У селі Великий Хутір, що на Драбівщині, стоїть Петро-Павлівська церква. Вона була збудована у 1892 році і зберіглася і донині. Поряд із нею кілька безіменних поховань, які розташовані зі східного боку храму.

Про історію цих поховань розповів місцевий краєзнавець і депутат Великохутірської громади Віктор Козоріз, інформує "Вікка".

"На одному з поховань встановлений пам’ятник у вигляді церковного престолу з відкритою книгою, напевне, Біблією. На іншій могилі – дубовий хрест. Ще на двох – звичайні залізні хрести", – написав історик.

Він довго намагався розшукати хоч якусь інформацію про осіб, які поховані на території церкви, але про них вже ніхто не пам’ятає. Колись старожили говорили, що нібито одне з них належить священнику Гаврилу Михайловичу Сагарді, який багато років вірою і правдою служив у цьому храмі дияконом.

У 1916 році, після того як помер настоятель Палагеївської церкви (друга церква в селі Великий Хутір. Вона була зруйнована більшовиками) Іоанн Росінський, прихожани цього храму запросили до себе на службу Гаврила Сагарду і звернулись до церковного начальства щоб висвятило його на священника, бо він не мав вищої духовної освіти. Це прохання було задоволене.

"Отже, з 1916 приблизно по 1922 рік Г.М. Сагарда був священником Палагеївської церкви, а після смерті за традицією був похований біля цього храму. Близько 1935 року дерев’яну будівлю храму розібрали на будівельні матеріали і єдине, що нагадувало про нього – церковні поховання. Але в 1965 році у Великому Хуторі розпочали зводити будинок культури і під час проведення земляних робіт виникла загроза знищення церковних поховань (мабуть, так було задумано). У зв’язку з цим сини Гаврила Сагарди викопали могилу батька й перепоховали її на території Петро-Павлівської церкви. А інші поховання були перенесені на сільське кладовище", – зазначив Віктор Козоріз.