Кожна дитина заслуговує рости в любові й турботі. Але для багатьох вихованців інституційних закладів ця мрія здається майже недосяжною. Історія Олени з міста Білозерське — приклад того, як підтримка родини може змінити життя, подарувати новий сенс і віру у власні сили.

У 10 років дівчинка опинилася в дитячому будинку. Її мама померла, і з тих пір дитинство Олени змінилося назавжди. Щоб пережити самотність і розгубленість, вона знайшла прихисток у творчості.

"Для мене це була якась медитація, заспокоєння у складні моменти, коли мені хотілося, щоб хтось пожалів мене чи обійняв", – розповідає Олена.

Вона навмисно викреслила більшість спогадів про роки в дитячому будинку, залишивши в пам'яті лише одну річ — іграшку, яку їй подарувала мама перед розлукою. Вона стала для дівчинки символом тепла, яке зберігалося навіть у найскладніші моменти.

Справжні зміни в житті Олени розпочалися тоді, коли вона зустріла свою нову родину. Прийомні батьки розгледіли у ній не лише талант, а й вразливу душу, якій потрібна підтримка. Вони зробили усе, аби захоплення дівчинки розквітло: тричі на тиждень возили її в інше місто на уроки малювання. Із початком повномасштабної війни, у березні 2022 року прийомна родина переїхала з Донецької області до м. Черкаси. 

Сьогодні Олена не стримує сліз вдячності до своєї прийомної мами. Вона щиро визнає: хоч і прагне бути самостійною, без маминої віри та підтримки її талант міг би залишитися просто недосяжною мрією.

"Я вдячна батькам за те, що я зараз вчуся на професію, яку люблю й ціную, яка мені подобається. Мама завжди підтримує будь-який мій вибір, як і вибір будь-кого з нашої родини. І це дуже круто. Зараз мені б дуже хотілося, щоб ще більше дітей із дитячих будинків мали родини, такі як маю я", – ділиться Олена.

Зараз дівчина навчається на третьому курсі за спеціальністю графічного дизайну — крок за кроком втілюючи свою мрію й перетворюючи малюнки, які колись рятували її від самотності, у майбутню професію. Олена – одна з героїнь мультимедійної виставки "Поговори зі мною".