У Черкасах чоловік за півтора року до смерті склав заповіт, у якому передав церкві пів квартири і всі гроші на рахунках. Тепер його дочка, яка була впевнена, що є єдиною спадкоємицею житла, звинувачує церковників у шахрайстві і збирається подавати на них до суду.

Натомість отець Юліан, який тривалий час навідував померлого за його життя, спростовує наклеп у свій бік і переконує: на місці цього чоловіка він вчинив би так само. Кореспондент vikka.ua вислухав обидві сторони конфлікту.

Федір Михайлович Шотник помер у 78 років 14 березня цього року. Вже наступного дня його дочка Віра прийшла до нотаріусу та почула неприємну новину: частина квартири, у якій вона проживає разом з донькою, дістанеться церкві. За словами жінки, батько був нерелігійною людиною, до церкви ходив раз чи два у рік.

«У нього був важкий характер, усі люди йому були погані, не такі. Два роки тому у нього був інсульт. Після того, мабуть, почався маразм. Батько почав «голодоморити», перестав навіть знімати штани», – розповідає Віра.

Перший заповіт, за яким частина трикімнатної квартири у Черкасах і всі заощадження переходили доньці Вірі, був складений у 2001 році. Іншою частиною житла є власницею сама Віра. На користь церкви – парафії УКГЦ – заповіт батько переписав 29 серпня 2019 року. Після складення заповіту того ж року Федір Михайлович тяжко переніс інсульт, який, за словами рідних, позначився на його здоров’ї.

«Тобто 76-річний чоловік, який ніколи не ходив до церкви, мав складні стосунки з усіма рідними і не рідними теж, вирішив переписати все своє майно церкві. Залишити доньку з онукою і ще одного онука від старшої загиблої доньки в півтора кімнатах їхньої квартири… Але і це ще не все . Невдовзі до оселі завітали служителі церкви з питанням, що треба якось вирішувати ситуацію і може б Віра собі квартиру купила, або відкупила частину власної квартири, яка належить тепер їм…» – написала у Facebook подруга Віри Інга.

Для поліції, куди першочергово звернулась жінка, бракує складу злочину і доказів шахрайства. Вирішувати питання донька загиблого має намір у судовому поряду, незважаючи на те, що нотаріуси всі як один прогнозують програш справи.

У коментарі vikka.ua настоятель парафії УГКЦ у Черкасах отець Юліан Шеремета стверджує: усі дописи-звинувачення в соцмережах в його бік і претензії родини померлого – наклеп.

«Правда лише в тому, що на церкву є заповіт. Це була воля пана Федора. Я його ніколи про це не просив, він сам наполіг. Дочка каже, що батько не ходив до церкви. А як він тоді зі мною зустрівся? З 2019 року час від часу я його бачив у нас. Федір Михайлови жив у районі «газороздатки». Наша церква знаходиться на вулиці Героїв Дніпра, 7. Не всі люди нас знаходять, особливо старшого віку, – каже отець Юліан. – Пан Федір прийшов і сказав: «Отче, я своє майно хочу переписати на церкву». Я його запитав, чи він нікого немає з рідні.  Відповів, що має дочку, але перебуває з нею у поганих відносинах».

Настоятель додає, він відправив чоловіка додому ще раз обдумати цю ідею. Через тиждень Федір Михайлович повернувся – рішення не змінив. Тоді отець Юліан і сам взяв тиждень, аби подумати і обговорити цю пропозицію з керівництвом.

«Мені дали відповідь: якщо людина має таке бажання і непримушену волю, то ніхто не може їй цього заборонити. Вона ж не мені дає, а церкві, – зазначає священик. – Від моменту, коли він сказав про бажання скласти заповіт, до самого заповіту пройшло три тижні – місяць. Потім ми пішли до нотаріуса».

За словами отця, пан Федір мав здоровий адекватний вигляд і поведінку після інсульту, незважаючи на те, що дочка переконує в іншому. Заповіт же був складений ще до хвороби. Дочці нічого не розповідав про заповіт, бо боявся за своє життя, каже отець Юліан. Йому Федір Михайлович часто розповідав про сварки дочкою та випадок, коли вона намагалась виколоти йому око.

Зазначимо, через 11 місяців після того, як пан Федір переніс інсульт, отець Юліан записав відео, де вкорте перепитував чоловіка, чи не шкодує він про своє рішення щодо заповіту. На ньому ж, за словами настоятеля, чітко видно, що Федір Михайлович був при ясному розумі.

«Коли пан Федір упокоївся, його дочка зателефонувала мені і сказала про це. Я пішов помолитися над чоловіком. Але вдома у нього побачив страшну картину: він лежав у кімнаті на якійсь ковдрі, зв’язаний, без труни. Собак краще ховають. 40 хвилин я відчитував поряд з покійним тілом, а в сусідній кімнаті дочка Федора робила манікюр клієнтці. Вона цим заробляє на життя», – каже настоятель.

Тіло Федора Михайловича дочка вирішила кремувати у Києві. «Казала, що попіл, який привезуть «Новою Поштою», хоче розкидати по повітрю. Я наполягав на тому, щоб він був похований. Коли телефонував пані Вірі, вона сказала, що таки відіслала попіл поштою греко-католицькому священику на Західну Україну, батьківщину Федора Михайловича, він десь закопав на могилі. Я й повірив», – зауважив настоятель парафії.

Зважаючи на погане ставлення і напружені стосунки між батьком і дочкою, отець Юліан зробив висновок, що вчинив би місці пана Федора так само: «Якби я навіть був не релігійною людиною, віддав би всі кошти і майно краще першому ліпшому. Якщо він був поганою людиною, чому дочка претендує на його збереження? Вона має право розпоряджатись тільки своїми грошима, які вона заслужила. Хтось дає гроші своїм дітям, хтось переводить на ракову лікарню, а її батько вирішив віддати церкві, Богу».

Права на заповіт, згідно із законом, переходять до спадкоємця через пів року. Тобто, тільки після 14 вересня настоятель піде до нотаріуса, який дасть церкві сертифікат про право на спадок.

«Пів року справа лежить мертвою, бо можуть з’явитись інші заповіти, інші власники. А те, що у соцмережі пишуть про служителів церкви, які прийшли виганяти пані Віру… це брехня», – додає Юліан Шеремета.

Також він зауважує, що подавати на церкву до суду – рішення дочки Федора і вона має на це право. Проте оскаржити заповіт досить важко.

Які є шляхи вирішення цієї справи – розповів vikka.ua черкаський юрист Максим Полішкевич.

За його словами, в Україні, як і в більшості цивілізованих країн, діє презумпція правомірності правочину. Тобто документ є законним та чинним поки це не спростовано у встановленому законом порядку.

«Нотаріально посвідчений заповіт це документ, який вкрай важко оскаржити. Зазвичай заповіт намагаються оскаржити з підстав недієздатності померлого на час складання заповіту. Доводять, що людина вкрай важкохвора і не усвідомлювала значення своїх дій. Дуже часто в цьому випадку в хід йдуть складні ходи з документами, яких раніше не існувало, свідками, яких раніше не було і сумнівними експертизами», – каже фахівець.

Також додає: у деяких випадках існує можливість претендувати на частину спадкового майна. Наприклад, якщо спадкоємець має інвалідність або спадкоємець доглядав перед смертю безпорадного спадкодавця.

«Спадкодавець не зобов’язаний інформувати спадкоємців про свою волю, про те, що він змінив заповіт або анулював його. Вільне волевиявлення людини є її невід’ємним правом, яке може бути обмежене лише у виключних випадках прямо передбачених законодавством. Тож за загальним правилом заповіт має виконуватись, як і будь-яке інше законне волевиявлення людини», – підсумував юрист.