На велосипеді й з фотоапаратом – через усю Черкащину. Так молодий і талановитий черкаський фотограф, а заодно і мандрівник, Олександр Ткаченко зберігає красоти нашого краю не лише у своїх спогадах, а й на світлинах, які потім збирає у фоторепортажі, а про самі подорожі пише цікаві блоги.

Про це пише "Нова Доба".

Також черкащанин  у своїх текстах розповідає про точне розташування цікавинок, радить незвичайні маршрути та підказує мандрівникам-початківцям корисні поради. Мандри юнак полюбляв із дитинства. Подорожував із батьками, захоплювався поїздками в село до бабусі й дідуся. У студентські роки не полишив цього захоплення, почав розширювати горизонти своїх подорожей не лише на Черкащину. Коли пішов на роботу, яка передбачає постійне перебування в приміщенні за комп’ютером, зрозумів: хоче подорожувати ще більше. Відтак, Олександр устиг уже побувати в багатьох містах і селах області та за її межами, а також надихнутися Європою та її краєвидами.

– Із 10 років як сів на велосипед, так і донині це мій улюблений вид транспорту. Він дозволяє мені не просто розім’яти тіло, а поїхати туди, куди не прямують звичайні автобуси, віднайти такі шляхи, які непомітні на перший погляд пішому подорожувальнику, – говорить мандрівник. – Якось під час чергової мандрівки мені закортіло зафіксувати побачене, а, на жаль, не було чим. Тоді вже в наступну поїздку довелося оснаститися краще. Так десь 2008 року у мене з’явився перший фотоапарат. А першу свідому фотомандрівку здійснив рік потому у порожню Орбіту, що біля Чигирина.
Зазвичай Олександр мандрує на вихідних. Каже, це чудовий спосіб і відволікти думки від роботи, і зайнятися фізичною активністю. Лише Черкащину молодик за останні 5 років об’їздив у радіусі 100 кілометрів від Черкас. 

– Звісно, найулюбленіше місце на Черкащині і для подорожей, і для фотографування – це Чигиринщина. Там особлива атмосфера. А ще для мене ці місця визначні тим, що ще змалку там збирав із батьками гриби, знаю там усі місця, – каже Олександр.
Найбільше фотографа-мандрівника приваблюють пейзажі та архітектурні пам’ятки, а також старовинні будинки, замки, приміщення. Таку пристрасть пояснює здобутим фахом «Інженер-будівельник» та родинною справою – хлопець із династії будівельників. І хоч за фахом працювати не вийшло, проте професійний погляд не може не затримуватися на витончених лініях, текстурах, не зважати на добір кольорів і матеріалів. 
– Перед тим, як вирушити в мандрівку, я вивчаю місцевість, відркриваю доступні в мережі мапи, прокладаю маршрут, досліджую історію і налаштовуюся на позитив. До всього, я фанатично скуповую і сучасні, і давні різноманітні путівники та краєзнавчі книжки. Там можна знайти багато корисної інформації для подорожі, як далекої, так і зовсім близької, – радить веломандрівник. 
До Олександра часто звертаються за порадою та спрямуванням. І друзі, й знайомі, й не дуже знайомі. Просять мандрівника спланувати поїздки для душі й розваг. Зазвичай він підказує такі маршрути, які б відповідали підготовці «клієнта» й нагоді для подорожі. 
– Комусь цікава архітектура, комусь природа. Це тішить, що люди починають рухатися, дізнаватися більше про свій край, а я завжди радий допомогти, адже це – досвід. Сам маю багато друзів-мандрівників. У нас така собі блогерська тусівка із любителями подорожей з різних міст України. Їздимо одне до одного, спілкуємося, а ще – передаємо іншим свої знання.

Головну ж пораду для тих, хто хоче вирушити в мандри, Олександр формулює так: «Озирайтеся довкола». Хлопець переконаний, що прекрасні місцини можна знайти неподалік будь-якого населеного пункту чи села, а історичний та атмосферний дух – у всьому, що привносить красу у світ: гори, ущелини, каньйони, парки, навіть покинуті будинки чи старовинні церкви. Цим будівлям чоловік присвятив окрему статтю «10 дерев’яних церков Черкащини». У ній зауважив, що туристи зазвичай оминають їх своєю увагою, а дарма.
– Публікацією про церкви я хотів трохи заповнити прогалину в туристичних маршрутах і показати ці прекрасні й автентичні пам’ятки релігійного зодчества. До цього списку увійшли: церква Різдва Пресвятої Богородиці, яку збудували в другій половині XVIII ст. в Нечаївці, Святопреображенська церква 1867 року в Білозір’ї, церква Вознесіння Господнього 1882 року будівництва в селі Костянтинівка, церква св. арх. Михаїла 1845 року в селі Михайлівка та один з майже 40 старовинних дерев’яних храмів, що збереглися на Черкащині, – Свято-Миколаївська церква, збудована у 1779 році запорізьким козаком Кирилом Половим та інші. Ці будівлі – унікальні та надзвичайно красиві. Тому я вважаю, що жителям Черкащини хоча б раз у житті варто їх побачити, тим паче, що всі вони розташовані тут в області, – наголошує Олександр. 

Із маловідомих туристичних маршрутів Черкащини, Олександр радить звернути увагу на Корсунь-Шевченківський. Там можна відпочити душею у великому парку, потішити око в музеї, та й просто відпочити на березі чарівної Росі. Поряд із цієї місциною мандрівник підказує відвідати селище міського типу Стеблів, у якому можна подивитися на скелі. На думку фотографа, кожному потрібно відвідати Тясминський каньйон у Кам’янці – він, звісно, менший за розмірами від Буцького, проте не менш вражаючий і чарівний. 
– Також наполегливо раджу відвідати болото Ірдинь. У всій красі воно себе покаже навесні, поки ще немає комарів та інших набридливих комах. Така мандрівка прийдеться до смаку поціновувачам тиші й охочим до споглядання природи. Не можу не порадити й етнографічно-туристичний комплекс «Козацький хутір» у Стецівці Чигиринського району. Ця місцина потішить єдиним в Україні музеєм млинарства, а ще – нетиповими краєвидами, що нададуть відчуття, ніби ви перебуваєте на Прикарпатті. 
У планах юнака – відвідати Уманський, Христинівський, Монастирищенький райони. Каже, що далі місцина, то складніше до неї дістатися, особливо велосипедом – підводить дорога й інфраструктура.

– У нашому краї багато цікавинок і прекрасних місць, але часто до них ні доїхати, ні дійти. Такий стан речей дуже негативно впливає на наш туристичний потенціал, – переконаний мандрівний фотограф. – В Україні дослідити вдалося всього потрошку. Серед улюблених – Полтавщина, Кіровоградщина, у планах – Миколаївська, Одеська, Луганська й Донецька області. Із закордонних поїздок мрію про Балкани, Молдову, Румунію й Болгарію.
Найбільше Олександру запам’яталася поїздка до діда на Полтавщину вже в дорослому віці. Лише в одну сторону юнак на велосипеді проїхав 190 кілометрів. Зайняло це 12 годин. 
– А на наступний день сил вистачило лише на те, щоб доїхати до райцентру, сісти на потяг і доїхати до найближчої до Черкас станції. Проте вражень привіз і фотографій, – сміється фотограф. – А взагалі, будь-яка подорож – це рух, щось нове у житті. Красивих і цікавих місць, якими можна надихатися, поряд з якими відпочити і відкрити у собі щось нове, у світі ще так багато. Тому, подорожувати не просто варто, а й необхідно, незалежно від того, де ти живеш і ким працюєш.