У 17 ст. поруч із черкаським замком був центральний майдан, де проходили ярмарки. Незабруковані вулиці вільно петляли між дворами, обгородженими тином. Усі двори мали довільну форму та розмір.

Про це інформує сайт Черкаської міськради.

Забудова була одноповерховою, а над нею височіли три дерев'яні церкви. Кам’яних споруд у місті майже не зводили, тому що це була недешева справа, а жителі передовсім мали дбати про оборону Черкас.

 З 1797 р. Черкаси були повітовим містом Київської губернії, що спонукало міську адміністрацію обговорити нову програму забудови. Генеральний план міста у 1815 р. склав відомий російський архітектор Вільям Гесте, який був любителем естетичних і водночас комфортних проектів. Гесте запропонував зробити рівні прямокутні квартали, уздовж довшої сторони яких розмістити по п'ять будинків, а вздовж коротшої – по три. На той момент уся територія міста складалася з 952 геометрично правильних ділянок.

 Головною вулицею тривалий час був Хрещатик, але згодом це звання отримала вулиця (а нині – бульвар) Шевченка, що з 18 ст. й донині спромоглася видовжитися ледь не вдвічі! До початку 20 ст. вулиця Шевченка звалася Старочигиринською, адже відкривала шлях до Чигирина, пізніше – Олександрійською, на честь «царя-визволителя» Олександра. На перехресті Шевченка та Смілянської довгий час стояв постамент із погруддям монарха, яке нині «оселилося» у Краєзнавчому музеї міста.