У межах проекту "Вінниця у порівнянні" ми приїхали у місто контрастів – Черкаси. Найперша асоціація з містом – це широкий Дніпро через який збудовано чи не найбільший міст-дамбу в Україні. А ще – пам’ятник, схожий на київську Батьківщину-матір, пише "Vежа".

Перше враження від Черкас – це чисті вулиці, багато хаотичної реклами та кілька високих труб різних підприємств, з яких йде дим. Не найбільш позитивне… Коли заїжджали у Черкаси,  то не було схоже, що наближаємося до обласного центру. Головним чином через депресивність мікрорайону, не найкраще дорожнє покриття і старе вуличне освітлення.

Та чим ближче до центру і Дніпра, це враження, звісно ж, покращується, бо місто розкривається. Особисто для нас Черкаси стали містом контрастів: центр і околиці,  храм Білого Лотоса і церква московського патріархату, біля якої будують велетенську дзвіницю у формі голуба… Навіть гастрономічно Черкаси виявилися дуже різними.

Традиційну ранкову каву ми спробували у досить затишній і просторій кав’ярні “Що ти мелеш”, на яку натрапили гуляючи центром міста. Неймовірно привітна і комунікабельна бариста не лише розповіла про каву, а й порадила, в які заклади можна сходити на обід. Шкода, що ранкову каву ми брали на другий день перебування в Черкасах, бо з обідом в нас на той момент уже не склалося. Та про це згодом. 

У “Що ти мелеш” ми замовили американо і капучино на купажі з кількох арабік (за 18 і 29 гривень відповідно). Це виявилася найсмачніша кава з усієї, що ми куштували на той момент в експедиції. Особливо після того напою з назвою “кава”, що замовили у Черкасах під час згаданого вже обіду.

Черкаси не славляться своєю архітектурою, але в центрі міста є кілька красивих будівель: Палац одружень (колишній будинок грабаря Щербини), філармонія, будівля колишнього готелю “Слов’янський” та будинок колишнього громадського банку, де зараз розташована редакція газети “Черкаський край”.

Частина із цих будівель дуже ефектно підсвічуються вночі.

Ще неабияк нас вразив бульвар Шевченка, який перетинає буквально усе місто. А вразив тому, що пройти ним на деяких ділянках просто нереально через огородження на перехрестях. Ми навіть бачили, як пішоходи переходили на тротуар, перетинали перехрестя, і потім знову поверталися на середину вулиці.

Уявити подібні маневри на Замостянській чи проспекті Космонавтів у Вінниці здається нереальним. Водночас бульвар Шевченка не порівняти з цими вулицями не тільки за функціоналом, а й за зовнішнім виглядом. Гарно він виглядає лише у центрі міста, де є тротуарна плитка і лавки.

А ще Черкаси здалися не дуже дружніми до домашніх улюбленців: майже на всіх прогцулянкових і зелених зонах ми бачили таблички зі знаком “вигул собак заборонено”.

Парки і зони відпочинку

1) Долина троянд і Пагорб Слави

Оцінюючи міські паркові зони, ми вирішили відвідати одне з найкращих місць у Черкасах – Долину троянд. Вона розташована буквально на березі Дніпра, від якого відгороджена невеличкою лісосмугою. Можливо, це історична назва місця, бо з троянд там – дві великі клумби. З таким же успіхом проспект Коцюбинського у Вінниці можна було б назвати проспектом троянд, а центральний парк імені Леонтовича – парком тюльпанів.

Павутинка доріжок там не встелена тротуарною плиткою, газони коротко вистрижені, але на диво мало дерев. Навіть лавки, які встановлені навколо пішохідного фонтану, – з накриттям (що також свідчить про малу кількість затінку на досить великій території).

На цій території є кілька цікавих зон. Перша – пішохідний фонтан із лавками, де люблять гратися діти. Друга – сонячний годинник у вигляді металевого птаха і стільців навколо. Увечері, коли ми там були, черкащани використовували цей майданчик як танцювальний. А третя локація – дерев’яна альтанка з незвичайною конструкцією. Вона оформлена у формі півкулі як велика бульбашка поміж дерев.

Також Долина троянд з одного боку плавно переходить у невеличкий пляж, який ніби відгороджений від неї спортивною зоною. 

Але якщо перелізти через огородження і пройтись “лісосмугою” поміж корінням дерев і камінням, відкривається ще більш неймовірний на Дніпро і найбільший в Україні міст-дамбу.

Загалом, у “Долині” можна сидіти на траві, зайнятись йогою в урбаністичних локаціях, пограти у пляжний волейбол, потанцювати…  Тобто, кожен може обрати щось для себе.

Пагорб Слави

У Долині троянд майже всю увагу перебирає на себе розташований поруч меморіальний комплекс Пагорб (або Меморіал) Слави. Це насипний земляний пагорб з пам’ятником “Батьківщини-матері” на ньому та величезною ритуальною площею поруч.

Але це місце використовується як оглядовий майданчик, звідки видно не лише всю долину внизу, а й широкий Дніпро і велику частину міста, від чого перехоплює подих. Туди приходять парами, самі, компаніями… Схил видається не надто безпечним і облаштованим для цього, але це, здається, ще нікого не зупиняло.

У Вінниці немає такої величезної річки і таких величезних пам’ятників. Але на думку спадає те, що щось подібне могло би бути в районі нашої Замкової гори. Ти приходиш на пагорб, дивишся на річку, слухаєш шум міста, але не більше. В усьому іншому з Вінницею це ніяк не зрівняєш.

2) Парк Соборний з дзвіницею-голубом і Буддистський храм Білого Лотоса

Ще один парк, який ми відвідали, це парк Соборний. Колись його територія належала Свято-Миколаївському собору і там розташовувалось кладовище. Втім, у радянські часи там облаштували парк Першотравневий. А вже в роки Незалежності частину парку віддали під релігійні потреби громади московського патріархату – там побудували Свято-Михайлівський кафедральний собор. 

Висотою в 74 метри ця споруда є найвищим православним храмом України. Вона настільки вражає своєю монументальністю, що це навіть складно передати на фото чи відео.

З 2008 року поруч з церквою будують те, що має стати найвищою в Україні храмовою дзвіницею. Відповідно до проекту, вона має бути виконана у формі голуба з позолоченим животом та в короні. Її висота має сягнути 134 метрів. І судячи з усього, дзвін буде чутно не те, що на всі Черкаси, а й на околиці.

А сам парк виглядає досить закинуто, з одним дитячим майданчиком неподалік входу. Показовим є й те, що місцеві мешканці, з якими ми спілкувалися, говорили про цей парк в минулому часі, адже зараз це виглядає справді як зелена територія навколо храму.

Фото – Ігор Єфімов / “Бабель”

Фото – Ігор Єфімов / “Бабель”

Буддистський храм у Черкасах – Храм Білого Лотоса – не менш масштабний. Хоча відчуття там зовсім інші, а мантри, які долинають з відчинених вікон, навіть заспокоюють. У цьому контексті кумедним видається той факт, що неподалік цього храму хтось встановив хрест із написом російською “Души человеческие, пробудитесь”.

До речі, Храм Білого Лотоса є найбільшим буддійським храмом у Європі. При ньому також діє школа бойових мистецтв, де можна вивчати тайський бокс, основи самооборони, кунг-фу, йогу та інше. Принаймні, так було до пандемії COVID-19.

Будівлю важко розгледіти з усіх боків, адже вона розташована на великій території, яка ховається за деревами і височіє над Дніпром. З пляжу будівлю храму теж не видно, зате відкривається такий краєвид, що там цілком могли б зняти якийсь фільм про піратів.

3) Набережна

Набережна у Черкасах є популярним місцем для прогулянок, але вся її краса – у безкраїй річці. З одного боку вона закінчується виходом на пляж, з іншого – автодромом. Вона досить довга, але потріскане і в ямах асфальтне покриття там точно варто було б замінити. 

Попри наявний пандус, ця набережна навряд чи є доступною для людей на візках. Кут нахилу пандусу такий, що по ньому навіть зійти дуже складно, а на візку це прямий розгін в металеву огорожу. З позитиву – є багато лавок для сидіння на території вище. 

Увечері, коли вмикаються ліхтарі, тут, здається, стає навіть гарніше. Хоча вид на Дніпро стає суцільною чорною плямою, в якій ледь проглядаються зорі. Коли ми там гуляли о пізній порі, бачили безліч рибалок, які “окупували” набережну і сиділи з мінімум п’ятьма вудочками кожен.

4) Парк “Сосновий бір”

“Сосновий бір” – це також розташований біля Дніпра парк, що розкинувся на 50 гектарах. Про цей парк ми дізнались останньої миті, тому там встиг побувати лише Андрій під час тестування черкаської велоінфраструктури і був у захваті.

Рівні асфальтовані та вимощені плиткою доріжки, дуже багато зелені, цікаві кам’яні скульптури, фонтан, дерев’яні лавки, дитячий майданчик, білосніжне колесо огляду і високий напівкруглий міст, з якого відкривається гарний вид на Дніпро… Це все можна переглянути на відео, а ще краще – поїхати у Черкаси і самим усе це побачити.

Детальніше дивіться - у відео.