43-річний Андрій Арехович із Канева з позивним «Брікс» уже півтора року служить у складі 30-тої окремої механізованої бригади імені Костянтина Острозького. Із них 8,5 місяця без ротацій він провів на передовій поблизу села Васюківка на Донеччині.

 Про це пише Дніпрова зірка.

Бойове чергування розпочалося 15 лютого 2025 року і тривало до 27 жовтня. Спочатку військовий проходив службу в танковій роті, однак згодом його прикомандирували до піхоти для підсилення однієї з передових позицій. Короткострокове завдання розтягнулося на 256 днів безперервного перебування на «нулі».

У перші місяці російські війська здійснювали по кілька штурмів на добу, після яких позиції масовано атакували дрони. Згодом бліндаж був повністю зруйнований. Укриттям для чотирьох бійців стала викопана власноруч нора глибиною близько чотирьох метрів. Там вони несли чергування, готували їжу та відпочивали.

Ситуація ускладнилася після знищення єдиного містка, що вів до позиції. Підходи контролювали ворожі безпілотники, тому ротації стали вкрай небезпечними.

Через відсутність мобільного зв’язку військові підтримували контакт із рідними за допомогою відеоповідомлень, які записували на флеш-накопичувачі та передавали через сусідню позицію, де був доступ до супутникового інтернету. Таким чином Андрій спілкувався із сестрою та 10-річною донькою, яка проживає в Каневі. Відеолисти стали важливою моральною підтримкою для бійців.

Однією з найгостріших проблем була нестача води. Частина пляшок розбивалася під час скидання з висоти, тому воду розподіляли за графіком. Згодом у підземному укритті викопали криницю. Роботи тривали близько місяця, після чого на глибині трьох метрів з’явилася вода, яку спочатку очищували та кип’ятили.

Постійне перебування під землею спричинило нестачу свіжого повітря, а вихід на поверхню вдень був надто ризикованим. Бійці могли спостерігати за навколишньою територією лише через невеликий отвір. У складних умовах у військового загострилися проблеми зі здоров’ям — з’явилися шкірні ураження та інші ускладнення, однак позицію продовжували утримувати.

На початку жовтня надійшов наказ готуватися до виходу. Перша спроба евакуації була невдалою, однак 27 жовтня бійцям вдалося залишити позицію. Три кілометри до точки евакуації вони подолали пішки через поля.

Наразі Андрій перебуває на лікуванні в госпіталі. Після цього планує взяти відпустку, відвідати рідних у Каневі та поїхати до матері на Чернігівщину. Про більшість пережитих випробувань вона досі не знає.