Світ активно переходить на відновлювані види енергії. 2013 року 22% світового споживання енергії було забезпечене з відновлюваних джерел. Із них 16,4% дали гідроелектростанції та гідроакумулюючі електростанції.

Про це інформує Gazeta.ua.

Гідроенергетика у світі швидко розвивається. Створюють такі об'єкти та активно нарощують виробництво енергії Грузія, Вірменія, Чорногорія. У Таджикистані до 2020-го буде збудовано 189 малих ГЕС, згідно з планами уряду.

Людство запроваджує в гідро­енергетиці сміливі, абсолютно нові та екологічно безпечні проекти.

Так, у Німеччині в промисловому районі Рур за проектом професора Ульріха Шрайбера збудують підземну гідроакумулюючу електростанцію. Воду зі старих затоплених шахт відкачуватимуть по шахтному стволу на поверхню у так званий верхній басейн. Коли виникне потреба в додатковій енергії в мережі, потік різко спускатимуть спеціальними трубами донизу. На відміну від класичних ГАЕС, які будують у горах, тут не буде втручання в природу. Енергія, що виробля­тиметься завдяки різким перепадам висоти (до 1 тис. м), на кілька годин зможе забезпечити велике місто. Оскільки на глибині до 1 тис. м температура сягає 40–45 градусів, фахівці активно працюють над тим, як використати нагріту воду в опалювальний сезон. На початку 2017-го в Німеччині оголошено, що вугільна шахта Проспер-Ханіел буде переобладнана в сховище з перспективною потужністю 200 МВт.

Іншим шляхом пішли в Португалії на річці Альто-Рабагао. Там уже збудували комбіновану електростанцію з гідроенергетичної та фотоелектричної частин. Це плавучий об'єкт, розташований посеред водосховища. Має 840 фотоелектричних панелей, які вироблятимуть 332 МВт-годин у рік. Потужність гідро­електростанції — 68 МВт. Вона має декілька суттєвих переваг: не потребує відведення землі, що значно здешевлює проект. До того ж гібридне виконання генеруючого об'єкта дозволяє забезпечити оптимальний режим роботи ГЕС. Удень більше навантаження лягає на сонячну електростанцію. У цей час ГЕС працює з меншим навантаженням, накопичуючи потенціал для виробництва електроенергії в періоди вечірнього пікового споживання.

Будівництво плавучих електростанцій — нова світова мода. Компанія Іbiden інвестує в понад 20 енергетичних об'єктів, в тому числі одну з найбільших в Японії плавучу сонячну електростанцію. За оцінками фахівців, якщо покрити всього 10% поверхні півсотні найпотужніших і найбільших водосховищ світу, це додасть 400 гігават електроенергії. Це більше, аніж усе виробництво сонячної енергії станом на сьогодні.

Технологію плавучих фотоелектричних панелей активно вивчають і в Україні. За нашими джерелами, в компанії "Укргідроенерго" її планують застосувати на будівництві ГАЕС в країні, зокрема — на Дністрі та в Каневі. Проект поки не набув розголосу, але в компанії роблять перші кроки для його здійснення. За його реалізації в Канівському водосховищі може з'явитися велика плавуча сонячна електростанція. Безумовно, для України це буде технологічний прорив. Такі екологічні об'єкти досі не будували в нашій державі.

"Укргідроенерго" вивчає міжнародний досвід. Делегація українських гідроенергетиків відвідала об'єкти компанії Andritz Hydro в Австрії та Німеччині, зокрема гідро- й гідроакумулюючі електростанції. Andritz Hydro є світовим постачальником електромеханічних систем і послуг для гідроелектростанцій, а також одним із лідерів на світовому ринку гідросилового обладнання для виробництва електроенергії.

— Упроваджені при створенні станції технічні рішення дозволяють вести одночасно як насосний, так і турбінний режим, при цьому регулюючи частоту та потужність, — каже головний інженер ПрАТ "Укргідроенерго" Вадим Расовський.

Українські інженери побували на особливому верхньому б'єфі в Альпах на висоті 2040 м. ­Водосховище Сільвреттазеє на високогірному перевалі Сільвретта є туристичною зоною, а не закритим об'єктом. Туристи можуть гуляти греблею водосховища, звідки відкривається мальовничий пейзаж на Альпійські гори. А внизу перевалу, на висоті 1743 м є незвичайне озеро-водосховище Фермунтзеє, яке поповнюється з гірських джерел і талого снігу. Його вода має бла­китно-зелене забарвлення.

— Станція Reissek ІІ, на якій ми побували, розташована під землею. Тут прокладено близько 20 кілометрів водоводів, — говорить директор депар­таменту стратегічного розвитку та планування реалізації проектів ПрАТ "Укргідроенерго" Юрій Литвиненко. — Особливість станції у тому, що на ній впроваджено гідроагрегати з терміном експлуатації 70 років. Цікаво і те, що вона стовідсотково вписується в ландшафт. Під час будівництва не було затоплено жодних територій.