Словосполучення "каньйон на Черкащині" у переважної більшості мандрівників асоціюється із селищем Буки, що у Жашківському районі. Власне, і у місцевих, черкаських теж. Навіть далеко не всі жителі області знають, що на землі Богдана і Тараса, як прийнято останнім часом називати Черкащину, є ще один, не такий великий, але не менш мальовничий, каньйон. Розкинувся він на берегах річки Тясмин, на околицях Кам’янки.

Про це пише "Порадниця".

Свого часу це невелике, але доволі затишне містечко, найчастіше поєднували з пам’ятником Пушкіну і декабристам. Бути у Кам’янці і не сфотографуватися з цією компанією – то ще треба вміти. Чого тільки не побачиш на світлинах із цими бравими хлопцями: і пляшки з-під пива, і дружні обійми та імітацію посвяти в декабристи. Словом, розважаються туристи як можуть. Але не ними єдиними. Нині у місті є дитячий музичний парк, одна з найдовших в Україні алея сакур і навіть збудована сонячна електростанція.

Однак повернемось до каньйону. Теперішній Тясминський каньйон – це прибрані береги, оглядові майданчики, доріжки, вимощені плиткою, вказівники, джерела та пристань для човнів. Усе, як годиться. Але ще зовсім недавно на цьому місці не було практично нічого. Щоб подивитися на річку і скелі, треба було дертися крізь зарості, а після дощу то й взагалі – бовтатись у багнюці. Однак усе змінилося після того, як місцева влада виграла ґрант. За європейські кошти каньйон за досить-таки нетривалий час вдалося перетворити на привабливий туристичний об’єкт. Єдине, чого там справді не вистачає, – це готелю.

А Я ПЛИВУ У ЧОВНІ…

Великою, навіть правильніше сказати величезною, перевагою Тясминського каньйону є те, що по ньому можна поплавати на човні. Побачити красу зсередини, так би мовити. Для цього й екскурсовод є, котрий протягом усього шляху розкаже вам усе – починаючи від того, чому так називається річка, а завершуючи, скільки видів мохів росте на схилах.

До слова, про мохи. На вигляд ці рослинки непримітні, а от у природі досить-таки важливі. І Тясминський каньйон ними справді багатий. Всього  їх тут виявлено 68 видів. Деякі занесені до Червоної книги, а котрісь взагалі в межах України ростуть лише тут. Свого часу в цій місцині відкрили реліктовий комплекс мохів, які збереглися ще з льодовикової ери і «пам’ятають» мамонтів, шаблезубих тигрів та первісних людей. Мохи славляться тим, що за спекотних умов висихають, а за появи вологи – оживають. Для прибережної зони Тясмина це важливо, бо ж рівень води у цій річці дуже залежить від кількості опадів. Але про це трохи згодом.

Повернімося до подорожі в човні. Пливучи-мандруючи отак каньйоном, можна побачити його у всій красі, з усіх боків: і знамениту Пушкінську скелю (з рожевого граніту, де, кажуть, любив відпочивати і творити знаменитий поет), і характерне для степової місцевості різнотрав’я, і те, як місцеві хлопчаки змагаються, хто вправніше пірне у воду. Для туриста у місцевому «флоті» є різні види «водного таксі» – від човна на групу осіб до катамаранів двомісних.

Для тих, кому водні прогулянки не до вподоби, є пішохідний маршрут. Пройтися самому довкола каньйону та роздивитися зусібіч – не гірший варіант. Тим паче, всюди є вказівники: що і де розташовано.

До слова, на берегах цього каньйону шукав натхнення не лише Пушкін. Недарма ж  неподалік розташований  і музей Пушкіна та Чайковського. Знаменитий композитор теж  бував у цих місцях. Саме тут уперше прозвучала чарівна музика опери «Євгеній Онєгін» та фрагменти «Лебединого озера». І саме в цьому музеї стоїть піаніно, за яким він творив.

ЛЬОДОВИКОВИЙ ПЕРІОД ПО-ЧЕРКАСЬКИ

Що у вас асоціюється з визначенням «льодовиковий період»? У багатьох, певне, відразу виникають асоціації з одноіменним мультфільмом. Ну, точно аж ніяк не з Кам’янкою і її каньйоном. А дарма. Бо деякі вчені схиляються до думки, що Тясминський каньйон – це не що інше, як наслідки танення льодовика: аж сюди він не дійшов, але дещо таки порушив. Дехто з дослідників каже, що Тясмин з’явився  внаслідок того, що крига льодовика пробурила траншеї в земній поверхні й саме по них три річки, які окремо функціонували, злилися в одну, утворивши завершену форму русла. А загалом стверджують, що колись, дуже давно на межі Кам’янського і сусіднього Олександрійського районів упав великий астероїд. І в кратері, який від нього лишився, налилося озеро, що існувало кілька мільйонів років. А два мільйони років тому з нього почала витікати вода… Вік протерозойських гранітів, на яких утворений каньйон, оцінюється у два мільярди років. Стрімкі скелі на лівому боці річки піднімаються вгору подекуди на 12–15 метрів.

ТАМ, ДЕ ВИТІКАЄ ТЯСМИН

Не зійдуться до єдиного знаменника і в питанні походження назви річки Тясмин. Витікає вона не з Кам’янщини, а із села Настине Олександрівського району (Кіровоградщина). Історія цього населеного пункту зовсім невесела. Кажуть, там жила така собі дівчина Настя, яка допомагала гайдамакам у боротьбі проти польської шляхти гонорової. Але як козаки пішли, поляки почали мститися повстанцям і заарештовували всіх, кого вважали причетними до опору. Потрапила в цей список і Настя, котру жорстоко вбили. Саме на її честь і назвали хутір. Коли героїня ще була живою, в селі викопали Білу криницю. Спочатку з неї брали воду з усіх навколишніх сіл, однак із часом, коли наробили своїх колодязів, їздити перестали. Але те місце таки містичне – вода була завжди, навіть у найсильніші морози. І саме там є табличка «Тут витікає Тясмин».

То чому ж Тясмин? Одні вчені, більш схильні до словоаналізу, кажуть, що це від турецького «тасма», що означає «ремінець» або «нашийник». Версія правдоподібна, адже Тясмин дійсно утворює таке собі кільце довкола певної території. Інші ж кажуть, що це не річка «обіймає» територію, а навпаки – сам каньйон річку. Є більш складні версії, наприклад, схожість назви річки з іменем князя чорних клобуків – Тошмана, яке походить від давньотюркського «тюсмен» (так називали збирачів податків). Ну а далі – фонетичні зміни, адаптація під місцеву мову – і вже маємо Тясмин.

Ну, і найромантичніша версія. За легендою, жила в тих краях зла відьма. І її донька закохалася у місцевого парубка Тяска. Як і годиться в народній творчості, мати не дозволила парі одружуватися, тоді дівчина з горя пішла в глибокий яр і плакала, поки не наплакала цілу річку. Звісно, навряд чи був той Тяско і та відьмина сім’я, однак, погодьтеся, загадковості це додає.

До слова, про відьом у цих краях розповідають і досі. Річ у тім, що Тясмин досить таки глибокий, середня глибина – близько 3–5 метрів, місцями 6–7. І основне джерело живлення річки, як вже згадувалося – дощі і талий сніг навесні. Але дуже повноводний Тясмин можна побачити нечасто, бо з дощами там біда: ідуть досить рідко. У сусідніх селах – вистачає, а тут – як пороблено. Так от, кажуть, що то все – через відьом, багато їх тут, мовляв, живе. Колись буцімто навіть заїжджі екстрасенси на 12 тисяч населення нарахували їх аж три сотні.

ЯК ДІСТАТИСЯ?

З Києва до Кам’янки можна домчати потягом (Київ–Бердянськ, Київ–Покровськ , Київ–Миколаїв) або автобусом з автостанції “Видубичі”. Якщо їхати машиною, то шляхом Київ-Обухів-Миронівка- Сміла – Кам’янка  (близько 240 км). У дорозі — три з половиною години.  Дістатися туди можна  і з Черкас. Відстань – близько 60 км, автомобілем це займе приблизно годину, маршруткою – в середньому півтори години, дивлячись, через які населені пункти пролягає маршрут. Вартість квитка – близько 50 гривень, періодичність руху – 10 рейсів на день. Від міського автовокзалу до каньйону можна дістатися й пішки, це займе 30 хвилин вашого часу. А от від залізниці доведеться брати таксі чи скористатися громадським транспортом.