Невдовзі стартує сезон водограїв, що зазвичай триває з травня до жовтня.

 

Фонтани — дуже давній естетичний винахід людства, відомий ще з античних часів. Принаймні, коли йдеться про водограї для краси, але для господарських потреб їх прототипи використовувалися ще в епоху фараонів. У новітні часи медики відкрили релаксаційно-оздоровлювальні властивості фонтанів, а в найновітніші міські водні оази навіть поставили на службу техніці, пише Акцент.

 

Так, у Черкасах два фонтани радянських часів проектувалися як... охолоджувачі перших громіздких ЕОМ. Це той, що знаходився біля обчислювального центру облспоживспілки на Кірова та сумнозвісний нині фонтан за драмтеатром. Не дивуйтеся, але передбачалося, що він благодійно впливатиме на температуру у машинній залі статуправління. Невідомо, щоправда, яким чином, бо знаходився далеченько, але такою тоді бачилася ситуація згідно вимог і норм.

 

Який найстаріший?

 

Питання не з простих. Можливо, років 100 тому у котромусь з міських садів, най-імовірніше — у Саду Ярової, на місці якого тепер Дитячий парк, й струменіла якась ваза чи амурчик на кшталт брюссельського хлопчика, але ні наявною краєзнавчою літературою, ні світлинами тих часів це не доведено. Та, зрештою, якщо й були такі, то давно зникли. Натомість світлини вже першої половини 1960-х зберегли пам’ять про фонтани у Першотравневому парку. Старожили кажуть, що їх було два чи три й мали вони форму кількаярусних цукерниць. Вода перетікала з верхньої „таці“ на нижні й дарувала відвідувачам тоді ще молодого парку культури й відпочинку море задоволення та можливість увічнитися на фото. Але знову ж таки — вже немає тих ретрокаскадів. А що ж є та який вважати першим?

 

Скажімо так, він поділився на складові. Його чаша, або навіть місце, лишилася там, де й була на початку 1960-х: у сквері за облрадою. А ось скульптура, що знаходилася у центрі того фонтану — „Дівчина з мушлею“ — переїхала на територію Водоканалу. Все тому, що змінилася мода оформлення середовища і паркові скульптури довоєнного стилю поступилися місцем усілякій „геометрії“. Тож замість місцевої Грації з’явилася простенька „Квітка“ в мозаїчній оздобі, а давньогрецька красуня черкаського роду тепер фонтанує за ворітьми підприємства. Буквально зразу за воротами, але не завжди фонтанує — востаннє її вмикали на 100-річчя Водоканалу кілька місяців тому. Слід сказати, що до зміни дизайнерських тенденцій в оформленні міського середовища скульптурні фонтани прикрашали території кількох підприємств міста, а одна з них, у колишніх володіннях „Хімволокна“, навіть вціліла. Це теж дівчина, але тримає вона не дар морського царя, а рукотворну тканину власного виробництва.

 

Романтика й карасі

 

За містобудівними вимогами часів Союзу, на кількадесят тисяч мешканців міста передбачався один фонтан. Звісно, на яку саме кількість люду — залежало від багатьох чинників, але така норма існувала і її намагалися дотримуватися. Тому коли Черкаси увійшли у фазу свого найактивнішого планового будівництва, титульні споруди соціально-культурного призначення почали „доукомплектовувати“ водограями. Розумний підхід: все одно будувати, то чому б не в комплексі з такими зонами відпочинку?

 

Так у 1980-х з’явилися фонтани біля ПК „Дружба народів“, 9-поверхівки ДОСААФ, краєзнавчого музею, міськкому партії (тепер мерії), площі 700-річчя. На 300-тисячне місто план по фонтанах був успішно виконаний, нехай вони й не претендували на вишуканість. Показники естетичності, як не дивно, тоді не нормувалися.

 

За два дні ПК „Дружба народів“ офіційно відзначить своє 35-річчя, то як наш презент до дати, азотівський фонтан згадаємо персонально. У 1980-му він був таки особливим, адже позиціонувався як „водограй кольорової музики“. Тобто „танцював“ в такт мелодії, а світильники по периметру прямокутної чаші „забарвлювали“ воду. Так, світломузика в ті роки вважалася навіть не романтичною, а практично інтимною втіхою, тому відтоді саме „на Дружбі“ закохані призначали побачення. Але не так часто, як хотілося б. То музика не грала, то лампочки не блимали, а з роками фонтан довше ремонтувався, ніж працював. Нове життя для нього розпочалося аж у вересні 2012-го разом із відкриттям реконструйованої площі й самого Палацу культури. Тепер ювіляр цілковито інший за формою, але не за змістом, адже „кольорові гейзери“ — його незмінна принада відтоді й дотепер.

 

А ось у фонтана на площі 700-річчя вона абсолютно інша. Серед працівників Водоканалу, які його обслуговують, ця водойма зажила слави „акваріуму“, адже тут давно оселилися жаби, а ще бачили карасиків і навіть... раків. Проти них комунальники нічого не мають і пояснюють дивину просто — в черкаських фонтанах вода не технічна, як у більшості великих міст, а водопровідна (принаймні, так було дотепер), тому усілякі прісноводні, випущені „на волю“ людьми, почуваються у фонтані нормально. Гірше, що містяни патологічно невиліковні у бажанні накидати у водойми сміття. За сезон — по кілька тонн! А ще — скупатися, якщо воду нещодавно поміняли або відповідні дати кличуть: випускний там чи десантура гуляє. До масового божевілля у нас не доходить, Дніпро рятує. Про всяк випадок пам’ятаймо, що у фонтанах працюють заглиблювальні насоси, тож завжди лишається небезпека ураження електрострумом.

 

„Кулі Тулуба“ та інші

 

Нові часи в історії наших рукотворних джерел та гейзерів взяли відлік аж 2008-го. Тоді, у липні та вересні відповідно, відкрили фонтани у Долині троянд та згаданому вже сквері за ОДА. Обидва „засохли“ більш ніж на десятиліття й мало вірилося в їх перспективу знову зафонтанувати, та сталося. При цьому, особливо яскраво позиціонувався „адміністративний“: казали, що він є аналогом знаменитих віденських, ще й „світлодинамічним“.

 

Минуло лише кілька холодних місяців, і на нас чекала чергова водяна феєрія — у квітні 2009-го до Ювілейного парку повернулася „Русалонька“, викрадена з центрального озера двома роками раніше. Нова нагадувала попередню хіба у загальних рисах, а найбільша відмінність крилася в тому, що гранітна, по суті, не була фонтаном, а просто скульптурою на воді. Але ж гарна, недарма спонсорові у 100 тисяч гривень обійшлася.

 

Ще через рік за тією ж ціною ми побачили „Ніжність троянди“ у парку Хіміків. Якщо відверто, красуня, що спить усередині квітки, вдалася так собі. Але „фішка“ була в іншому: територія з репутацією наркопарку отримала хоч якусь дозу естетики, а ще фонтан з першого дня мав власну назву, що у нас велика рідкість.

 

Ідеєю „офонтанення“ центральної площі міста, яка з демонтажем пам’ятника Леніну втратила концептуальний елемент, виношували давно. Але, вочевидь, переносили. „Кулі“, що мають й іншу неофіційну назву, пов’язану з іменем тодішнього очільника області Сергія Тулуба, зажили слави найскандальніших міських фонтанів як найдорожчі та найнезрозуміліші за задумом. Утім — кулі як кулі, що тут особливо розуміти. Коштують 1,2 млн гривень, або по-тодішньому — 150 тис. доларів, а усього з бізнесу на площу „струсили“ щось близько 5 мільйонів. Нагадаємо, відкрили її 24 серпня 2011 року.

 

А далі на містян чекала яскрава прем’єра „Водограю“. Це офіційна назва ще одного фонтану біля „Черкасиводоканалу“. Його собі на 100-річчя і нам усім назавжди у жовтні 2014-го подарувало саме підприємство. Ні в кого коштів не просили, три роки готувалися фінансово й технічно, і зробили. І якщо говорити про оригінальність фонтанів, то цей є таким без умовностей, адже він — пішохідний, тобто без бортів. Ну ніби спеціально для випускників та десантників:)

 

До речі, коли відправною точкою сезону фонтанів вважати увімкнення першого, то він нещодавно розпочався: „Водограй“ вже відкрив літо!

 

Сергій Овчаренко, директор КП „Черкасиводоканал“:

 

— Зазвичай міські фонтани починають працювати у вихідний день 1 травня, але на території нашого підприємства всі чотири вже функціонують. „Черкасиводоканал“ обслуговує фонтани у Долині троянд, „їжачки“ біля міськвиконкому, на площі 700-річчя та у сквері за облрадою. За сезон на регламентні роботи витрачається близько 300 тисяч гривень. Чи достатньо в Черкасах фонтанів? Як подивитися. У спекотні дні, яких в році все більше, кожна невеличка водойма приваблює людей. Резерв є, це й фонтан на площі 700-річчя, який потребує капітального ремонту, й зовсім нефункціональний біля музею, де насамперед треба міняти гідроізоляцію. Навіть „калюжки“ біля Дитячого парку, дуже популярні у малечі, теж треба ремонтувати. Ми не один рік подавали відповідні пропозиції, але депутати їх не підтримували через брак коштів. Зараз тимчасово це взагалі не актуально. Але ті фонтани, до яких ми звикли в останні роки, працюватимуть у звичному режимі.