Їх називають найбільшою багатодітною родиною Черкас. Дмитро та Надія Толкачови за 23 роки подружнього життя народили 12 дітей. Їх найстаршому Климу 21 рік, а наймолодшій Стефанії 11 місяців. І це не єдине, чим дивує ця сім’я.  Їхні діти не вчаться у звичайній школі (перебувають на державному експерименті з сімейної освіти), а сімох своїх діток Надія Толкачова народила удома. Вже 14 років досвідчені батьки передають молоді свій досвід з планування, виношування та народження немовлят. Для цього влаштували у Черкасах безкоштовні курси.

Про своє незвичне сімейне життя, духовні цінності, родинні правила та страшну втрату Дмитро та Надія розповіли сайту vikka.ua.

Нікіта, Клим, Яна, Крістіна, Кіріл, Семен, Михайло, Лука, Матвій, Юстина, Аделіна, Стефанія – наче скоромовку називають батьки імена своїх дітей.

На спеціальних курсах Дмитро та Надія розповідають про перші кроки батьківства молоді. Кажуть, що за рік таке навчання проходять 40-60 пар.

Їхня сімейна історія почалася давно, але вони пам’ятають все дуже добре.

"Коли ми познайомились, мені було 22 роки, а Наді – 17. Деякий час приглядалися один до одного, разом відвідували різні заходи. Через півроку в нас були заручини, а потім весілля", – розповідає багатодітний батько.

Каже, що велику сім’ю спеціально не планували, але до такої перспективи ставилися спокійно. Надія – найстарша донька з 11 дітей, яких виховували в сім’ї.

"Я все вміла по господарству: готувала, доглядала за молодшими", – каже Надія.

Дмитро, посміхаючись, пригадує, що від деяких господарських речей дружині спочатку навіть доводилося відучуватися.

"Якось приходжу додому і бачу, скільки вона наготувала. Питаю: "У нас гості?". А Надія просто звикла готувати у великих масштабах", – розповідає голова сім’ї.

На питання, як вдається батькам справлятися з такою кількістю дітей, Дмитро та Надія відповідають, що "Бог допомагає та треба багато працювати". У їхній родині є особливі правила: ніхто ні на кого не кричить, діти не б’ються, не грають з іграшками, які уособлюють зброю, не занурюються у комп’ютерні ігри. А фільми, мультфільми та пізнавальні програми дивляться вибірково. Також діти з ранніх років допомагають по господарству або з молодшими. Є в родині чергування по кухні та зони прибирання, за які кожен відповідає.

Дмитро та Надія зазначають, що до родини та вступу в сімейне життя у них особливе ставлення. Сім’я Толкачових віруюча та регулярно відвідує церкву.

"Зустрічатися наодинці або жити разом до вступу у шлюб – таке не схвалюється. Бо можна дати людині хибні надії. Якщо хтось подобається, достатньо бачити, як ця людина поводить себе у соціумі, як проявляє себе з іншими людьми. Можна спілкуватися в оточенні інших. У нас прийнято зберігати чистоту до вступу в шлюб. Цьому вчимо дітей, – розповідає Дмитро. – А ще намагаємося бути друзями для них. Їхня довіра для нас дуже суттєва. І тут головне вчасно відгукнутися на питання дитини, на її проблему. Бо коли син або донька емоційно закриються, то достукатися буде дуже важко".

Вони з дружиною зазначають, що найбільшою кризою для їхніх стосунків та родини стала втрата дитини.

"Наразі у нас 11 дітей, а було 12. Нашому первістку Нікіті зараз виповнилося б 22 роки. Він помер у 7-річному віці від пухлини головного мозку. Це був найбільший іспит для нас. Я тоді якраз була вагітна шостою дитиною", – пригадує Надія.

Вони довго боролися за життя сина. Дмитро відвіз його у США, де хлопчика прооперували. З’явилася надія, що Нікіта одужає. Але після повернення до Черкас хвороба повернулася. Дитина просто танула на очах у батьків. 

"Тоді було дуже важко. Але Господь зміцнив нас усіх і після цього наша родина стала ще більш згуртованою. Коли в тебе є діти, є про кого піклуватися, ти відчуваєш відповідальність, і все пройти легше. Життя не зупиняється. А коли батьки втрачають єдину дитину – це біль, що доводить до божевілля", – каже багатодітна мама.

Родина Толкачових не тільки сама пережила втрату дитини, а й допомогла іншим батькам емоційно справитися з таким болем.

"Так склалося, що після цього ми консультували близько 10 пар, яких до цього не знали. Допомогти їм багато хто хотів, але ми, переживши те саме, мали право про це говорити. До того ж ми знали, що таке онкохвора дитина, що їй потрібно. Якось брали до себе у сім’ю на вихідні хворого хлопчика з онкодиспансеру. Його родина була далеко і не могла його забрати", – зазначає Надія.

При цьому Надія та Дмитро не схвалюють, коли їх називають особливими людьми за силу, мудрість та стійкість. Кажуть, що все це "завдяки Богу та вірі в Нього, діти теж дані Творцем".

"Кожна вагітність для родини – свято. Ми намагаємося знайомити дітей з їхнім майбутнім братом чи сестрою ще до народження. 5 наших дітей я народила у пологових будинках, а 7 останніх пологів пройшли вдома. Стараємося одразу показувати новонародженого старшим. Наш Матвій, наприклад, народився о 3-ій годині ночі. Вже о 15:00 ми поїхали до наметового містечка, де відпочивали діти, щоб познайомити його зі старшими", – каже Надія.

Батьки обрали для своїх дітей сімейну освіту. Кажуть, що це забезпечує кращі знання з предметів та успішність на іспитах.

"Наразі у нас 5 школярів. Навчаються дистанційно. По основних предметах – із нами. При цьому діти постійно зайняті в гуртках, секціях, музичній школі. Раніше всі грали на 2-3 музичних інструментах. Зараз у зв’язку зі змінами в законі довелося залишити по одному музичному інструменту. Щоб не заплутатися з заняттями молодших, удома для кожного висить свій розклад", – ділиться особливостями освітнього процесу Дмитро.

Четверо дітей таким чином вже закінчили школу з відмітками 8-11 балів. Традицію альтернативної освіти підтримують і старші.

"Наш старший син Клим після першого курсу відмовився і від навчання у виші, хоча був на другому місці по балах у своїй групі. Він сказав, що вважає ефективнішим навчатися самостійно. Наразі вивчає відповідну літературу самостійно, а ще працює", – розповідає Дмитро Толкачов.

Найстарша донька Яна цього літа вийшла заміж і обзавелася вже своєю власною родиною. Надія та Дмитро розуміють, що тепер можуть вкотре стати і батьками, і дідусем та бабусею одночасно. Кажуть, що наразі дитину не чекають. А от Михайло, Лука, Матвій та Юстина, з якими поспілкувався кореспондент vikka.ua, одноголосно виступили за поповнення родини. Хоча щодо статі їх думки розділилися. Тож цілком можливо, що у родині Толкачових буде на одне свято дня народження більше.

За словами батьків, ці дні проходять у них по-особливому.

"Повітряні кульки, прапорці. Кожен обов’язково готує імениннику подарунок, співаємо пісні, а також підкидуємо іменинника тричі на руках. Навіть мене (сміється батько). Різдво та Великдень відзначаємо з батьківськими родинами. Крім того, кожен тиждень влаштовуємо сімейний вечір, де вирішуємо організаційні питання або граємо в настільні ігри. Ми з дружиною раз на місяць проводимо хоча б півдня разом. А ще кожній дитині індивідуально стараємося приділити час", – пояснює Дмитро.

Він підкреслює, що часто багатодітні родини вважають малозабезпеченими і каже, що ця історія не про їхню родину.

"Користуємось тільки пільгами, зазначеними для всіх багатодітних родин. Додаткової допомоги від держави не отримуємо. Справляємося самі і дітей до цього привчаємо, адже наша родина – команда, а значить – велика сила. Єдине у чому нам допомогли – це придбали квартиру в новобудові, бо у старому житлі нам вже було затісно", – розповідає голова родини Толкачових.