Черкаська боксерка Кароліна Махно принесла збірній Україні одну з двох золотих медалей на чемпіонаті Європи до 22-х років у Поречі, ставши справжньою сенсацією у європейському боксі. Та мало хто знає,  через які труднощі довелося пройти Кароліні, щоб здобули медаль чемпіонки Європи: важкий шлях додому, евакуація з Чернігівщини та боротьба з емоціями...

Про це новоспечена чемпіонка Європи розповіла в ексклюзивному інтерв’ю для офіційного сайту Федерації боксу України.

—  Кароліно, яким був Ваш останній день до війни?

—  Це був чудовий день. Саме завершився тренувальний збір у Черкасах, присвячений підготовці до чемпіонату Європи. Ми з тренером виконали всі поставлені перед нами завдання. Тож наступного ранку я збиралася поїхати на Чернігівщину, щоб декілька днів побути з рідними, набратися сил перед важливим стартом. Однак… мої плани відносно поїздки було зруйновано. Наступного ранку росія розпочала війну проти України. Тому самостійно дістатися дому я не змогла. По мене приїхали батьки. Їм довелося подолати відстань у 300 кілометрів, вони ризикували життям, але приїхали і забрали мене додому, на Чернігівщину. Дякую їм за це!

—  Знаємо, що Вас евакуювали з Чернігівської області. Розкажіть про це детальніше…

— Зі зборів я повернулась до свого рідного села Парафіївка, що на Чернігівщині. А от виїхати з Чернігівської області було дійсно складно та страшно. Самі розумієте, російські війська бомбили і Чернігів, і Чернігівщину...  Тільки завдяки Сергію Олександровичу Тищенку, президенту Федерації боксу Черкаської області, мені вдалося безпечно евакуюватися. Я йому дуже вдячна за це!

—   Як Ваші рідні зараз, де вони знаходяться?

—  Батьки та брат з сім'єю залишилися в Чернігівській області. До слова, брат пішов захищати Україну, ми всі його підтримуємо. Ситуація на Чернігівщині критична. Зруйновані домівки, помирає велика кількість мирних людей, жінок, дітей. Це жахливо!

—  Який з поєдинків, що ви їх провели на чемпіонаті Європи до 22-х років, був найважчим і чому?

— Чесно кажучи, кожен з поєдинків важкий по-своєму. Було важко і фізично, і психологічно. На мені лежала велика відповідальність за міць та силу українського боксу. Я розуміла, що не маю права на поразку, я повинна перемогти і принести нашій країні золоту нагороду, нагороду, яка зміцнить бойовий дух українців та засвідчить справжню силу нації!

—  Декілька слів до людей, які Вас підтримували?

— Моєю найбільшою підтримкою є старший брат Артур та мій тренер Андрій Володимирович Мальований, до слова, заслужений тренер України. Ці люди завжди зі мною. Вони морально налаштовують мене на перемоги і завжди вірять у мене.  Я дякую їм за це!

— Які ваші плани на найближчий час?

— Участь на чемпіонаті світу з боксу серед жінок, що відбудеться в Туреччині.  Більше того, хочу стати чемпіонкою світу! Тож я зараз думаю тільки про це.