Zmi.ck.ua розставляє правильні акценти у історії зі “сміттєвим” питанням.

У Черкасах 15 вересня відбулися довгоочікувані слухання, на яких громада міста мала дати відповідь на це майже “шекспірівське“ питання. Після гарячих,чотиригодинних, дебатів черкащани сказали “ні“ початку реалізації проекту будівництва у межах Черкас сміттєпереробного  виробництва. “Проти” цього проголосувало 117 осіб, “за“ – 56, “утрималось“ – 10. Наразі кворум у зборів був – у залі приміщення колишньої “Політпросвіти” лічильна комісія зареєструвала 377 учасників громадських слухань. Справедливості ради, зазначу, що городяни виступили проти не самого принципу будівництва сміттєпереробного виробництва, а саме того єдиного проекту, який їм було запропоновано.

До речі, вже опісля оголошення результатів, почалися розмови щодо нелегітимності зборів і необхідності проведення ще одних слухань. Та й самі потенційні інвестори відверто зізнались журналістам, що не мають наміру відступатись від своїх планів та будуть продовжувати підготовчі роботи. Вочевидь, збори були для них та тих, хто активно лобіює це питання, лише банальною формальністю. Якщо це дійсно так, то під великий сумнів підпадає твердження про громаду, яка може вплинути на важливі питання життєдіяльності міста та її безсумнівний авторитет.

Який завод потрібен Черкасам?

Черкаси давно по вуха у своєму смітті. Полігон, куди звозять увесь комунальний непотріб, вже не справляється із навантаженням і вже рік, як має бути закритим, бо реально вичерпав свій резерв. Відповідно, й розмови про необхідність негайного вирішення проблеми – куди подіти ТПВ (тверді побутові відходи), ведуться у владних колах не один рік.

Однак, усі проекти сміттєпереробних та сміттєспалювальних підприємств ( що має принципові відмінності один від одного), та які “заходили“ у місто останні кілька років, чомусь не знаходили підтримки саме у діючої на той момент влади.

Сміттєве звалище із висоти пташиного польоту

Зазирнемо трохи у минуле. Ще у 2005 році журналістам було презентовано майбутній завод, який мав позбавити мешканців Черкас  головного болю, що до їхніх відходів. Поряд із полігоном ТПВ ООО “Українська екологія” запропонувала звести багатоступеневий модульний комплекс з можливостями подальшого розвитку його у повноцінне виробництво.

Принаймні 10 га виділеної під це землі дозволяли це зробити без проблем. Причому мова велася про будівництво у реальній перспективі повноцінного сміттєпереробного заводу, який зможе переробляти відходи не лише обласного центру, але й найближчих до Черкас районів. Тобто, оздоровити екологічно майже весь регіон. Для Сміли, яка має залізничний вузол, ООО “Українська екологія” мала намір побудувати ще й комплекс з переробки відходів паливно-мастильних матеріалів.

Тоді нам розповідали, як саме будуть переробляти міське сміття – на спеціальних сортувальних лініях відбиратимуть окремо папір, скло, текстиль, поліетилен, пластик та ПЄТ-пляшки.

Коли сировина буде накопичена, її почнуть переробляти. Для чого поряд із сортуванням побудують заводи-модулі з виробництва тротуарної плитки зі скла, тари з переробленого паперу, плівки та труб із пластика, а із будівельного сміття збудують самі міні-заводи єдиного сміттєпереробного комплексу.

До речі, ООО “Українська екологія” на той час мала вже один експериментальний завод такого типу в Харкові та слід за Черкасами планувала побудувати ще один у Миколаєві.

На жаль, черкаському заводу не судилося бути. Дуже скоро не стало й першої сортувальної лінії, яку відкривали дуже помпезно. Хтось її просто вщент спалив. Офіційна версія – безхатьки.  Неофіційна – або конкуренти, або ті, хто не бажав розлучатись із нелегальним прибутком, який дає можливість мати невраховане цінне сміття полігону. Бо ж ніхто й не заперечує, що банальні ТПВ, якщо до них підійти із розумом, – це величезні гроші.

Трохи згодом,  у березні 2012 року,  депутати Черкаської міської ради відмовили державному підприємству “Укрекоресурси” у дозволі побудувати сміттєпереробне підприємство по проспекту Хіміків,84/1.  Тоді пропонувалось звести виробництво потужністю 100 тис. тон на рік. Там мала запрацювати потужна сучасна сортувальна лінія німецької фірми Titech, яка дозволила б на 80 % знизити навантаження на черкаський полігон. “Укрекоресурси” хотіли отримувати вторинну сировину, альтернативне паливо RDF та суміш для рекультивації полігону. Вітчизняного інвестора теж відшили. Казали по кулуарах, що начебто не зійшлися з сумою “відкату”.

Вже в 2011 році міський голова Сергій Одарич та його заступники з департаменту ЖКК  їздили до Німеччини, роздивлятися, як там вирішують сміттєве питання. Там теж знайшовся “підходящий” компаньйон, який допоміг би Черкасам врешті побудувати необхідний сміттєпереробний завод.

Мер Одарич тоді наполягав на інвестуванні проекту, бо бюджет не міг потягнути таке будівництво. На тому і цю благу ідею й було поховано.

Цікаво, що наступні проекти, які лобіювались у 2012 та 2014 роках, у міській раді теж заблокували. Чому, ми розкажемо незабаром у наступних наших матеріалах.

І врешті, у 2015 році депутати знову “дали гарбуза” черговому інвестору з Бахрейна. Він запропонував проект будівництва у Черкасах комплексного модульного підприємства з переробки муніципальних сміттєвих відходів з паралельним виробництвом електроенергії та тепла, вартістю 70-80 млн. доларів.

Компанія “ОАК“ “Utility Solutions & Development” W.L.L виявила бажання спорудити на нині порожніх виробничих площах колишнього завода “Хімволокно” учасний завод  з переробки знову ж таки муніципальних ТПВ.

Перше, що кидається в очі, компанія не бажала розміщати завод поряд із полігоном, що було б логічно. Чому? Дозволю собі припустити, що розташування нового виробництва на порожніх площах “Хімволокна” було обраним невипадково. Бо поряд із ним знаходиться Черкаська ТЕЦ, яка може при бажанні використати синтезований газ для своїх конегераційних установок та вироблятиме із нього електроенергію. Потужності заводу, як було заявлено потенційними інвесторами, дозволять переробляти до 400 тон сміття на добу. Інвестор також хотів привабити владу тим, що міг забезпечити у перспективі робочими місцями більше як 100 безробітних черкащан.

Заявлялось, що в залежності від складу відходів, виробництв даватиме 5-10% зольний залишок, який у свою чергу можна буде використовувати в якості сировини для виробництва пластифікаторів для ямкового ремонту доріг. Для забезпечення безперебійної роботи виробництва, завод буде складувати сировину на власній території за всіма європейськими стандартами екологічної безпеки.

У тому ж 2015 році інвестор разом із КП “Черкаська служба чистоти”
вручну відібрали 9 тон зразків черкаського сміття. За морфологічними аналізами, побудований завод у Черкасах  зможе виробляти 17 мегават електроенергії. Зокрема, 14 мегават, за проектом, планувалось  подавати до Единої енергетичної системи України, а решту – на власні потреби.

І ось знову той самий інвестор намагається вкотре зайти зі своїм проектом у Черкаси, мотивуючи це тим, що у міста вже не має часу на розмірковування. Адже ніхто не бажає повторювання трагедії у Львові на місцевому сміттєвому сховищі. Цікаво, представники компанії стверджують, що сьогодні начебто мають “зелене світло” від влади. Хоча, якщо добре пригадати, міська влада у2014-2015 році теж не дуже палицю в колеса встромляла. Про що свідчить підписання взаємовигідної угоди про співпрацю.

До того ж, для реалізації проекту в Черкасах створено ТОВ “ЕКО-БАІК”. Тому, вочевидь, проведення громадських слухань було лише формальним етапом у реалізації інвестором своїх намірів. Тим більше, що він вже вклав у це перший грошовий транш.

Слухали та балакали

Проект “ОАК“ “Utility Solutions & Development”  W.L.L, представлений широкій черкаській громаді, практично нічим не відрізняється від того, що був презентований на “Селені“ за часів мерства Сергія Одарича.

Виконавчий директор “ЕКО-БАІК” Андрій Богоявленський під час слухань наполегливо протягував думку про те, що побудований завод позитивно вплине на екологію Черкас та області, що компанією було пройдено шлях щодо ухвалення всіх економічних і юридичних нюансів, що завод вироблятиме синтезований газ та електроенергію. Позитивним моментом доповідач назвав те, що Черкаси більш-менш навчились роздільному збору сміття.

Виконавчий директор компанії “OAK” “Utility solutions & Development WLL” Роберт Браун пояснив для тих, хто ще не в курсі справи, що завод перероблятиме за добу до 500 тисяч тонн твердих побутових відходів.

“Компанія готова інвестувати у проект 70 млн доларів”, - акцентував він, а це допоможе створити нові робочі місця та вирішити ваші кричущі екологічні проблеми. Він  намагався запевнити, що застосована технологія аж ніяк не зашкодить навколишньому середовищу та мешканцям Хімселища. Бо, з його слів, завод не спалюватиме сміття без розбору, а спочатку ретельно сортуватиме його. Роберт Браун завіряв, що ці чисті технології, не будуть пов`язаними із викидами в атмосферу.

Проте, опонентів це не переконало. Поки на слуханнях тривали запеклі дебати, змінювалась і сама риторика спілкування. Гості то намагались дотримуватись американської дипломатії, то зривались на відверті образи та звинувачення всіх і вся ( навіть шанованих відомих науковців) у не компетентності. Що ще більше додавало жару у вогонь суперечки.

А черкащани проти!

Депутат Черкаської міської ради Руслан Зоря заявив, що якщо рекультивувати полігон, його ще можна років із чотири експлуатувати. А за цей час знайти інвесторів та розглянути не один проект, який не дозволить зайти у місто монополісту, що у майбутньому точно підніме тарифи на свої послуги. Зоря заявив, що не проти заводу, а проти того, щоб у черкащан не було вибору.

“Потрібно розглянути не один проект”, – заявив він. “Я переконаний, що такий завод має бути комунальним, а не приватним, що диктуватиме нам свої умови оплати своїх послуг. Щодо даного проекту, то я надсилав інформацію науковцям, щоб проконсультуватись. І вони відповіли, що він – недобросовісна компіляція різноспрямованих інформацій і абсолютна відсутність розуміння основних принципів утилізації відходів".

Проти відсутності альтернативи і депутат Черкаської міської ради Павло Карась.

“По своїм можливим економічним наслідкам завод сумарно нанесе більше шкоди, чим всі існуючі на Хімселищі виробництва. Бо мова тут йде про викиди діоксинів. Озвучений інвесторами звіт не витримує критики! Бо з точки зору людини, яка пам’ятає елементарний курс хімії, діоксини утворюються при температурі близько 600 градусів. А у них написано, що диоксини при такій температурі знешкоджуються. Хоча знешкоджуються вони при температурі більше 1200 градусів”, – не стримував емоцій Павло Карась.

“У планах підприємства очищувати 70% газів. Отже, виходить, що 30% газів йтиме без очистки. Це величезна кількість. І такого в Європі немає. Я не знайшов доказів того, що ця компанія побудувала в Європі хоча б один такий об’єкт. Подібний завод знайшов в російському Владивостоці. Він на тонну виділяє 320 кілограмів шлама, 30 кілограмів летучої золи і 6 тисяч кубічних метрів димових газів. Фактично, в результаті роботи такого заводу у Владивостоці, норми діоксинів перевищують європейські норми в 8 разів на площі 8 квадратних кілометрів навколо заводу”

Від науковців свою думку висловила голова Черкаської обласної громадської організації Всеукраїнської екологічної ліги Наталія Фоміна. Вона теж не заперечує необхідність будівництва сміттєпереробного заводу у Черкасах, але не у межах міста та не з таким екологічним впливом на середовище.

“Мені дуже прикро, що на заході немає вченого, професора, знаного хіміка-технолога Геннадія Столяренка, але він висловив мені свої погляди щодо проекту. Отже, я не почула, де буде відбуватися сміттєсортування. А це важливо. Бо у Німеччині чи Франції йде якісне сортування сміття. У нас у бак йдуть і батарейки, і термометри, і люмінесцентні лампи. І ви їх спалюватимете?! Крім того, я бачу, що це взагалі російська технологія, яка змусить  закуповувати саме російське обладнання. Наскільки це коректно у нинішніх умовах війни на Сході?” – обурювалась Наталя Максимівна.

Як науковець та еколог з великим досвідом, вона задала доповідачам від інвестора кілька вузьких запитань, на які ті так і не дали зрозумілої відповіді, обмежившись звинуваченнями на адресу опонента у начебто її необізнаності.

Яким методом очікуватимуться конкретні сполуки, як боротимуться з газовою корозією, яка сталь обиратиметься для морозостійких активних сполук, куди діватиметься розчин після очистки – ці питання так і залишились без відповіді”.

Керівник Аналітичного центру Інституту досліджень інвестиційної привабливості та економічного розвитку Дмитро Виноградов погодився із всіма, хто виступив проти просування даного проекту у життя.

“З тих документів, що нам потрапили в руки, можу сказати, що там споживання води становить близько 6 тон на годину. Злив води – 5 тон на годину. І це при наших каналізаційних системах! Цікавить також система охолодження, якої я в даному варіанті схеми не побачив. Ви спробуйте злити нагрітий чайник в унітаз. Чи довго ви після цього зможете перебувати в квартирі?”

Свої зауваження висловив також черкаський депутат Іван Сухарьков, який спіймав доповідачів на брехні. Ті стверджували, що начебто труби у проекті не має, бо завод переробний, а не спалювальний. Однак, Сухарьков таки знайшов у кресленнях ту кляту трубу та тицнув доказами майже не в обличчя.

Врешті, позитивного для інвестора голосування не вийшло. Однак, як не прикро, він не збирається так просто здатись. Тому, все цікаве у нас ще попереду.

А їм все по цимбалам!

“Громадські слухання були скликані для обговорення оцінки впливу на навколишнє середовище”, – прокоментував подію Андрій Богоявленський. Він також звернув увагу, що компанія продовжуватиме свої кроки та за будь-яких обставин добиватиметься реалізації свого проекту.

Здається, що така впевненість у цього пана з’явилася не на порожньому місці. Відомо, що проект має підтримку в Черкаській ОДА та опосередковано лобіюється деякими чиновниками Черкаської міської ради.

“Результати громадських слухань щодо будівництва сміттєпереробного заводу в Черкасах є нелегітимними”, – зазначив директор департаменту ЖКК Черкаської міської ради Олександр Яценко у коментарі виданню Інфоміст.  “Під час слухань голосували менше 300 учасників (183 особи). А саме такою є мінімальна кількість учасників голосування, щоб воно отримало свою легітимність. У разі, якщо фірма не відмовиться від ініціативи будувати завод у Черкасах, їй знову доведеться ініціювати громадські слухання. Сьогодні навіть якщо ви приміщення переплановуєте з житлового в нежитлове, то потрібно буде збирати підписи всіх жителів будинку. Законом передбачено громадські слухання, і нікуди від цього не подітися. Тобто це – обов’язкова процедура. Тому “ЕКО-БАІК“ знову подасть заявку і знову будуть громадські слухання”.

Далі буде! Готуйте попкорн!

 

Підготував Юрій Шальньов

Просто цифри

За офіційними даними із урядової Концепції програми поводження з відходами, в Україні накопичено близько 36 мільярдів тонн відходів – або (уявіть!) понад 50 тисяч тонн на 1 км2 території.

Із цих хмарочосів сміття утилізується лише 30% промислових відходів і 4% побутових відходів. Більшість полігонів перевантажені або не відповідають вимогам екологічної безпеки.

За оцінками експертів, потенціал українського ринку “сміття” складає 1,25 мільярди доларів США.