Комфорт, спокійна, звична атмосфера, ніякого зайвого втручання, стимулювання і пришвидшення, а також хамства з боку медперсоналу – такими причинами черкаські мами пояснюють своє рішення народжувати вдома. Хоча є в домашніх пологах і чимало ризиків: навіть якщо вагітність минала спокійно, ніхто не може гарантувати, що ускладнень не виникне під час пологів, і тоді відсутність лікаря чи обладнання може обернутися трагедією. Ми запитали черкаських мам, як вони народжували з акушерками, доулами й лише в присутності чоловіка. 

Про це пише in.ck.ua

8 годин у пологовому і 28 годин вдома

Черкащанку Наталію Грачову народжувати вдома спонукав невдалий досвід у пологовому будинку. Пологи стимулювали, а численні післяпологові огляди призвели до серйозних проблем зі здоров’ям.

"Сина Луку народжувала 9 років тому. В пологовому будинку не давали народжувати в зручний для мене спосіб, змушували лежати. Кололи окситоцин, щоб пришвидшити процес, тому що в медичних протоколах написано, що перейми мають тривати не більше восьми годин. А четверту дитину я народжувала вдома і пологи тривали 28 годин. І ми нічого не стимулювали, все відбулося природно і без жодного втручання.

Загалом, у пологовому мені не сподобалося все – від ставлення медперсоналу до маніпуляцій. Народжувала я взимку й увесь час мерзла в одній нічній сорочці, весь одяг забрали, а чоловіка не пустили, тому що у нього був нежить. Не давали ні води, ні їжі у процесі. Пориви, які виникли, зашивали тупими голками, бо не було інших, причому "шили" мене двоє людей, один покинув свою роботу, а дошивав інший. Після народження дитини щопівгодини робили огляд (за цей час мене подивилися четверо осіб), так само дивилися й інших жінок. Ці маніпуляції призвели до того, що я ще півроку мала проблеми з жіночим здоров’ям. Ще був крововилив у око, оскільки мені не давали свободи дій, тужитися правильно, тримали", - розповідає черкащанка Наталія Грачова, мама чотирьох дітей, трьох з яких народжувала вдома.

Після такого негативного досвіду Наталя з чоловіком вирішила, що народжуватимуть вдома. Це були соло-пологи, без акушерки. Сина та двох дочок приймав чоловік Наталі. До домашніх мікроорганізмів і жінка, й дитина вже мають імунітет. Як розповідає багатодітна мама, її діти нічим не хворіли, а от малюки подруг, які народжували в пологовому, потім часто мали ускладнення, так само, як і мами. Сама ж Наталя після всіх домашніх пологів не мала ніяких поривів і впевнена – в перших пологах було б так само, якби в лікарні не втручалися в процес.

Народжувати допомагали акушерка і масажистка

Матір двох дітей Анну Комкіну на ідею домашніх пологів наштовхнула спочатку книга, а потім курси для вагітних. Саме на цих курсах Анна познайомилася з акушеркою, яка згодом приймала у неї пологи.

"Книгу про домашні пологи я побачила ще за два роки до першої вагітності. Згодом, коли завагітніла і пішла на курси, на останньому занятті познайомилася з парами, які народжували вдома. Керівник курсів, вона ж акушерка, яка приймала моїх дітей, влаштувала учасникам зустріч-сюрприз. Мені тоді запам’яталося, що більшість пар, які обрали домашні пологи, вперше народжували в пологовому і залишилися чимось незадоволені. Але була одна молода пара, яка свідомо вирішила народжувати вдома першу дитину. І я вирішила наслідувати їхній приклад. 

Найбільша перевага домашніх пологів – жінці не заважають народжувати. Її не стимулюють, не пришвидшують процес, не проводять амніотомію (не проколюють амніотичний міхур), не вдаються до хірургічних маніпуляцій. Якщо ж щось піде не так, акушерка володіє техніками та засобами, щоб реанімувати дитину, справитися з кровотечами чи вручну відділити плаценту.

У мене обидва рази все минуло без ускладнень. Поряд були акушерка і масажистка, а на других пологах – ще й чоловік. Під час фінальної стадії пологів я була у ванній. Після того, як народила, ще навіть трохи поспала з дитиною на грудях. Зараз дочці Анабель уже 12 років. Попри те що пологи були давно, ніяких проблем з оформленням документів у нас не було. З 7-річним Аароном було складніше. Дільнича лікарка одразу попередила, що довідку не підпише, а коли мені треба було народжувати, пішла на лікарняний. Довелося за довідкою особисто поїхати до головного лікаря", розповідає мама двох дітей Анна Комкіна.

За словами Анни Комкіної, в Україні проблема домашніх пологів полягає в тому, що акушерки й доули не мають на це ліцензії, як, наприклад, в Німеччині. Там медична страховка покриває всі види пологів: перинатальний центр, пологовий будинок, домашні пологи. І якраз останній варіант є найдешевшим, а отже – найвигіднішим для держави. В Україні ж ті, хто вирішує народжувати вдома, роблять це на свій страх і ризик і з додатковими неофіційними витратами на акушерку.

Пологи вдома і в США

Черкащанка Крістіна Моісеєва 4-річну Єву народжувала вдома, а молодшого сина Аарона, якому нині 1,5 року – в американській клініці. Жінка стверджує, що пологи минули вдало в обох випадках.

"Я одразу вирішила, що народжуватиму вдома. Оскільки маму, коли вона народжувала мене, стимулювали окситоцином, в результаті я мала родову травму: одна рука при народженні взагалі не рухалася. Завдяки старанням батьків і масажам зараз цей дефект взагалі не помітний. Але йти в пологовий я боялася більше, ніж народжувати вдома. Народжувала я у ванній. Коли Єва народилася, ми загорнули її в рушник. Пологи пройшли швидко – всього за 5 годин, хоча за результатами останнього УЗД була підстава для кесаревого розтину. Проте акушерка сказала, що треба буде просто сильніше тужитися.

Реєстрація дитини була складною. Тоді якраз вийшов закон, що має збиратися ціла комісія, досліджувати плаценту, породіллю, визначати, чи це справді її дитина. Плаценту ми зберігали в холодильнику до того огляду. Оформляти документи чоловік поїхав у лікарню. Там завідувачка довго кричала на нього та інших таких же батьків за "самоуправство", але врешті-решт усі документи підписали.

Сина я народжувала в США, ми поїхали туди на відпочинок і оформили безкоштовну медичну страховку. Це була навіть якоюсь мірою пригода. Госпіталь має точно такий вигляд, як у фільмах – новітнє обладнання, все дуже зручно. Мене поклали на ліжко, обліпили усілякими датчиками, чоловік міг бачити початок, тривалість кожної перейми та наскільки сильною вона була. Лікарі ні до чого не змушували, не кричали, робили все, щоб мені було максимально комфортно", - ділиться своїм досвідом мама двох дітей Крістіна Моісеєва.

За словами  Крістіни Моісеєвої, основна відмінність американської лікарні навіть не в обладнанні й комфорті, а в тому, що медперсонал питає дозволу, перш ніж здійснити якусь маніпуляцію. Так, коли черкащанка народила сина, американська лікарка дала чоловікові можливість відчути, що пуповина вже не пульсує, і запитала, чи можна її перерізати.

Перші пологи вдома, а другі – в лікарні

Ірина Позднєєва, мати двох хлопчиків, нині чекає третього. Першу дитина народжувала вдома, разом з акушеркою, другу – в пологовому в Черкасах, бо на той час мала вдома дворічну дитину. Жінка переконує – в домашніх пологах є переваги. Але жінкам, які бояться, що не справляться, не мають грошей на акушерку або не знають, що робити під час пологів, краще поїхати в лікарню.

"Ми з чоловіком ходили на підготовчі курси, в деталях знали, що і як робити, але й не здогадувались, що це може бути так важко. Коли почалися пологи, моя акушерка і педіатр приїхали одразу та були зі мною весь час. А процес пологів тривав понад 15 годин. Мені кололи окситоцин декілька разів, і таки за три години я народила здорового хлопчика. Акушерка наклала декілька швів, потім разом із малюком ми приймали ванну. Пуповину перерізали тільки через годину. Атмосфера вдома була дуже сприятлива – приглушене світло, музика, мені було спокійно. З реєстрацією особливих проблем не було. Нас довго питали, чому вирішили народжувати вдома, але згодом оформили все, як треба.

Під час других пологів ми з чоловіком поїхали в лікарню, бо так було зручніше – вдома з бабусею залишили маленького сина. Другі пологи пройшли дуже швидко, за дві години я народила, нічого навіть не встигли вколоти. 

Не важливо, де ти народжуєш, все залежить від того, як проходять пологи. Коли дитина з’являється на світ, у цей момент вже все одно, чи є музика, чи нема. Мені сподобалося народжувати вдома, але в пологовому було не гірше, все минуло дуже швидко, і я всім задоволена. Зараз, живучи в Канаді, я хвилююся лише про те, як мине процес народження втретє, і навіть не думаю про місце", - каже мама двох хлопчиків Ірина Позднєєва.

Молодим батькам Ірина Позднєєва радить зважити всі "за" і "проти" та визначитися, що для них більш цінне – домашня атмосфера таїнства народження чи впевненість у тому, що лікарі візьмуть на себе відповідальність за процес і "підстрахують" у разі виникнення ускладнень.

Жінка повинна мати вибір

Черкащанка Анна Колодницька планувала народжувати вдома ще до того, як завагітніла. Жінка говорить, що їй не потрібні були чиїсь приклади, вона відчувала себе достатньо сильною, щоб обійтися без допомоги лікарів. Окрім того, Анні хотілося зробити народження дітей особливим і дуже сімейним святом.

"Для мене народження – це таїнство, а яке таїнство може бути в пологовому, де так багато людей? Я нікого не агітую за домашні пологи, але особисто для себе бачила багато переваг. Перша – це природність, оскільки для мене "зачаття-вагітність-народження-виховання" дитини – це неперервний процес. Я вірю, що організм має генетичну пам’ять про те, як слід народжувати. Також я багато спілкувалася з породіллями, читала, ходила на курси. Важлива також підтримка чоловіка, який дав мені можливість народжувати так, як мені буде зручно.

Щодо перебігу пологів, то у мене обидва рази все пройшло спокійно і без ускладнень. Перші перейми почалися вночі. Вранці я подзвонила акушерці, вона розповіла, що робити і на що звертати увагу. Потім то я, то чоловік дзвонили їй щогодини, розповідали про моє самопочуття. Ванни у нас в домі не було, я періодично ходила в душ. Чоловік постійно був поруч, робив масаж, приносив те, що я хотіла. Коли дитина народилася – поклали її мені на живіт і накрили татовою футболкою. Все було наскільки природно, що Мілорада сама знайшла груди. Не було жодних проблем з прикладанням чи грудним вигодовуванням. Я почувалася чудово і в день пологів уже їла барбекю.

Друга дитина народилася в травні. Під час переймів я виходила в двір у ванну (у нас ванна на дровах), народжувала просто на ліжку. Обидві дитини не плакали, коли з’явилися на світ, а лише пихтіли", - розповідає мама двох дітей Анна Колодницька.

Молода мама стверджує, що в Україні породіллю сприймають, як пацієнтку, як хвору, а не як жінку, яка здійснює те, заради чого її створила природа. Свідоцтво про народження дітей родина отримувала понад місяць, а домашні пологи у відповідних інстанціях сприймали, як щось кримінальне.

Доула – це і психолог, і мама, і подруга

Тетяна Родіна – мати трьох дітей і доула-початківець. Її завдання – інформаційна та моральна підтримка майбутньої мами під час вагітності й пологів. Доула не виконує медичну частину, тобто не приймає дитину. Тому й не повинна мати медичної освіти. Доула може супроводжувати домашні пологи чи пологи в лікарні, а може й не бути присутньою при народженні малюка. Все залежить від запиту самої породіллі.

"До доул звертаються жінки, які до цього мали негативний досвід, наприклад, не змогли виносити дитину. Або ж ті, хто потребує додаткової уваги. Доулі можна поскаржитися, розповісти про свої страхи, переживання, побоювання. По суті, це психолог, який добре розуміється в фізіології жінки, вагітності та пологах, і має власних дітей. Основна перевага доули полягає в тому, що вона – не член родини і може бути "поза ситуацією", яка турбує вагітну.

Під час пологів доула може стати на бік жінки, щоб та не відчувала себе самотньою та покинутою. Якщо пологи йдуть довго і складно, чоловік втомився, акушерка просто виконує свою медичну частину роботи, саме доула є тією людиною, яка продовжує підтримувати жінку. Коли я народжувала 7 років тому старшу дитину, акушерка говорила мені – не стогни, тобі ще рано. А є навіть методика така – "голосіння", коли жінка співає або просто видає якісь звуки – і розслабляється та знеболюється у такий спосіб.

В сучасному світі фокус із жінки й дитини перемістився на роботу лікаря. Деякі жінки спеціально шукають лікаря акушера-гінеколога, який знайде причину для кесаревого розтину і зробить все, як слід. Але у таких жінок втрачається зв’язок з дитиною. Норма – поняття дуже розмите. Для когось 15-годинні пологи – це довго. Але в Україні зафіксовані випадки, коли перейми тривали по 5 днів. І закінчилися народженням здорової дитини без стимуляції. 

Я б не радила народжувати вдома тим, хто має психологічні перепони – страхи, тривоги, образи, нездорові стосунки з чоловіком. Над цим усім треба працювати під час вагітності, як і над фізичною формою, харчуванням, теоретичною і психологічною підготовкою. Жінка має 9 місяців, але готуватися бажано з першого дня", - розповідає доула Тетяна Родіна.

Тетяна Родіна найбільш оптимальною називає англійську трирівневу систему супроводу пологів. Певній частині жінок, які не входять в групу ризику, лікар рекомендує народжувати вдома, якщо вони мають таке бажання, або в перинатальних центрах. У цих центрах немає лікарів, працюють лише акушерки. Там створюють максимально домашню атмосферу, на пологи можна приводити чоловіка, доулу, навіть дітей. На невеликій відстані від цих центрів розташовані госпіталі, куди жінку можуть доправити в разі необхідності. Якщо акушерка приїжджає в госпіталь із домашніх пологів, вона й далі веде цей процес. В Україні ж в аналогічній ситуації акушерку поливатимуть брудом і в дуже рідкісних випадках захочуть з нею співпрацювати.

Пологи вдома – це російська рулетка

Лікар акушер-гінеколог жіночої консультації Черкаського пологового будинку №1 Ілона Лозенко стверджує, що пологи вдома – це завжди високий ризик ускладнень, які можуть обернутися смертю немовляти. Двоє-троє породіль у Черкасах щороку зіштовхуються з сумними наслідками невчасно наданої медичної допомоги.

"У нас, на жаль, немає тієї системи, що діє в Англії, де акушерка може зателефонувати в госпіталь чи пологовий, і за декілька хвилин для породіллі приготують операційну. В Україні, за законодавством, пологи вдома заборонені. Акушерки, які приймають пологи вдома, не мають ліцензії, якщо щось пішло не так – вони не несуть відповідальності, а жінку везуть в пологовий, де з нею працюють лікарі, проводять реабілітацію.

А наслідки можуть бути дуже сумними – від кровотеч до дистоції плечиків, коли крупний плід "застрягає" в родовому каналі, й дитина не може народитися природним шляхом. Може бути виворіт матки, який потребує негайного втручання лікаря. Якщо породілля потребує ургентного кесаревого розтину, то операцію треба виконати за 5-7 хвилин, а так оперативно жодна "швидка" не довезе. Тому кожні домашні пологи – це російська рулетка: пощастить, не пощастить. Випадків із такими складними наслідками домашніх пологів небагато, але 2-3 породіллі щороку є", - каже лікар-гінеколог жіночої консультації Черкаського пологового будинку №1 Ілона Лозенко.

Акушер-гінеколог Олександр Мовчан стверджує, що домашні пологи небезпечні не лише "позаштатними" ситуаціями під час народження дитини, а й "нестерильним" середовищем, що впливає на здоров’я матері та малюка.

"Під час домашніх пологів може померти як дитина, так і мати. Не рівняймося на інші країни світу – в Європі чи Америці жінку за 15 хвилин до лікарні доставить реанімобіль, а в Канаді – гелікоптер. В Україні такого, звісно, немає, і навіть якщо жінка приїхала в лікарню, народивши дитину, але з плацентою всередині, то ми вважаємо, що повністю пологи закінчилися лише в лікарні чи пологовому будинку.

По-друге, після домашніх пологів, якщо жінка потім приїхала в лікарню, їй колють окситоцин для профілактики кровотечі та протиправцеву сироватку – і мамі, і малюку. Якщо жінці її не вколоти, а інфекція потрапить в організм – породілля помре в страшних судомах. Говорять, що раніше жінки народжували в полі, і все було нормально. По-перше, ніхто не вів статистику цих пологів і смертності породіль і дітей. По-друге, якщо жінка пізніше помирала від зараження крові – ніхто не пов’язував ці два факти.

Щодо "домашньої" мікрофлори, вона є на речах, які породілля привезла з собою, на ній самій, у палаті, де жінка перебувала до того, як її перемістили у пологовий зал. Тому новонароджена дитина потрапить у це середовище, навіть якщо з’явиться на світ не вдома. А от у самому пологовому залі все дезінфікують після кожної породіллі. Раз на рік кожен пологовий закривається на ремонт і тотальну дезінфекцію. Крім того, санстанція періодично робить незаплановані перевірки. Під час таких перевірок беруть проби звідусіль, зокрема й з рук акушера. Хто проводить такі дослідження вдома? Правильно, ніхто. І якщо, наприклад, кіт побігав по простирадлу, на якому відбуватимуться пологи, бактерії та віруси дуже просто потраплять у родові шляхи.

Третя небезпека – це післяпологові кровотечі, які також часто призводять до летальних наслідків. Акушерка не завжди може зупинити кровотечу і не зробить кесарів розтин, якщо буде така необхідність. Акушерка не несе кримінальної відповідальності за те, що приймає пологи, а лікар – відповідає за законом. Тому жоден лікар приймати домашні пологи не погодиться.

Акушерська агресія є. І це факт. Але зараз вона дуже жорстко викорінюється. Принаймні в Черкасах, у першому пологовому, жінці дають народжувати в зручний для неї спосіб. До ліжка ніхто не прив’язує. Поряд за бажання може перебувати батько дитини. В пологи теж втручаються мінімально і тільки тоді, коли є медично обґрунтована потреба", - радить акушер-гінеколог-естетолог Олександр Мовчан.