Децентралізація як складова адмінреформи виходить на фінішну пряму. Вона має завершитися вже цього року, у результаті восени мають відбутися місцеві вибори на новій територіальній основі громад. Зокрема, в планах влади, до квітня 2020 року затвердити адміністративно-територіальний устрій базового рівня (громади), а до червня – субрегіонального рівня (райони).

Основною для нового крою адмінмапи країни має стати урядовий законопроєкт «Про засади адміністративно-територіального устрою України», нещодавно внесений на розгляд ВР, інформують Вечірні Черкаси.

Що пропонується

Урядова ініціатива передбачає збереження трирівневої системи адміністративного поділу: АР Крим, області — райони — міста, селища, села та поселення. При цьому не передбачається заміна районів на повіти, як пропонувалося раніше. Крім того, не передбачено існування селищ міського типу як адміністративно-територіальних одиниць. Натомість законопроєкт має декілька ключових положень, які істотно змінять існуючий адміністративно-територіальний устрій у країні.

По-перше, район, як адміністративно-територіальна одиниця субрегіонального рівня, відповідно до законопроєкту, повинен мати щонайменше 150 тисяч жителів. Те саме стосується й районів у великих містах. Самими ж містами визначено населенні пункти, з переважно компактною забудовою,  із загальною кількістю населення не менше 20 тисяч осіб. Селище — не менше 5 тисяч осіб. Адміністративно-територіальними одиницями допоміжного рівня є райони у містах із чисельністю понад 300 тисяч жителів.

Таким чином, відповідно до запропонованого адміністративно-територіального устрою, на Черкащині статус міста залишиться лише у 5 населених пунктів області: Золотоноші, Канева, Сміли, Черкас та Умані. Нагадаємо, нині в області є 16 міст, 6 з них — міста обласного підпорядкування, 10 – районного значення. Решта міст мають отримати статус селиш.

У самих Черкасах мають зникнути вже звичні Соснівський та Придніпровський райони, адже проєкт закону не передбачає існування адміністративно-територіальних одиниць допоміжного рівня у містах з чисельністю менше 300 тисяч жителів.

У той же час низка нинішніх селищ області перейдуть у статус сіл. Така доля чекає на Буки Маньківського району, Вільшану та Цвіткове Городищенського району, Єрки Катеринопільського, Стеблів Корсунь-Шевченківського, Цибулів Монастирищенського, Бабанку Уманського та Ірдинь Черкаського району.

 

Непростий вибір

Зважаючи на наявне населення, на Черкащині може бути утворено максимум 8 районів із 20 існуючих. На практиці і того менше. Якщо зважити, що в Черкасах та Черкаському районі проживає близько 350 тисяч осіб, на решту області лишається щонайбільше 5 районів. Таким чином, Черкаська область складатиметься з 6 районів

Які райони залишаться, зараз важко сказати. Очевидно, більшість будуть зосереджені навколо населених пунктів із статусом міст. Таких, як вже було зазначено вище, є 5, тож наразі можна говорити, про збереження Золотоніського, Канівського, Смілянського, Черкаського та Уманського районів. Єдина проблема у тому, що всі ці міста, крім Умані, сконцентровані навколо Черкас. Тож, між Черкасами та Уманню повинен бути ще один район – радше Звенигородський, як золота середина.

Планується, що до квітня 2020 року в Україні вже буде затверджений адміністративно-територіальний устрій базового рівня (громади), до червня – субрегіонального рівня (райони). У третьому кварталі очікується прийнятті нової редакції Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та необхідних змін до Податкового та Бюджетного кодексів. Четвертий квартал – прийняття актів, спрямованих на виконання названих законів.

Слід зазначити, про перекроювання адміністративно-територіального устрою в Україні говорять давно і щоразу про різну кількість районів, які залишаться. Наприклад, у серпні минулого року тодішній віце-прем’єр Геннадій Зубко навіть презентував «ідеальний проєкт» нового адміністративно-територіального устрою Київської, Черкаської та Тернопільської областей. Згідно з ним, на Черкащині мали залишитися усього 4 райони: Золотоніський, Звенигородський, Черкаський та Уманський. Але, «ідеальний проєкт», як видно, виявився, далеко не ідеальним, тож уже у листопаді 2019 року Мінрегіонрозвитку представив інший проєкт «повітового устрою». Крім названих вище районів він передбачав збереження й Смілянського району, до складу якого пропонувалося віднести території Кам’янського та Шполянського районів. Нинішня ж урядова ініціатива дозволяє зберегти вже 6 районів.

 

Це вже було

Під час хрущовської відлиги адміністративно-територіальний устрій щойно утвореної Черкаської області змінювався тричі. Й усіх випадках кардинально. Так, протягом 1957-1960 років в УРСР також проводилася адміністративно-територіальна реформа. Так само як і сьогодні її метою були децентралізація та укрупнення районів. У результаті, з адміністративної мапи України тоді зникли 184 райони. На Черкащині зокрема ліквідували 9 із 30 районів: Бабанський, Буцький, Вільшанський, Златопільський, Ірклієвський, Ладижанський, Мокрокалигірський, Ротмистрівський та Шрамківський райони.

І це був лише початок. У грудні 1962 року в області були скасовані ще 11 районів: Гельмязівський, Городищенський, Кам'янський, Канівський, Катеринопільський, Лисянський, Маньківський, Монастирищенський, Тальнівський, Чорнобаївський та навіть Черкаський. Таким чином, у складі Черкаської області залишилося усього 10 районів. Утім, ненадовго. Дуже швидко радянська влада зрозуміла хибність такого укрупнення, тож уже через два роки ці райони були відновлені за винятком Гельмязівського району. Відтак, з грудня 1966 року й дотепер Черкащина незмінно складається з 20 районів, плюс два райони у складі Черкас: Соснівський та Придніпровський.

Зміна територіальної належності населених пунктів до інших районів у 1957-1960 роках мало позначилася на житті черкащан. Відчутними наслідки стали згодом для жителів адміністративних центрів ліквідованих районів. З райцентрів вони, спочатку повільно, а з розпадом СРСР — стрімко перетворилися на звичайні села. За 60 років післяреформи кількість жителів у кожному з цих населених пунктів скоротилася у 2-3 рази. У принципі, це загальна проблема всіх населених пунктів України, утім, статистика свідчить, що чисельність міського населення скорочується значно меншими темпами, ніж у селах. Зважаючи на це, перспективи у населених пунктів, таких як Кам’янка, Коруснь-Шевченківськи, Чигирин та інші виглядає не надто радісною.