Депутат Черкаської міської ради 48-річний Араїк Мкртчян призначає зустріч у своєму офісі на оптово-роздрібній базі на вул. Рози Люксембург. Територія огороджена. У дворі з десяток вантажних автомобілів, пише Gazeta.ua.

 

Охоронець пояснює, як пройти в кабінет директора. Перед ним — невелика приймальня. Тут висять подяки та грамоти з 2010 року до сьогодні від міліції, міської ради, центру допомоги людям з обмеженими можливостями, а також — від "Правого сектора" з підписом голови місцевого осередку.

 

Днями Мкртчян заявив на ­сесії міської ради, що з нього на митниці вимагають $6 тис. за провезення вантажівки ­цілого горіха і $12–15 тис. — за ­вантажівку чищеного. Скаржився, що після звернень до президента кількість перевірок зростає.

 

— За останній рік нічого не змінилося. Як були проблеми, так і залишилися. Не можу відправити машини за кордон — скрізь треба дати на лапу, — каже російською. Експортує горіхи й насіння до Європи, в країни СНД, Ірак та Іран. У кабінеті багато вазонів. На стіні — кілька ікон. — По телевізору показали, як Хомутиннік пише ціни на хабарі в есемесці, він усе контролює (4 лютого у сесійній залі Верховної Ради журналісти сфотографували смс-переписку депутата Віталія Хомутинніка й губернатора Одеської області Ігоря Палиці. Нібито з машини беруть $15 тис. —"ГПУ").

 

11 жовтня Петро Порошенко пообіцяв, що особисто відповідатиме за антикорупційну реформу.

 

— Коли Порошенко став президентом, місяць-два було добре працювати. Митники і податківці боялися. Потім усе раптово знову почалося. З однієї машини круглого горіха треба віддати 6 тисяч доларів їм у кишеню. Якщо не даєш хабар, то стоїш на митниці. Я найбільше стояв 20 днів. Це було не раз. Зупиняли нас восени і в січні. Потім сказали, що в мене прострочена фітосанітарна довідка. Але чому вона прострочена? Бо машини стояли. Щоб поїхали — давай гроші. Не дав — стоїш. Коли затримують машини, то маю 100 доларів збитків з однієї за день. Однак хабарів не даю.

 

Які схеми діяли за часів Януковича? Вони досі працюють чи з'явилися нові?

 

— Ситуація така ж. Відправляю горіхи з 2003 року. Їх перевіряють, як зброю: податкова, податкова міліція, СБУ. Машину вивантажують і знову вантажать. Якщо з Черкас виїхав нормально, то всі перевіряючі приходять в Одеському порту. У Черкасах ніхто прямо про хабарі не говорить. Тримають довго, шукають, до чого причепитися. Можуть ставити в такі рамки, щоб шукав на кого вийти і їм заплатити. Не йду на це. В Одесі все жорстко. Не пускають машини на пором. Потім виходять строки сертифікатів. Треба все проходити заново.

 

А ще раніше придумали, щоб уся Україна відправляла товар через Херсон. Це була одна зі схем. Вони за указом президента не мають права більш як 4 години тримати машину на перевірці. Додумуються приносити листи з міліції, що там — контрабанда. Роблять це, щоб затримати. Яка люстрація? Начальник черкаської митниці — з Донецька, його заступник — теж звідти.

 

Яку найбільшу суму вимагали? Хоч раз без вимоги хабара вдалося провести вантаж?

 

— Такса починається від 6 тисяч доларів. Найбільше треба дати 25 тисяч — за горіх гарної якості. Ще залежить від тоннажу машини. Чим більша маса вантажу, тим дорожче обходиться. Я почав воювати. Можу возити 100 машин на місяць, а продаю тільки три-чотири. Боюся, як буду більше і вони стануть, то матиму величезні збитки. А так три машини стануть — і хай стоять. Я такий не один. Нас тисячі. Якби відправляв сто машин, то заробляв би не 200 тисяч, а 2 мільйони. І валюта була б у країні.

 

Як можна побороти хабарництво на місцях?

 

— У цьому не винні місцеві посадовці. Їм щохвилини дзвонять із Києва й дають вказівки. Треба поставити систему так, щоб я не знав, де міліція й податкова. Система має працювати прозоро — ось стільки відрахував на податки і все. Суди штрафують хабарників і відпускають. Потім ті звертаються до суду й поновлюються на роботі. Риба починає гнити з голови. Перші особи країни мають показати приклад — ми все робимо по закону і всі так робитимуть. Мають показати, де взяли свої статки. От звідки в чиновників такі статки, коли я в 10 разів більше заробляю, а вони за мене в 100 разів краще живуть?

 

Яке покарання має бути, щоб не давали й не брали хабарів?

 

— Посадити десятьох чиновників найвищого рівня. Не клерків, які підписи ставлять, а тих, хто за все відповідає. Інші боятимуться брати. Бо у всьому крайній бізнес поки що. Як платити в бюджет — треба. А коли за якісь роботи розрахуватися мають, то ні. Люди робили асфальт і стали злидарями, бо їм не заплатили. Це було при Ющенку, при Януковичу, при Порошенку. Хоча навести лад можна за місяць.

 

Що влада робить правильно, а що — ні?

 

— Якщо далі у Верховній Раді торгуватимуться за посади, в країні нічого не зміниться. Не можна скасовувати мажоритарку й у парламент обирати депутатів лише за партійними списками.

 

Не можна знімати недоторканність. Якби її не було, Янукович посадив би всіх колишніх опозиціонерів.

 

Поки що стає тільки гірше. Люди гинуть на війні, безвізового режиму з Євросоюзом нема, взяти кредит — неможливо.

 

Як вирватися з цього?

 

— Хворому, щоб стати на ноги, треба укріпити здоров'я. Так і в країні. Потрібно зміцнювати армію, реформувати економіку. Якби не волонтери, добровольці й ті, хто жертвують на армію, нічого не було б.

 

Чи можливий третій Майдан?

 

— Про нього говорять давно. Тільки куди цього разу тікатиме влада? Росія не прийме їх, Європі вони теж не треба.

 

Лідера нема. З'явиться — почнеться Майдан. Народ має потрусити олігархів, змусити їх повернути награбоване. Не знаю, як люди досі терплять.

 

Як останнім часом змінюються настрої в суспільстві? Які переважають зараз?

 

— Усе йде до гіршого. Вийдіть на вулицю і запитайте: хто почав краще жити? Зарплата та сама, а все вдвічі, а то й втричі подорожчало. І кажуть — живемо по-новому. Влада не бачить свій бізнес і бізнес своїх дітей, а на нас тиснуть. Люди незадоволені. Ще раз піднімуть ціну на газ — і більшості зовсім не буде за що жити.

 

10 років грає в нарди Араїк Мкртчян. Тримає їх на робочому столі. Фігури привіз товариш із Вірменії.

 

Роздає рис, гречку і цукор

 

Араїк Мкртчян за освітою юрист. Ще має спеціальність технік-механік. В Україні живе з 1989 року. Родом із села Атіс Абов'янського району Вірменії. Крім оптово-роздрібної бази, є власником ресторану і сільськогосподарського підприємства. Обробляє землю. З дружиною Ніною мають 17-річну доньку Анну і 25-річного сина Арсена. Живуть у 4-кімнатній квартирі. Ресторан назвав на честь доньки.

 

Безпартійний. Депутатом Черкаської міської ради вперше став 2006 року. Під час останніх виборів писали, що роздавав продуктові набори.

 

— Ми не порушували закон. І зараз людям допомагаю. Даю рис, гречку, цукор. Своїм працівникам теж даю. Не бачу в цьому нічого поганого, — каже Араїк Рафікович. — Не можу зібрати гроші на будинок. Родина постійно на другому плані через бізнес.