Цікавою на легенди про скарби є Черкащина. Відразу зазначаємо, дана публікація побудована на місцевих легендах, та повідомленнях з форумів аматорів-археологів, тобто доведених історичних фактів у ній може і не бути, пише Рідна Черкащина.

 

Золотоноша. Через районний центр протікає річка Золотоношка. Вже сама назва говорить, що без золотих скарбів тут не обійшлося. В одній з легенд розповідається, що на дні річки лежать татарські човни, повні золота, яке часом виблискує в погожу сонячну днину або – ще краще – місячної ночі. В іншій легенді розповідається, що Золотоноша була місцем, куди зносилися податки польському магнатові Вишневецькому, а що брав він ці податки лише золотом, то от вам і “золото-ноша”. Кажуть. Кораблі, які перевозили податки сильна буря затопила і вони залишилися лежати на дні річки, яку згодом і назвали Золотоношкою.

 

Чигирин. Є у давній козацькій столиці гора Замкова. Називають її ще й Богдановою, або Золотою. Чому ж вона золота? Через незліченні скарби, про які  розповідають легенд: «Кажуть старі люди, що козаки та гетьмани знали, що на Вкраїні люди подоживаються до такого, що далі ніяк гірше жити, та й понаховували скрізь у землі багато всякого скарбу: грошей, золота, намист і всякого іншого добра, – щоб, мовляв, як прийде той час, то щоб у землі собі шукати добра всякого». На чигиринській горі начебто був засипаний колодязь, повний коштовностей: у ньому сховані навіть церковні царські врата, куті з самого срібла.

 

Не оминули легенди і ще одне містечко Чигиринщини – Суботів. Кажуть, там були сховані скарби Богдана Хмельницького. Історик Михайло Грушевський у 1897 р. записав легенду про скарби Богдана, начебто заховані під підвалинами Суботівської церкви. Місцеві старожили впевнені, що саме ці скарби вивезли з Суботова в 1935 р. невідомі радянські військові. Але справжня доля скарбів не відома. Так само як і доля тіла Богдана, яке досі не знайдене.

 

Село Синиця Христинівського району. У часи Коліївщини, за місцевими переказами, козаки-повстанці, втікаючи від переслідувачів-поляків старовинним Удицьким (Теплицьким) шляхом, зуміли схоронити в синицькому лісі скарби Івана Ґонти!

 

Та це все легенди! Хоча підґрунтям незаперечності цієї байки є й те, що у «Збірнику археологічних пам’ятників Уманщини», виданого 1968 року археологом Уманського краєзнавчого музею Стефановичем В.А. записано наступне: «У Синицькому лісі на території обходу №7 на городі лісника Житника при земляних роботах в 1965 році знайдений грошовий скарб XVII століття в кількості до 500 польських срібних монет. Там були і талери, орти, троячки, полтораки і соліди. Крім того ще були срібний ланцюжок і два срібних кільця».

 

Канів. Із сивої давнини доноситься до нас переказ про те, як за часів Київської Русі біля Георгієвської церкви у Каневі стояв пантеон із золотим конем, який, імовірно, був подарований при хрещенні Русі візантійськими послами місту, такі ж золоті коні були і в Києві. Також у с. Таганча Канівського району до революції знаходилося помістя цукрозаводчика Терещенка. За переказами, біля маєтку стояла статуя козака на коні із чистого золота, яка під час революції пропала. Люди переказують, що вона закопана у Каневі, тому що під час війни у Канів приїхав син його, Едуард Терещенко і шукав її. Німці змушували людей копати рови по Каневу, шукаючи статую.

 

Умань. Золото гайдамаків і війська Запоріжського. За переказами, в самомо центрі Умкані сховані скарби козаків, поляків та євреїв. Шукати їх треба на місці бувшої фортеці, де є підземелля. Згідно легенд, там зберігаються старовинні ікони та 12 казанів з золотом і сріблом. А ще кажуть, що в Уманських підземеллях зберігаються і скарби графа Потоцького, засновника дендропарку «Софіївка».

 

Ірдинські болота. Старожили сіл Геронимівка та Руська Поляна вважають, що в Ірдинських болотах колись затонули вози з золотом. Також кажуть, саме там був розташований таємничий острів Русь, біля якого затонули кораблі із скарбами.

 

Та як би там не було, вважається. Що знайдені скарби не несуть нічого доброго, адже їх енергетика зазвичай просякнута болем та стражданнями.

 

За легендою, скарби повинні бути відчищені синім вогнем. Відчищаються скарби о 12 годин ночі перед Пасхою. Над ними в церкві проводиться певний ритуал. Після якого скарби вже не зашкодять.