Редакція газети «Дніпрова Зірка» підтримує зв'язок із канівцями-військовими, які знаходяться на передовій, на навчанні, та з тими, які повернулися додому. Ось остання інформація від наших хлопців.

 

Микола ПОРОЖНІЙ, доброволець із Канева, голова федерації футболу Канівського району

 

- Миколо, куди вас розподілили після навчання в Києві?

 

- Я знаходжуся біля села Широкіне, неподалік від Маріуполя. Служу офіцером 17-ї танкової бригади. Від нас до передової півтора кілометра, нас часто обстрілюють. Серед бійців є поранені.

 

- Які обов'язки ви виконуєте?

 

- Я психолог-вихователь батальйону, проводжу бесіди й тестування на предмет морально-психологічного стану бійців. Але тут зона бойових дій, тож доводиться займатись не тільки своїми обов'язками. Ми і за продуктами їздимо, і культурно-масові заходи організовуємо. Я взяв із Канева спортивний інвентар (тенісні ракетки, м'ячі тощо), намагаюся солдатів залучити до спорту.

 

- Який морально-психологічний стан бійців?

 

- Стан складний, адже хлопці без ротації вже вісім місяців, такий довгий час не бувати вдома й знаходитися постійно в гарячих точках… Солдатам важко. Але вони тримаються гідно.

 

- Чи спілкуєтеся ви з рідними?

 

- Телефоную щодня. Сини й дружина сумують, і я сумую, ми ж рідні люди. Ось 23 березня моїм синам-близнюкам Ігорю і Владу виповнилося по 15 років. Я  дуже хотів бути з ними в день народження, але розумію, що потрібен тут.

 

Віталій ЯКУБЕЦЬ, доброволець із Канева, демобілізований

 

- Віталію, ви вже демобілізовані, чим плануєте займатись далі?

 

- Після перебування протягом шести місяців під Волновахою хочеться відпочити та відновити здоров'я, далі буде видно.

 

- Як ви почуваєтеся вдома після передової?

 

- Трохи незвично, все тихо й спокійно… Постійно телефоную своїм друзям із нашого окремого мотопіхотного 14 батальйону. А так вже звикаю потроху.

 

- Скільки загалом ви були в зоні бойових дій?

 

- Із 4 вересня минулого року й до 15 березня цього року.

 

Юрій РУДЕНКО, батько пораненого солдата в зоні АТО, канівця Євгена РУДЕНКА, який втратив частину руки

 

- Як себе почуває Євген? Як проходить лікування?

 

- Нещодавно Женя був удома, зараз знаходиться в Харківському інституті протезування. Ходить на процедури з підготовки до протезування руки. Державних коштів на протезування ми поки що не отримали, оскільки Євгену й досі не видали довідку учасника АТО. Якби не допомога волонтерів, знайомих і небайдужих людей, я не знаю, що б ми робили, адже навіть на процедури, ліки та переїзди потрібні немалі кошти, не кажучи вже про придбання протезу.

 

- Чому Євген не отримав довідку учасника АТО?

 

- Через бюрократичну плутанину. Для отримання довідки потрібні свідки того, що він воював у зоні АТО. П'ятого грудня 2014 року в госпіталі Євген був нагороджений медаллю "За воїнську доблесть". Цю нагороду мій син отримав особисто з рук Міністра оборони України Степана Півторака. Яких ще доказів треба? Я чекатиму тиждень, якщо довідку не дадуть, поїду під Верховну Раду.

 

Антон МОРГУНКОВ, доброволець, боєць 79-ї окремої аеромобільної бригади (м. Миколаїв), канівець

 

- Антоне, де ви зараз знаходитесь?

 

- Поблизу села Широкіно.

 

- Чим займаєтесь? Як проводите вільний час?

 

- Вільного часу практично немає, постійно тренуємося, патрулюємо населені пункти, відпрацьовуємо тактику, але коли з'являється трохи вільного часу, дивлюся по телевізору футбол, або телефоную рідним.

 

- Додому хочеться?

 

- Дуже. Діти, кожного разу як я телефоную, також беруть телефон і розповідають мені про свої справи. Молодша Оленка ходить до дитячого садка, старший Ілля збирається до першого класу, обоє пишаються тим, що їх батько військовий.

 

- Коли вас демобілізують?

 

- Я був мобілізований торік 18 червня, отже якщо все буде добре, то восьмого червня ц.р. маю вже бути вдома з рідними.

 

- Чим плануєте займатися в мирному житті?

 

- Хочу працювати в заповіднику або в лісництві. Хочу бути ближчим до природи. Також разом із канівськими козаками планую займатись військово-патріотичним вихованням дітей, обов'язково залучу до цієї справи своїх дітлахів.

 

Сергій ГОЛДИШ, народився в с. Пекарі, був важко поранений в зоні АТО

 

Сергій Голдиш після закінчення Ржищівського професійно-технічного ліцею, де здобув професію автослюсаря, влаштувався на роботу за фахом. Але пропрацював  хлопець недовго - вирішив іти служити до армії за контрактом. Коли на сході країни розпочалися воєнні дії, 17-у танкову бригаду, де служив Сергій Голдиш, відправили в зону АТО.

 

Ось що розповів нам хлопець: "...Тривав жорстокий бій поблизу міста Горлівка. Надійшов наказ йти на допомогу нашим - вивезти поранених. Але бойова машина, в якій я був разом з побратимами, потрапила в засідку. Від вибуху хлопцю, який був поряд, відірвало руку, а мені осколок потрапив в око і я його втратив. Не зважаючи на поранення, я намагався допомогти бійцям. Осколки від наступного вибуху поранили мені руку, ноги, ребра".

 

Сергій потрапив у полон і був перевезений до лікарні в Донецьк. Внаслідок поранення йому видалили праве око. В тілі хлопця знаходиться близько 500 осколків, які йому обіцяють видалити найближчим часом.

 

Андрій ПЕТРУШЕНКО, канівець, загинув на блок-посту в зоні проведення АТО

 

Напівсиротою залишився Дмитрик - син Андрія Петрушенка, 30-річного канівця.

 

...Це сталося в ніч з 10 на 11 січня 2015 року. Андрій Петрушенко на блок-посту потрапив під обстріл, внаслідок чого отримав поранення, несумісне з життям, і загинув на місці. Тепер 7-річного Дмитрика виховують мама і бабуся з дідусем.

 

- Основної матеріальної допомоги досі немає, тому що в наявності не всі документи, які засвідчують, що Андрій був учасником бойових дій. Компенсаційні виплати незначні. Та все ж ми чекаємо обов'язкової матеріальної виплати,- говорить батько Андрія Петрушенка,- Сергій Степанович. 26 березня ц.р. відбулося вручення Почесної відзнаки Канівського міського голови "За заслуги перед містом Канів" Андрію Петрушенку (посмертно), яку отримали батьки загиблого героя.   

 

Юрій ПАНЬКОВЕЦЬКИЙ, лікар, канівець, проходить службу в зоні АТО    

 

Нещодавно до Збройних Сил України був мобілізований лікар-терапевт Канівської ЦРЛ Юрій Паньковецький. Спершу його направили до навчального центру для підготовки військових лікарів при Українській військово-медичній академії в місті Городок Житомирської області. Після навчання медиків розподілили по військових частинах. Зокрема, Юрій Паньковецький був направлений до міста Сєверодонецька Луганської області. Утім, через кілька днів частина була передислокована на полігон у Рівненській області. Як повідомив Юрій Паньковецький, наразі він перебуває в складі 53-ї окремої механізованої бригади.

 

- Підтримуємо здоров'я військових, проводимо медогляди, навчаємо солдатів першій медичній допомозі, щоб при пораненнях вони могли допомогти не тільки своїм товаришам, а й собі, - говорить Юрій Паньковецький