Редакція ЗМІ.ck.ua презентує підсумки проєкту “ТОП лідерів Черкащини” 2025.

Нагадаємо, що для відбору кандидатів було створено шість рубрик: “Військові”, “Управлінці”, “Суспільство”, “Бізнес”, “Медицина”, “Спорт”.

ЧИТАЙТЕ: Підсумок проєкту "ТОП лідерів Черкащини" 2025: категорія "Спорт"

Підсумок проєкту "ТОП лідерів Черкащини" 2025: категорія "Cуспільство"

Підсумок проєкту "ТОП лідерів Черкащини" 2025: категорія "Медицина"

Підсумок проєкту "ТОП лідерів Черкащини" 2025: категорія "Бізнес"

Наразі покажемо п'ятірку лідерів у категорії "Військові".

Водночас, констатуємо, що у цій номінації визначити кращих виявилося надскладним завданням, оскільки історія про захист України - це не про змагання. Тому це єдина номінація, в якій немає переможців чи переможених. У ній представлені історії тих людей, які на думку редакції є непересічними.

Наголошуємо, що усі захисники та захисниці України заслуговують бути представлені у нашому рейтингу. Величезна вдячність за мужність та сміливість. Вічна слава тим, хто загинув за соборну Україну!

 

Ярослав Попко - підполковник і командир легендарної 118-ї окремої бригади територіальної оборони Черкаської області. Бійці 118-ї бригади на чолі з Ярославом Попком - це вже давно приклад героїзму та ефективного виконання поставлених бойових завдань на фронті.

На підтвердження цього Президент України Володимир Зеленський у червні 2025 року вручив Ярославу Попку стрічку з почесним найменуванням, яку прикріпили до бойового прапора бригади.

Це колективна нагорода, яка засвідчила високі бойові заслуги, героїзм, відвагу та зразкове виконання завдань усією бригадою.

 

Володимир Петришин із позивним «Тринадцятий» - екскомандир черкаського 156-го батальйону, військові якого героїчно виконували надскладні бойові завдання на Курщині впродовж семи місяців у 2024–2025 роках.

Черкаським військовим під командуванням Володимира Петришина доводилося не лише приймати бій під час неодноразових наступів корейських військ, а й успішно відбивати свої позиції під час штурмових атак.

Також черкащани на Курщині зуміли з нуля створити льотний підрозділ БпАК, який нищив живу силу противника та техніку на мільйони доларів.

Володимир Петришин разом зі своїми бійцями на Курщині пройшов важкі бої, здобував трофеї, а також брав у полон російських військових.

 

Історія появи Наталії Мукан у лавах ЗСУ безпосередньо пов’язана з її братом Володимиром Муканом, який у 34 роки добровольцем долучився до армії на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.

На жаль, життя Володимира Сергійовича Мукана обірвалося під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку навесні 2023 року. На його честь у Черкасах перейменовано вулицю Сурікова. Наталія Мукан через півтора року після трагічної загибелі брата, у свої 34 роки, теж склала військову присягу.

Тим самим вона хотіла зрозуміти ті відчуття та труднощі, з якими свого часу зіштовхнувся її брат, змінивши цивільне життя на військове.

Лідерство Наталії Мукан - це про сміливість і бажання зрозуміти внутрішній світ близької людини, яку вона трагічно втратила.

 

Оксана Циганок сьогодні могла б продовжувати займатися волонтерством у Центрі допомоги армії, очільницею якого вона була з 2014 року. І це вже був би її значний внесок у підсилення обороноздатності країни в часи великої війни.

Проте у 2023 році Циганок ухвалила рішення добровільно долучитися до лав Збройних Сил України, проходячи службу у 32-й окремій механізованій бригаді. Ким би ти не був у цивільному житті, в армії ти починаєш усе з нуля.

І Оксані Циганок також довелося підтверджувати своє право бути рівною на бойових позиціях, виконувати завдання поруч із чоловіками.

Лідерство волонтерки та військової не залишилося поза увагою Президента України Володимира Зеленського, який нагородив її орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

 

У цивільному житті Олег Гудзенко працював заступником директора департаменту соціальної політики Черкаської міськради. Проте у травні 2022 року він зробив свій вибір - змінити офісний костюм на військовий однострій. Подібних прикладів за чотири роки війни зустрінеш небагато.

Найважчий військовий спогад Олега - березень 2023 року, Донеччина. Тоді під час щільного мінометного обстрілу він отримав важку травму.  Завдяки побратимам і медикам Олег вижив, відновився та повернувся до служби.

Наразі він служить у 111-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ.  У 2025 році лейтенант Гудзенко отримав Хрест пошани від Міністра оборони України.