Я люблю Черкаси! І зараз поясню, за що.

За історію Казбету з його легендарним рибним ринком і призабутими торговими рядами, які пам'ятають лише старші люди;

За життєдайні легені Соснівки, яка колись лікувала не лише своїх, а й збирала гостей з далекої Європи.

За прадавню Дахнівку з її унікальними історичними пам'ятками, яка “гарна і весною, і влітку”.

А ще люблю Черкаси за рибаків і їхню рибу, відому в інших областях. За студентський вулик біля ЧНУ. той самий, який досі називають “педінститутом”. За дамбу - найдовшу в Україні. За цілюще повітря Соснового бору. За курортну і санаторну зона Дніпра. За те, як кожної весни місто розквітає...

А найбільше люблю Черкаси, звісно, за людей, що тут живуть! 

Думаю, кожен, хто любив, знає: любов - це не лише слова. Чи точніше, любов - це не слова, це насамперед дії.

Оскільки я люблю Черкаси, то діяв завжди. Давно і стабільно, кожного дня доводячи свою любов цьому прекрасному місту. 

За час депутатства, мені вдалося залучити для Черкас 5,4 мільйона гривень.

Як батько, я точно знаю, що наші діти та їх освіта завжди повинні бути у пріоритеті. Саме цією думкою я керувався у своїй роботі на окрузі, взявши під опіку кілька шкіл та садочків.

Наприклад, на школу №29 (мікрорайон «Дахнівка») вдалося спрямувати 1,7 мільйона гривень. За ці гроші протягом кількох років у навчальному закладі відремонтували прилеглу територію, провели капітальний ремонт туалетів. Також ми придбали комп’ютери, ноутбуки та мультимедійний комплекс. Територія школи була освітлена.

Також ми турбувалися про школи №6 (мікрорайон «Казбет») та №7 (район вулиці Можайського). На ремонт прилеглих територій, ремонт санвузлів та встановлення спортивних майданчиків цих шкіл мені вдалося вибити 1,1 мільйона гривень. Окрім цього, на ремонт приміщення 6-ї школи, яке перебувало в неналежному стані, спрямували ще 400 тисяч гривень.

Я та моя команда також піклувалися про міські дитячі садочки. Так, на реконструкцію будівлі садочку №86 «Світанок» («Дахнівка») спрямували 1 мільйон гривень, № 69 «Росинка» (мікрорайон «Луначарського» або ж «Лісовий») - 600 тисяч гривень, на ремонт прилеглої території №54 «Метелик» («Казбет») - 40 тисяч гривень.

Отже, як ви вже зрозуміли, найбільше уваги ми приділяли школам та садочкам, але не лише їм.

Ми дбали про профтехосвіту (півмільйона гривень спрямували на придбання деревообробних станків для «Черкаського професійного ліцею»), місця для відпочинку (400 тисяч гривень на спортивний майданчик у Соснівському парку), інфраструктуру (освітили 9 вулиць у «Дахнівці»), не забували про легендарну «Пожежку» (подарував мультимедійне обладнання).

Знаєте, любов певною мірою - це теж робота. Це водночас і праця над собою, і праця во благо інших. Саме тому, говорю впевнено, я тут, щоб працювати, бо, Черкаси, я тебе люблю!

Владислав Голуб,

народний депутат України восьмого скликання