Відомий журналіст Борис Юхно на сторінках Zmi.ck.ua оприлюднює цікаві із життя міста.

1919 (97) – поспішаючи порадувати дорогого Ілліча подарунком до дня народження, місцеві більшовики прозвітували, що у Черкасах став до ладу Машинобудівний завод. Записали туди вождя почесним робітником та попросили дозволу назвати підприємство іменем Леніна. Але їм дали зрозуміти, що до цього завод, тобто реально – кілька майстерень, – ще не доріс. Дозволили бути імені Петровського, тодішнього куратора радянської України. А між тим, наші люмпени збрехали. Завод як такий став до ладу ще 1908-го. І все, що зробила нова влада, – це просто відібрала його у старого власника Івана Гроссе. У подальшому шанованого в місті інженера з двома профільними закордонними освітами ще не раз просили покерувати заводом. Налагодить Гроссе справи – “дякуємо, до побачення”. Зрештою, йому це набридло і він пішов викладати механіку у профтехшколу. Там у вільний час Іван Карлович сконструював першого черкаського автобуса, який вийшов на маршрут у 1928 році.

1960 (56) – з огляду на тотальну зачистку Черкас від зелених насаджень, коли від дерев залишаються лише здорові пеньки (і в тому розумінні, що їх ніхто не викорчовує, і в тому, що більшість таких не мають ознак, які вказували б на хворобу самого дерева), зацитую уривок публікації від 7 квітня 1960 року. Для порівняння, так би мовити, ситуації. “Торік на вулицях, площах і у скверах міста було посаджено 15385 дерев, 6200 кущів, засаджено 23500 квадратних метрів квітників. Цього року заплановано посадити 12 тис. декоративних і 6 тис. плодових дерев, 65 тис. кущів і 40 тис. квадратних метрів квітників. Звичайно, силами працівників однієї контори зеленого господарства цю роботу виконати неможливо, без активної участі громадськості тут не обійтися. Хорошу ініціативу у цій справі проявили жителі, що проживають у кварталах вулиць Урицького, Гоголя, Пушкіна, Крилова. Тут кілька активістів, створивши ініціативну групу, провели широку роз’яснювальну роботу щодо посадки перед кожним двором плодових і декоративних дерев. Контора Зеленгоспу вже запланувала виділити для них необхідну кількість посадкового матеріалу”.

1980 (36) – російська пропаганда й дотепер хвалиться Московською Олімпіадою-80 як “самим яркім сабитієм в історіі міравова спорта”. Мовляв, змогли тоді, то й Чемпіонат світу з футболу буде не гіршим. Побачимо. А поки-що – про одну зі складових того успіху. Нашу. Олімпійські товари для Москви, тобто такі, що отримали право випускатися з відповідною символікою (а це таки була процедура), виробляли на 15 підприємствах області. З наших це Машбуд, Консервний комбінат та Швейна фабрика ім. Л.Українки. Усі разом – 56 “почесних видів” продукції від цукерок до ліній громадського харчування. Окремо котувалися срібні і голубі норки звірорадгоспу у Коробівці: вони йшли у якості презентів посадовцям МОК. А на початку квітня 1980-го проскочила ще й така звісточка: “Черкащина – основний постачальник квітів для Олімпіади-80”. Далі – велике інтерв’ю з начальником обласного управління “Сортнасіннєовоч” Володимиром Кондратьєвим. Коротко: “частина продукції вже відвантажена до столиці, це понад три тонни квіткового насіння. Тут гвоздика і жоржина, айстра і дельфініум, маки і чорнобривці – загалом 20 видів, що прикрасять святкову Москву”. От вам і “яркость сабитія”.