Краєзнавець Борис Юхно розповів цікаві факти про сквер "Юність", який знаходиться у середмісті Черкас.

Сквер “Юність” задуманий архітекторами рівно 55 років тому, тобто влітку 1964-го, і вперше представлений містянам публікацією у “Черкаській правді” від 12 серпня 1965 року.

Називалася “Новий архітектурний ансамбль”. З неї дізнаємося, що “проект розроблено в Черкаському філіалі інституту “Діпроцивільпромбуд” творчою бригадою під керівництвом Олександри Сидоренко”. Решта тексту – більше емоції та звеличення усього й усіх причетних з нагоди вселенської прийдешньої дати, 50-річчя Жовтня. До слова, здачу трьох 10-поверхівок до неї благополучно завалили.

А сквер таки осилили. Власне – території для нього. Щоправда, той аврал виліз боком вже навесні 1968-го, коли земля почала провалюватися, оголюючи залишки старих фундаментів, прикопаного будівельного сміття, пеньків. Тому-то вже влітку 1968-го заговорили про першу реконструкцію скверу, якого ніби як в реаліях ще й не було. Обіцялося щось неймовірно-грандіозне. Отже, спроба перша.

1968: Басейн з містком
“Починаються роботи по благоустрою площі у центрі Черкас перед десятиповерховими житловими будинками (очевидно – уявними). Головною прикрасою площі стане декоративний басейн з двома фонтанами, який тут збудують. Довжина його 60 і ширина 16 метрів. Над водною поверхнею нависне ажурний місток. Увечері сюди спрямують промені прожекторів, які розцвітять воду різнобарвними вогнями. Широке застосування на площі знайдуть малі архітектурні форми, декоративне озеленення. Проект благоустрою розроблено у філіалі інституту “Діпроцивільпромбуд”.

Чому саме басейн? Можливо з тієї причини, що кількома місяцями раніше, у січні, відкрили спорткомплекс з басейном на стадіоні і штучні водойми хотілося відкривати скрізь. А от чому ідея залишилася нереалізованою – питання. Може зважили, що велика вода – це великий клопіт по комунальному відомству, ризик нещасних випадків, проблеми по лінії СЕС: цвітіння, бацили, жаби, комарі... Ще й неподалік перспективного вождя через дорогу. Як би не було – перший млинець.

1970: Пам’ятні світильники 
Але ж сквер є сквер, ще й у такому місці, і йому треба давати раду. Щороку працівниці Зеленгоспу підсипали, досівали, створювали клумби й газони, тут з’явилися перші оригінальні принади – дві мозаїчні чаші і ваза, яким, на щастя, дивом пощастило вціліти до наших днів. А от наступних вже немає. То були жовто-зелені наземні світильники та їхні менші класичні моделі.

Ця колишня окраса території тут увагою не обділена. Утім, довго не вдавалося з’ясувати, коли саме біля “Юності” були встановлені ці сяючі вечорами стовпчики, масово увічнені упродовж 1970-х у сімейних фотоальбомах та офіційній поліграфії.

І не дивно: подія видавалася тоді такою незначущою, що “Черкаська правда” сповістила про неї мініатюрною заміткою найменшим з допустимих шрифтів. Датована вона 1 червня 1972 року, відтак роботи тривали наприкінці травня. Отже: 

“Всім подобаються оригінальні світильники в центральному черкаському кварталі. Майстри “Міськсвітла” останнім часом вдосконалили їх. Тепер світильники оздоблені зеленими і жовтими кільцями з оргскла. Це надало їм приємнішого вигляду. Виграло й освітлення кварталу. Такі ж світильники встановлять і в інших місцях. Багато зараз справ у колективу “Міськсвітла”. Нинішнього року намічається прокласти 7,5 кілометра ліній зовнішнього освітлення”.

За великим рахунком, вже байдуже, що там чудитимуть архітектори і ландшафтні дизайнери, якщо “Юність” таки колись реконструюватимуть. Судячи з візуалки, нічим особливим сквер не вирізнятиметься: з проекцією на квартиру – євроремонт з гіпсокартону. Тож точні копії світильників 1970-го справді могли б стати його окрасою...