Колишній житель Черкас 31-річний Юрій майже чотири роки заробляв на життя крадіжками. Обкрадав не лише чужих людей, а й знайомих та навіть родичів. До рук правоохоронців потрапив після того, як “обчистив” будинок родички товариша.  Отримав шість років позбавлення волі. Вийшов у 2014-му році й подався жити у Звенигородку. Там він намагається будувати своє життя наново.

Про свої кримінальні заробітки та що його штовхало до цього Юрій погодився розповісти “Вечірнім Черкасам”.

Про його минуле на новому місці мало хто знає – лише найближчі друзі.

"Батько сказав, що мене колись посадять"

- Мені досі соромно за свої вчинки. Після відсидки вирішив, що досить так заробляти.Не хотів отримати ще один строк. У в'язниці не цукор. Красти почав ще з дитинства. Батьки не були заможними, а мені хотілося іграшок як у всіх. Тоді просто цупив у друзів ті, що сподобалося. Коли став дорослішим, лазив по будинках. Вибивали із хлопцями скло і забирали із хати все, що подобалося. Якось нас впіймали. Але на горіхи отримав я, бо розбивав шибку і тільки я заліз. Батько тоді навіть не кричав на мене. Просто мовчки сидів. Сказав лише, що мене колись посадять. Як у воду дивився. У старших класах перестав займатися цими дурницями. Задумувався над роботою в міліції навіть, – розповідає чоловік. 

Після школи Юрій намагався вступити до університету, але не пройшов. Поїхав на роботу до Києва. Звідти швидко повернувся, бо фізична робота була не для нього.

- У Черкасах на одній роботі довго не затримувався, бо то мені не подобається, то я не подобаюсь. Гроші, що заробляв, ні на що не вистачало. А хотілося жити краще. Якось пішов на день народження до знайомого. Всі добре випили. Там була дівчина, яка трохи перебрала і лягла спати. Біля неї лежала її сумочка. Мені в голову якось раптово прийшла думка, забрати звідти її гаманець. Поки одні курили на балконі, а інші про щось сперечалися, я тихцем почав там нишпорити. Натрапив на золотий ланцюжок. Він був із поламаним замочком і досить масивний. Забрав його, а гаманець не зачіпав. Наступного дня мене всього лихоманило, бо думав, усі знають, хто вкрав той ланцюжок. Проте ніхто нічого не казав. Та дівчина, мабуть, подумала, що десь сама загубила. За кілька днів пішов до ломбарду і здав прикрасу. Отримав щось до 3 тисяч гривень. Для мене це були неабиякі гроші. З цього моменту зрозумів, що так можна заробляти на життя. Проте я не займався виключно цим. Я ходив на роботу. Якось угнав мопед. Хтось залишив у замку ключ. Я завів і чимшвидше поїхав. Продав перекупникам.

"Як сліпе теля робив усе для коханої"

У 2006-ому Юрій познайомився із дівчиною. За кілька місяців стали жити разом.

- Тоді у мене й думок про якісь крадіжки не було. Та на мою мізерну зарплату жилося туго. Вона ж навчалася. Я часто бував у її матері. Знав, де вона тримає золото. Почав по трохи цупити: то золоту іконку взяв, то обручку. На виручені гроші купував найнеобхідніше. Так витягав майже все, не міг зупинитися. Теща помітила. Зрозуміла, що це я робив. Із цивільною дружиною посварилися і вона мене вигнала. Дивно, що до поліції не звернулися.

Скоро після цього познайомився ще з однією. Хотілося сподобатися, тому витрачав на неї всі зароблені гроші, але й тих було мало. Загалом із моменту цього знайомства все пішло шкереберть. Коли розлучився із цивільною дружиною, думав покінчити із крадіжками. Не вийшло. Нова подруга хоч і не казала прямо, але потребувала то фінансової допомоги, то недешевих подарунків. А я, як сліпе теля робив усе для неї.

Аби дозволити собі купувати для подруги вартісні речі, Юрій зважився на пограбування ювелірного салону. Близько двох тижнів розробляв план дій.

- Продумував як заходитиму, як грабуватиму, як і куди тікатиму. Планував, що під виглядом покупця проситиму дати подивитися золоті ланцюжки, які потім схоплю і втечу. Навіть відео дивився про такі випадки, щоб зрозуміти помилки злодіїв. Оцінював магазини у Черкасах, їздив до Умані навіть задля цього. Вибір зупинив на одному з уманських магазинів. У день, коли зважився на грабунок, начепив медичну маску, аби закрити обличчя. Був кінець дня. У магазині майже нікого не було. Підійшов до продавчині і почав нібито для батька вибирати масивні ланцюжки із золота. Уже тримав у руці два такі. Кожен коштував по кількадесят тисяч гривень. Хотів тікати, але не зважувався, бо неподалік стояли чоловіки-продавці. Не дочекавшись, щоб вони вийшли, я передумав грабувати і поїхав додому. Я на це пішов, бо моїй дівчині тоді хотілося дорогу каблучку.

Наслідив

Невдовзі після цього випадку знайомий Юрія запропонував йому обікрасти будинок своєї родички. Той погодився.

- Ми з ним довгий час товаришували й довіряли один одному. Хоча він і не знав про мої кримінальні епізоди. Якось він, ніби жартома, запропонував залізти у будинок до його тітки і вкрасти гроші. Там мала бути чимала сума, бо вона тоді продала автомобіль свого покійного чоловіка. Я погодився. Це було у 2008-ому році. Увечері вийняли вікно й залізли до хати. Довго шукати не довелося. Знайшли майже 5 тисяч доларів. Поділили порівну. Після крадіжки він казав, що викликали у поліцію та знімали відбитки пальців. Але, мовляв, не переживай, я не наслідив. Наслідив. Його вирахували і затримали. Він здав мене. Так мене й посадили. Я був готовий до цього. Більшу частину вкраденого на той момент вже встиг витратити. Коли випустили, вирішив переїхати із Черкас у Звенигородку. Винаймаю квартиру. Працюю. Утік, бо після відсидки йшов містом і думав, що кожен дивиться на мене і знає, що я робив.

У Звенигородці колишній злодій одружився. Сам розповів про своє минуле дружині.

 - Хотілося б повернути час назад. Уник би багатьох проблем. Вже розумію, що краще перебиватися з хліба на воду, але не красти. Зараз заробляю хоч і не багато, проте вночі спокійно сплю і не бігаю до вікна щоразу, як десь заскриплять гальма.