13-річна Вікторія Канєвська, учениця Тальнівської санаторно-курортної школи, серед усіх своїх захоплень віддає перевагу футболу. Каже, що футбол – це її життя. Багато часу й зусиль забирають танці, вокал, англійська, а раніше ще й на малювання ходила та волейболом захоплювалася.

Про це пише інтернет-видання Вісті Черкащини.

Незважаючи на все це, Віка без футболу не уявляє свого життя. Вона грає у великий футбол, у команді ЖФК «Пантери» (м. Умань) – воротар. У місцевому ФК «Тальне» Віка також грає у воротах, хоча може бути і захисником і нападаючим, в залежності від ситуації. Тренер Федір Каплюченко виділяє дівчинку як емоційну, енергійну та перспективну спортсменку. «Цей рік виявився дуже плідним для нашої команди, ми привезли багато перемог з футзалу, у цьому немала заслуга і Вікторії Канєвської. До речі, вона одна з нашого клубу стала членом збірної України з футболу. Це наша гордість!» – каже тренер.

Примітив дівчинку і відкрив її футбольний талант викладач місцевої спортшколи Олександр Дячук.

-Одного разу на змаганнях у Черкасах він мені сказав: «Відчуй себе впевнено і зіграй на всі 100!» – пригадує Вікторія, як 5 років назад, завдяки Олександру Олександровичу, потрапила у жіночий ФК «Пантери». – За ці 5 років у нас – жодного другого місця, лише перші, – каже з гордістю і демонструє медалі та кубки за перемоги у дитячо-юнацькій футбольній лізі України (U-12 та U-13) та у чемпіонатах України з футболу.

Мама Вікторії Леся намагається не пропускати жодне її змагання. Це тому, що лікарі свого часу заборонили дівчинці грати у футбол, мама взяла відповідальність на себе. І тепер вона кожного матчу не лише вболіває за свою футболістку, а й підтримує та слідкує, аби нічого не трапилося на полі. За всім не вслідкуєш, тим більше в футболі: то плече зламали у грі, то зі струсом мозку вийшла з поля, а то продовжувала грати з вивихом ноги, бо треба виграти. Про такі моменти говорити не хоче, мовляв, це моє, особисте.

-Своєю цілеспрямованістю та впертістю Віка схожа на мою маму. Вона, як бабуся: «Бачу ціль, не бачу перешкод», – каже Леся. Батьки вже остаточно змирилися з тим, що Віка планує йти у великий спорт, а не вивчати мови, польську й англійську, як того хотіла мама.

Футбол відкриває Віці широкі горизонти, вона з командою «Пантер» об’їздила майже всю Україну. Захоплено розповідає, як після виснажливих тренеровок «чудили» з дівчатами на спортивній базі у місті Калуш, де проходили змагання U-13. А ще футбол зробив її більш зібраною, вмотивованою, навчив цінувати дружбу. На навчання, щоправда, часу залишається небагато, доводиться багато пропускати через тренування. Та Віка встигає, у школі навчається добре.

На запитання «Що важливе у футболі?» Віка стверджує: «Розум. Якщо м’яч у тебе, ти маєш відразу оцінити ситуацію, щоб дати точний пас напарнику і не віддати супернику, – каже юна футболістка. – Пас треба прорахувати до сантиметра, щоб твоєму напарнику було зручно його прийняти й продовжувати атаку. Тут важливе також володіння м’ячем, ти можеш обійти одного, двох, трьох суперників і забити гол. А головне для футболіста – це вірити в себе і багато працювати».