Себастьян Хнейне навчається у 11 класі ліцею у Смілі. Разом із батьками та братом, 14-річним Лучіяно, переїхав сюди з Лівану у 2014 році.

Про це пишуть "Вечірні Черкаси".

Батько Себастьяна — Джозеф Хнейне, матір — Наталія Бодрова зі Сміли. Вони познайомилися у Києві.

"Моє і братове дитинство пройшло у Саудівській Аравії. До школи ми пішли вже у Лівані. У початкових класах вчилися ліванською, а в старших перейшли на англійську. Також ґрунтовно вчили французьку, адже Ліван — колишня французька колонія. Усе було б добре, якби в сусідній Сирії не розпочалася війна. Дорогами почали їздити танки. З’явилося багато мусульманських біженців. Батьки вирішили, що буде краще, якщо ми переїдемо в Україну. Так і зробили", — розповів хлопець.

У сьомий клас хлопець пішов до cмілянської школи №5.

"Сказати, що було важко — це нічого не сказати. Я не знав жодного слова українською чи російською. З батьком говорив ліванською чи арабською, з мамою — англійською чи французькою. Бабуся Зіна показала український алфавіт і навчила кількох найпростіших фраз. Та у перший день у школі все вилетіло з голови. Мені знадобилося три місяці, щоб акліматизуватися", — зазначає Себестьян.

Хлопець вивчив багато слів, уловив принципи побудови речень. Почав отримувати гарні оцінки  з англійської, французької, хімії, біології. Але уроків української боявся, бо вчителька його не розуміла. Довелося перевестися в ліцей.

Торік учень виграв міську й обласну олімпіади з англійської. Мав їхати на всеукраїнський етап, та сказали, що Черкаська область не знайшла грошей, аби везти учнів 10 класів, вистачило лише на 11-класників. Цього року знову брав участь в олімпіаді. В одному із завдань треба було написати щонайменше 100 слів англійською. Він написав 250, але дуже дрібним почерком. Учителі не захотіли його розбирати, тому хлопець посів третє місце.

Наразі юнак планує вступити в університет міста Окленд у Новій Зеландії. Хоче навчатися на пластичного хірурга.