Небезпечне захоплення, популярність якого поступово набирає обертів в Україні, сьогодні припало до душі й черкаським екстремалам. 20-річний Дмитро вже майже рік штурмує дахи багатоповерхівок та ходить по краю мостів. Таких відчайдушних сміливців сьогодні іменують руферами, пише Про Все.

 

Одні ставляться до його захоплення із захватом, щоразу переглядаючи фото та відео, інші – засуджують витівки молодого хлопця, який своїм прикладом може заохотити до такого небезпечного хоббі й інших, проте байдужими та без мурашок на тілі черкаський руфер не залишає нікого.

 

Під ногами – все місто, а над головою – зірки

 

Дружба Дмитра з висотою не складалася довгий час, страх брав гору. Проте одного разу він все ж вирішив її підкорити. Підштовхнуло до цього хлопця бажання долучитися до національно-патріотичного піднесення і почепити прапор України на водонапірну башту ТЕЦ.

 

– У країні тоді почала загострюватися ситуація і ми з товаришем влітку захотіли, щоб над Черкасами замайорів наш жовто-блакитний прапор. Досить довго ми думали, як це можна зробити, оскільки туди не так просто потрапити через охорону. Але нам вдалося і саме після цього випадку я почав переглядати різні відеоролики про руферів і лише тоді зрозумів, хто це такі. З цього моменту і почав захоплюватися.

 

Незаконне сходження

 

Підкорює висоту Дмитро разом з товаришем та фотографом. Об’єкти обирають спонтанно, під час прогулянок містом. Якщо будівля чи конструкція зацікавила – неодмінно беруть її штурмом. Щоправда іноді в таких пригодах окрім руферів участь беруть і міліціонери.

 

– Був цікавий момент, коли ми залазили на водонапірну башту. Вона постійно була відкритою, а тільки-но ми надумали її підкорити, як її закрили. Але ми не відступили від своєї ідеї. Близько двох годин ми біля неї кружляли і зрештою потрапили туди. Тоді було страшно, адже не знали, чи охороняється ця територія і чи не спіймають нас на гарячому. Ще була одна ситуація, коли ми залізли на кран, а сусіди викликали міліцію. Тоді можна сказати правоохоронці нас звідти знімали. А кран оточували, щоб ми нікуди не втекли, – зі сміхом згадує руфер.

 

Без почуттів 

 

Якщо раніше Дмитро боявся висоти, то сьогодні її підкорення не викликає у нього страху, а приносить задоволення. Під час сходження у хлопця немов вимикаються емоції, думки, почуття, він просто рухається на автоматі. Коли ж вже відчуває під ногами землю, то все знову оживає.

 

Черкаси, які ще ніхто не бачив

 

Черкаський екстримал бачив Черкаси з усіх сторін. Він не встановлює рекордів по кількості підкорених будівель. Його мета – побачити місто з усіх ракурсів.  Усі свої сходження хлопець фіксує на фотоапарат чи відеокамеру, щоб показати якомога більшій кількості людей ті Черкаси, яких вони ще не бачили.

 

– Ми досить часто лазимо не тільки “вище неба”, але й під землю. Знімати все почали для того, щоб люди побачили наше місто з іншого боку. Ми хотіли показати те, що зазвичай ніхто не бачить.

 

Черкаський руфер не будує планів на майбутнє, але мріє підкорити дахи стародавнього Львова, а потім побачити і європейські висотки.