Мололи борошно і самі пекли хліб, а ще їли те, що було у погребі — так 86-річна Клавдія Васильченко з Малої Вовчі, що на Харківщині, разом з односельцями пережила три місяці окупації. У їхнє село, яке розташоване за три кілометри від кордону, російські війська зайшли у перші дні повномасштабного вторгнення.

Про це повідомляє "Суспільне: Черкаси". 

Нині жінка живе на Черкащині. Розповідає, що жити в окупації було страшно. За російськими військами пані Клавдія спостерігала з вікна свого будинку. Їхню кількість та розташування через родичів передавала Службі безпеки України. Росіяни відключили їм світло, грабували фермерів та облаштували свою в’язницю. Купити бодай хліба не можна було – жоден магазин не працював: Найбільше перепадало фермерам та тим, хто чинив супротив. 

Після трьох місяців окупації жінка виїхала. Забрали Клавдію Трохимівну до себе за першої можливості. 

"Ніхто ж не чекав, що буде війна. Мені на роботу треба йти, а чоловік кричить: «Щось гупає». Подумали ж що матір на кордоні, взялися телефонувати до неї зразу. Дзвонимо, а вона ж розказує: «Синок, ідуть танки». Рахує їх. Сестра каже мені: «Може наші не знають цієї дороги, треба кудись дзвонити. То дзвонили в СБУ»", - зазначила невістка Ніна. 

Сподівалися, що це буде на тиждень — два — три. Зрештою, забрали. До сина на Черкащину жінка приїхала з однією картатою торбинкою.

Після перемоги України планує навідатися до своєї хати, поділилася планами Клавдія Васильченко. Нині її оселя стала прихистком для тих українців, у чий будинок влучила ворожа ракета.

Фото - "Суспільне: Черкаси"

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історія переселенки з Краматорська, яка опинилася в Черкасах.