Редакція ЗМІ.ck.ua продовжує свою серію матеріалів про роботу різних галузей під час військового стану.

На цей раз у фокусі нашої уваги опинилася аграрна галузь, що у нинішніх реаліях набула ще більш стратегічного напрямку для держави, ніж будь-коли.

Нині Черкащина є аграрним серцем України, а герой цього інтерв’ю Олександр Воскобойнік - керівником потужного агропромислового підприємства «Урожай».

Робота у війну, найскладніша в історії посівна, страх за життя, зброя у руках, а також прогноз у “зерновому” конфлікті.  Про це Олександр Воскобойнік розповів нашому виданню.

- Згадайте день 24 лютого 2022 року.  Що ви робили цього дня, які були думки?

- Прокинувся від того, що все шумить. Було таке внутрішнє відчуття, що наче щось трапилося.  Включив телевізор, а там повідомлення – все, війна. І тут пішли перші ракети, які пролетіли над будинком. Так, зрозуміло, що був страх. Але я одразу самоорганізувавсяі викликав усіх своїх підопічних керівників на роботу. О 7-й годині ми вже всі були в офісі, хоча зазвичай приходили на 7:45.  Тоді не було думок, а що буде далі. Першим ділом аналізували, що зробити сьогодні: а це сховати техніку, наші заправочні станції. Цим і займалися.

Панічний страх проходить одразу після того, як ти починаєш усвідомлювати, що за тобою стоїть цілий колектив, який теж розгублений. В такому випадку ти не маєш морального права десь “дати в штангу”.

- Чи готові були кинути все і взяти до рук зброю, якби війська рф пішли в сторону Черкащини після Київщини?

- В перший день від початку війни був на зустрічі з очільником ОДА та бізнесом. Тоді ж отримав напрямок роботи – налагодження комунікації у певному районі щодо тероборони (поставки харчування, одягу, амуніції). І коли була думка взяти до рук автомата, то люди сказали, що це не моє, я можу бути кориснішим в іншому. Тож, морально я був готовий, але займався  тим, що було потрібно для людей, бізнесу і для війни.

- Чи є нині працівники «Урожаю», які знаходяться у лавах ЗСУ?

- Так, є.  Наразі 38 осіб було мобілізовано для проходження служби в ЗСУ. Ми з усіма нашими працівниками підтримуємо зв’язок. У разі потреби – допомагаємо необхідним.

- Ні для кого не секрет, що цьогорічна посівна найскладніша в історії сучасної України. Як із викликами сьогодення справилася ваша команда?

- Команда працювала дуже злагоджено. Коли прийшла вже сама посівна, то ми вже були готові, адже між початком війни і стартом основної посівної у насбуло сорок днів підготовки. Наприклад, на п’ятий день війни наша команда вже працювала у полі на підживлення озимини.  У небі літають ракети, у сусідній області їздять танки, а ми готуємо посівну. Тому сама посівна не була важкою, а от підготовка до неї – так.

- Чи не чули подібного від своїх працівників, мовляв, вибачте, страшно виходити у відкрите поле і працювати, адже не знаєш, куди летить та бісова ракета?

- Взагалі такого не чув. На другий день війни я сказав керівникам, щоб залишили вдома людей на пару днів. Страх був у кожного, повторюся. І в цей же день поїхав на одну із підшефних філій, дізнатися, яка там ситуація. Приїжджаю на місце і бачу працівників, які надворі ремонтували техніку, а не ховалися десь в ангарі. Почав цікавитися, чому вони не вдома. А у відповідь почув – ми не хочемо дивитися телевізор, готові працювати. Більше того, прозвучала пропозиція, щоб зарплати працівників ми перерахували на ЗСУ, а вони були готові працювати безкоштовно, аби тільки вдома не сидіти. Тому всі працювали в полях. Впевнений, таких слів від них і не почую.

- Можете відносно коротко описати, якими останні півроку були для підприємства «Урожай»?

- Останні півроку для нашого підприємства були такі, як і для прифронтової України. Ми сьогодні, славу Богу, не є на передовій лінії фронту, але працюємо для того, щоб передова на цей момент нічого не потребувала. Коли звучить сигнал повітряної тривоги – ми всі реагуємо, у людей присутній інстинкт самозбереження, повірте. Дуже сподіваюся, що такої посівної в історії України більше ніколи не буде!

- Чи існує зараз на Черкащині консолідація зусиль з боку усіх аграріїв області?

- Є, і за це велика подякам усім аграріям. Сьогодні ніхто не рахується – твоє-моє-його. Кожен допомагає, чим може – від малого одноосібника до потужного холдингу. Так, ніхто не говорить що все йде в одну казну, бо так не може бути. У кожного різна ситуація із районами та пайовиками. Однак аграрії Черкащини працюють цілеспрямовано – від придбання форми до безпілотників.Усі вкладаються як можуть і продовжують це робити.

- Останнім часом публічно побільшало “сільського” інформаційного контенту – тут ви біля корів, пізніше біля півоній, а там десь поруч і мішок картоплі знаходиться. І людям така тематика традиційно “заходить”.  Залишилося ще заспівати. Чи не готуєте себе до великої політики?

- Насправді півонії, корови, поля, трактори – це моє повсякденне життя. Тільки раніше цього не виставляв у соцмережу, бо не вважав, що це людям “зайде”. Щодо політичних амбіцій – я людина команди Юрія Косюка. Якщо буде відповідне командне рішення – готовий рухатися вперед. У цій команді працюю майже 9 років і сподіваюсь, команді буду потрібен і надалі.

- Зараз Росія блокує акваторію Чорного моря, через що Україна не може експортувати своє зерно морським шляхом. Вже незабаром цьогорічні жнива. Якщо не вдасться розблокувати морський шлях, що тоді робити із експортом зерна, на вашу думку?

- Чесно, це катастрофа. Сьогодні йдуть нові жнива. Ще у березні та квітні я сподівався, що все таки світовий експорт із України буде відновлено. За нашу країну у цьому плані я не турбуюсь, оскільки голоду точно не буде у найближчі два роки. Інше питання – країни ближнього і дальнього Сходу, у них немає, що їсти.Був упевнений, що на 80 % весь цивілізований світ швидше долучиться до розблокування портів до початку жнив. Особливо Туреччина.  Що буде далі? Необхідно домовлятися із країнами ближнього та дальнього Сходу. Європа не буде за нас це робити, оскільки у них є своє зерно. Але відкриття портів – це гарантії безпеки. Якщо ми сьогодні розмінуємо Одесу – не факт, що завтра там не буде кораблів окупантів.

Тому вихід такий - світові гарантії безпеки і розблокування портів. Інакше наша вся економіка – просто ляже. І те, що сьогодні ми маємо офіційні показники мінус 30 % економіки у порівнянні із минулим роком – слабо віриться. Далі буде тільки гірше, якщо розблокування портів не відбудеться.

- Давайте чесно – підприємства Юрія Косюка багато допомагали і продовжують допомагати продовольством країні. Чи не підраховували, скільки вже витратили на допомогу за час війни?

- Дана інформація є закритою. Але скажу так – допомогли більше, ніж могли б це зробити. Дуже багато допомоги було зроблено Фондом «МХП – Громаді», а щодо продукції – навіть не хочу озвучувати цифри. Це буде некоректно. Але сьогодні весь фронт знає, що таке «МХП» і хто такий Юрій Косюк.