Поліцейський психолог Павло Селянко з Черкаського ГУНП в Черкаській області 12 років працює перемовником у кризових ситуаціях. Розмовляє з людьми, які планують скоїти самогубство та відмовляє їх від цього кроку прямо на місці події. Злочинців переконує скласти зброю чи відпустити заручників.

На його рахунку вже кілька врятованих життів. Окрім цього допомагає оперативникам у пошуках злочинців та здійснює психологічний супровід жертвам злочинів.

Про це інформують Вечірні Черкаси.

 - Маю кілька напрямів у своїй роботі. Наприклад, веду психологічний відбір кандидатів на посаду поліцейського, -  розповідає Павло Селянко. – Також веду психологічний супровід оперативної діяльності. Нещодавно допомагав слідчим у досудовому розслідуванні, де була неодноразово зґвалтована 9-річна дитина. Все почалося, коли їй було 8 років. Щоб вона почала говорити, мав до неї підібрати ключ. Зміг зрозуміти її на емоційному рівні, а не лише на розумовому. Розговорив цю дитину за дві години. Вдалося тоді довести справу до суду. На судовий процес я теж був залучений. Було важко, бо дівчинка, прийшовши на той суд, знову закрилась, побачивши вітчима-ґвалтівника. Хоча підозрюваний сидів у залі, а дитина в іншій кімнаті й бачила все лише по відеозв’язку. Той чоловік кричав: «Та що ти таке розказуєш? Ти не пам’ятаєш, як я купував тобі шоколадку? Я тобі скільки доброго зробив…». Викрикував це все агресивно. На щастя, я зумів її вивести з оціпеніння і вона чітко відповідала на запитання судді. В подальшому я ще працював з нею, аби уникнути негативних наслідків на її психічний стан.

Павло Селянко нерідко виїжджає на місця злочинів, аби знайти те, що не завжди можуть помітити оперативні працівники.

-Складаю психологічні портрети ймовірного злочинця. Коли підозрюваного не встановлено, я дивлюсь на те, що він накоїв. Так можу зрозуміти, що відбувалося у нього в голові. Можна з’ясувати вік, стать і навіть місце проживання людини. Кілька років тому в одному з райцентрів було вбивство кримінального авторитета. Свідки розповідали, як невідомий зайшов до під’їзду, почувся постріл, і він швидко почав утікати попід вікнами. При цьому наступив на шифер, який накривав шахту підвалу. Наче нічого особливого. Для мене ж було цікаво, чому ця людина побігла саме таким шляхом. Зрозумів, що вона не була вхожа у сім’ю вбитого. Вдома у них не був ніколи й не знав, що є та шахта, накрита шифером. Інакше би обминув її. До того ж він мешкав у приватному секторі, адже не знав особливостей побудови тієї багатоповерхівки. А у райцентрі вони всі однакові. Це дозволило значно звузити коло пошуку зловмисника.

До обов’язків правоохоронця входять перемовини з групами людей, які вчиняють безлади на вулицях. Неодноразово виїжджав до суїцидників на дахах чи балконах. У 2014-ому перебував у АТО. Там зумів врятувати від розстрілу своїх колег.

-По-справжньому кризових переговорів мав не так і багато. Але ті, що були, мали дуже небезпечний характер. Згадую перемовини з наркозалежним. Він хотів зістрибнути з балкону на 8-му поверсі. З такими дуже тяжко говорити. Можуть повести себе неочікувано. І от приїжджаю я на місце. Там уже стоять рятувальники, готуючи спеціальний матрац. Зверху на страховці спецслужбовці готуються також стрибнути вслід самогубцю, аби впіймати його. А той наркозалежний зачинився в кімнаті й забарикадував двері. Моя робота почалася з оцінки того, з ким я маю спілкуватися. Побачив, що він читає книги з філософії і навіть займається зі спортивним снарядом. У ньому був дух змагання. На цьому й зіграв. Показав, що не маю наміру його вмовляти. Зайшов до нього в кімнату. Почали говорити про спорт і філософію. Це тривало близько години. Вийшов з балкону й сів напроти мене. За дверима стояли поліцейські, готові захопити його. Та той чоловік у результаті сам вийшов до них, аби пройти огляд у медиків. Ще була дуже небезпечна ситуація у 2014-ому, коли я відправився служити на Луганщину. Були переговори з озброєним угрупуванням. Вимагали до певної години звільнити всі зайняті нашими людьми блокпости. Інакше погрожували усіх «знести» й перебити. Нас було значно менше і з гіршим озброєнням, ніж у них. На перемовини я пішов зі своїм командиром. Це незабутні відчуття, коли йдеш, а на тебе націлено багато стволів. Взяли ворогів на «слабо». Пояснили, що за нами стоять хлопці з потужною зброєю. Мовляв, вони вас розстріляють умить і нічого не зробите. А відходи до лісосмуг нібито заміновані. Ті повірили й відступили.

Після нещодавньої реформи з поліції було звільнено багато психологів. На Черкащині нині працює лише шість таких поліцейських. З них четверо – у відділі психологічного забезпечення обласного ГУНП.