21-річна рятувальниця Олександра Щебілова втратила руку під час повторної атаки в Харкові 15 червня.

Дівчина розповіла, що в момент удару була на відстані всього десяти метрів від колег, які загинули.

Саме для неї Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України ініціював збір коштів.

Олександра зізнається, що отримує багато підтримки, і запевняє: втрата кінцівки не вплине на її життя, повідомляє "Суспільне. Харків".

ніч на 15 травня разом із колегами Олександра прибула на цивільне підприємство, куди влучили росіяни. За кілька годин після того відбулася повторна атака. На той момент вона була приблизно за 10 метрів від п'яти інших рятувальників, які загинули внаслідок удару.

"Ми були за 400-500 метрів від підприємства, відійшли на безпечну зону. Ігор, мій напарник, каже: "Сашо, давай ляжемо". Ми лягли, і в цей момент біля нас вибухнула ракета.

Я встала, дивлюся – руки вже немає. Вибігла, а там якийсь жовтий туман був. Побігла на дорогу, де стояла наша машина на гідранті. Думала, хтось мені накладе турнікет, бо я не могла", – згадує дівчина.

Поранену дівчину до лікарні відвіз власник пошкодженого підприємства – на той час він перебував на місці атаки. Дівчина встигла подзвонити батькові і відправити йому голосове повідомлення та адресу. Тата Олександра побачила вже після операції.

"Телефон був увесь в крові, але то нічого страшного було. Тачпад – відбиток пальця був-то від правої руки (яку дівчина втратила – ред.). Я давай ключ на телефоні лівою рукою – ледь-ледь намалювала", – розповідає рятувальниця.

Дівчина потрапила до лікарні у важкому стані із складною травмою руки. Лікарям не вдалося врятувати кінцівку.

Однак тепер стан Олександри оцінюють як стабільний. Наразі вона перебуває у палаті загального перебування і добре почувається. Медики зауважують: процес протезування руки буде тривалим.

"Спочатку треба, щоб загоїлася рана, сформувалася культя. А потім вже будуть процеси за медичними показами. Думаю, приблизно протягом місяця-півтора вона буде мати повноцінний протез, який допоможе їй надалі повністю виконувати всі функції.

З перших хвилин перебування в лікарні вона не падала духом. Думаю, що це також запорука її швидкого одужання і реабілітації.

Вона думає про майбутнє, має багато планів. Вважаю, що всі вони реалізуються, тому що ми впевнені в Олександрі, що в неї все буде гаразд, і вона зможе відновитися якомога швидше", – каже головний лікар Руслан Врагов.

На ліжку дівчини можна побачити м'які іграшки – подарунки від колег. Рятувальниця розповіла, що отримує багато підтримки, і не хоче, щоб травма вплинула на її життя. Олександра вже планує майбутні походи в гори.

"Я себе почуваю нормально, налаштована позитивно. Через руку навіть не плакала. Плакала від того, скільки людей написали – від підтримки, від їхніх повідомлень. Навіть дзвонила родичам, знайомим, близьким, казала: не плачте, все нормально.

Я не відчуваю, що в мене немає руки, розумію, що треба рухатися далі. Кажу: дякую, що ми взагалі залишилися живими, а не [загинули], як ті хлопці. Треба рухатися просто далі. Сенсу плакати немає", – поділилася рятувальниця.