Пам’ятаєте відому фразу “Каждый Новый год, 31 декабря, мы с друзьями ходим в баню” з фільму “Іронія долі”? Погодьтеся, класно, коли у вас із родичами чи друзями є свої новорічні традиції. Вони об’єднують, роблять наше життя набагато цікавішим, додають святкового настрою й антуражу.

Сайт in.ck.ua поцікавився у  черкасців, які цікаві новорічні традиції існують у їхніх родинах.

– Ідея вирушати на Новий рік за кордон з’явилася п’ять років тому. Вважаю, в Україні не вміють відзначати це свято, немає достатньої атмосфери. Я люблю активний відпочинок, нові місця, подобається вливатися в культуру інших людей і з ними відзначати свята. Одного разу ми святкували Новий рік в Данії, знімали будинок у лісі. Пам’ятаю йшов дощ, але було прикольно, ми прикрашали ялинку цукерками та серветками. Торік полетіли у Єгипет, зустріли Новий рік під пальмами. Цьогоріч плануємо вирушити на Кіпр, хочемо обстежити весь острів без натовпу туристів, спробувати їжу місцевих. Там обіцяють температуру +18°C, тож влаштуємо собі тиждень весни. Кажуть, що на зимівлю туди прилітають рожеві фламінго і живуть на озері, їх теж хочеться побачити, – розповідає волонтер групи “Допомога хвостатим” Катерина Чмельова.

– У моїй родині є декілька традицій. Одна з найцікавіших – щороку на новорічний стіл готувати нову страву, не прибираючи попередню. Тому тепер у нас щонайменше двадцять страв на столі, і не важливо скільки гостей до нас завітали. Через це татові довелося трохи збільшити стола, бо все приготовлене не завжди вдавалося вмістити, – згадує студентка Наталія Малижева.

– У нашій родині є цікава традиція, яка триває вже десятий рік поспіль. Ми щороку даруємо скульптурки-талісмани своїй бабусі. У неї є вже ціла колекція, є гарні фарфорові, керамічні, гумові фігурки. Першу статуетку подарувала бабусина старша сестра, їх у сім’ї четверо. А з часом ми з сестрою продовжили дарувати щороку статуетку нової тваринки відповідно до китайського календаря, – зазначає дизайнер Альона Єфіменко.

– Чотири роки тому я перейняла американську традицію – випікати пряникові хатинки. Я довго захоплююся кулінарією, тому ця традиція стала новим кроком у кондитерці. Перша спроба була невдалою: я готувала без макета, тому замість хатинки отримала імбирний торт. Вдруге готувала будиночок вже за макетом, нанесеним на картон. Сама форма хатки вийшла вдалою, але склеїти всі деталі докупи виявилося дуже непросто. Мамі доводилося тримати стіни, доки я клеїла дах, а татові притримувати дах, коли я додавала ставні та димар. Торік я вичитала багато порад, як зробити все правильно, тому нарешті все вдалося. Але на цьому я не зупинилася. Крім будиночка, зробила пряникових людей та підмостки для дому. Вийшла довершена картинка, яку не чіпали декілька тижнів після Нового року. Цьогоріч я планую замахнутися на будинок побільше, з ялинкою, людьми та, можливо, лавками біля дому. Традиція пекти та разом з батьками складати докупи будинок, а потім з’їдати цю смакоту на Різдво – залишиться надовго, – говорить студентка Альона Дудник.

– Я граю в так званого “таємного Діда Мороза” – роблю хоча б один подарунок людині, яка цього не очікує. Це може бути й не одна людина, все залежить від настрою та фінансових можливостей. Презенти дарую давнім знайомим чи взагалі незнайомій людині. Подарунки можуть бути різноманітними – від простої листівки, солодощів, фруктів до подарунка, про який людина мріяла (якщо я випадково дізналась про такий). Надсилаю поштою, кур’єром, або самостійно вручаю. Колись ми на роботі організували такий обмін подарунками “таємний Дід Мороз”. Ми заздалегідь “витягнули” папірець із прізвищем свого колеги, а потім, в день святкування, кожен під ялинкою знайшов подарунок для себе – від “таємного Діда Мороза”.Тоді усі були в захваті, саме тому я вирішила продовжити цю гарну традицію. Я люблю сюрпризи і вірю в кругообіг добра у природі, – розповідає фрілансер Марина Демченко.

– Перед Новим роком власноруч роблю вітальні листівки, які потім відправляю друзям з університету. Ця традиція зародилася ще на першому курсі. Щоразу я стилізую листівки відповідно до обраної теми. Перший рік був пілотним і я робила аплікації, наступного року –  листівки з ґудзиками. Попереднього року малювала однакових ведмедиків, а от візерунки на їхніх светрах були різними. Цього року також обрала тему, поки що тримаю її в секреті, щоб друзям було цікавіше. До речі, мою традицію підтримали двоє одногрупників, – зауважує студентка Валерія Шакун.