернатора, і місцеву владу. Ми (ТОВ «Прайм Буд», – ред.) через них понесли мільйонні збитки. Ми будівництво розпочали б ще в 2010 році. Там на рік будівництва! І люди б там мешкали! Але вони своїми діями перетворили це на політичне шоу, – говорить Ніна Набокіна.

 

Мають намір припинити «переписку» із жительками скандального гуртожитку і в Черкаській облдержадміністрації.

 

– Усе, що залежало від облдержадміністрації в межах її компетенції, ми зробили. Разом із тим, згідно з Конституцією України, люди мають право звертатися, але в Законі «Про звернення громадян» йдеться, що повторні звернення від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Ми не мали права в межах наших повноважень впливати на ці процеси. Але люди до нас зверталися, і ми пішли їм назустріч, щоб допомогти. Утім так і не порозумілися, – констатує Зоя Глущук.