Щоденні тренування, виконання важливих завдань, потім знову тренування і ні хвилини відпочинку, бо робота для службового собаки означає більше, ніж його власне життя. Як живуть, навчаються і працюють собаки, які перебувають на службі, та що потрібно для їхньої підготовки  "Новій Добі" розповів Максим Козак, начальник кінологічного центру, що діє при ГУ НП у Черкаській області.

У Черкаському кінологічному центрі при ГУ НП у Черкаській області виховують 21 собаку. До всього, деякі кінологи залучають до роботи й особистих собак. Щоденний графік у таких «службовців» щораз різний: від годівлі й посилених тренувань до виконання різноманітних службових обов’язків. А їх у вихованців центру чимало. 

– Це і робота на затримання злочинців, пошук вибухових речовин та вогнепальної зброї, обшуки-відпрацювання території, служба на блокпостах, пошук наркотичних речовин, а також пошук трупів і людських залишків, – розповідає Максим Козак. – Для того, щоб службовий пес виконував усі ці завдання, його потрібно навчати. Зазвичай, за окремими спецкурсами у кожному напрямку роботи. Існують, звісно, й універсальні собаки, яких вивчили за кількома курсами, наприклад, пошук вибухівки і пошук людей. Проте науково доведено, що собака, який працює чітко за одним спрямуванням показує кращі результати, ніж той, що працює за двома. Не можна сказати, що цей собака працює погано, проте трохи втрачає якість. 
Щоб виховати справжнього службовця-собаку потрібно тренувати його щонайменше двічі-тричі на тиждень по три-чотири години, брати на завдання, щоб той отримував досвід і вчився правильній поведінці у стресових ситуаціях, а також приділяти йому увагу, дарувати любов і заохочувати при кожному вдало виконаному завданні. 

Як зауважує фахівець, щоб стати до служби, собака має пройти навчання, яке триває від двох до трьох місяців. Проте основний досвід хвостатий службовець отримує вже на завданнях. До лав «чотирилапого загону» може потрапити собака контактний, слухняний, який має гарні інстинкти та дуже стійку нервову систему.
– Собака має захищати найперше себе і свого госпо­даря, далі – чітко виконувати свою роботу, яка для неї, повірте, – найголовніше у житті. Адже без праці службової собаки, наприклад, не обходиться жоден масовий захід: перед усіма подіями працівники поліції разом із собаками проводять опрацювання території на пошук вибухівки, зброї, наркотиків тощо. До всього, службових собак нині активно залучають до роботи у зоні проведення АТО. Там вони сприяють у виявленні вибухівки та схронів зброї, – каже Максим Козак. 

На «роботу» в кінологічний центр собаки потрапляють різними шляхами. Зазвичай, слухняні й працьовиті породи спеціально виводять у розплідниках. Це німецькі та бельгійські вівчарки – універсальна порода для службового собаки, як зазначає знавець. Проте свою службу у центрі несуть і ротвейлери, і лабрадори. 
– Також потрапляють до нас собаки, від яких відмовилися господарі. Із різних причин: хтось від’їжджає, у когось алергія виявилась, втратили змогу утримувати такого пса чи задовольняти всі його потреби. Важливо знати, яку породу собаки ви берете в родину, тому що службовий пес, навіть без спеціального навчання, прагнутиме до дії. У нього є постійна потреба до роботи, спілкування і певних активностей, – зауважує Максим Козак. 
До всього, як наголошує пан Максим, у кожного професійного кінолога має бути мінімум два собаки, які працюють за різними напрямками. Кожний потребує постійних тренувань. Якщо пес «відпочине» хоча б два тижні – його рівень роботи знижується і треба буде проводити реабілітацію перед залученням до роботи. 

– Собака хоче завжди працювати. Він не знає відпочинку. Для нього важливо бути потрібним господарю. Так, навіть до кінологів-інструкторів собаки прив’язуються як до власних господарів. Тому в нас у центрі, навіть якщо інструктор перебуває у відпустці, він приходить і хоч годину проводить зі своїм вихованцем. Для службової собаки робота – це спілкування, так вони відчувають, що живуть і працюють недарма. У мене є собака, він нині вже на «пенсії», проте щойно я одягаю форму й готуюся йти на роботу, він починає плигати й проситися піти разом зі мною, – каже фахівець.

Сам Максим Козак цікавився собаками з дитинства. Ще у школі хлопець відвідував зі своїм псом дресирувальний майданчик, там навчався спілкуватися із собаками. Потім було спеціальне навчання та співпраця із кінологічними клубами. Згодом слідувала служба в армії у внутрішніх військах (нині – Нацгвардія), потім чоловік служив у частині «БАРС» – там захищав честь Нацгвардії на кінологічних змаганнях у системи МВС. 

– Після служби пішов працювати в правоохоронні органи. Пізніше – працював із місією ООН у Косово. Був інспектором, старшим інспектором, а нині – вже понад два роки очолюю кінологічний центр. Двічі по кілька місяців бував у зоні АТО зі своїми собаками, – говорить Максим Козак. – Ніколи не думав і не мріяв, що я займатимуся саме цим, але після того, як я починав тренувати дуже небезпечних собак, і вони згодом ставали чудовими службовцями, зрозумів: працюю немарно. Пишаюся кожним вихованцем нашого центру, тішуся колективом, який спільними зусиллями досягає високих результатів і вірю, що колись законодавство України зміниться й не визначатиме службову собаку як спецзасіб, а надасть йому інший, поважніший статус. Адже службовий пес – це неймовірно складна робота!