Попри завершення театрального сезону, наш музично-драматичний продовжує перебувати у центрі уваги поціновувачів сценічного мистецтва, та й загалом культурного простору. І справа цього разу не в руйнівній пожежі, що трапилася 1 липня, і навіть не в оприлюдненні офіційних висновків щодо її причини, яких все ще немає.

 

Чергова порція новин від шевченківців пов’язана з бажанням колективу позбутися виконувача обов’язків художнього керівника театру Сергія Проскурні, пише Акцент.

 

Актори написали відповідний лист на ім’я директора закладу Володимира Осипова. У листі, зокрема, йдеться: „Методи діяльності Сергія Проскурні нагадують методи славнозвісного „великого комбінатора“. Ми відмовляємося бути „пішаками“ у нечесній грі на експериментальній шаховій дошці, в яку перетворюється наш театр.

 

Актори повинні виконувати свою духовну місію, а не бути знаряддям для сумнівних піар-акцій. Український музично-драматичний театр має створювати видовищні ВИСТАВИ, покликані дарувати глядачам естетичне задоволення і залучати в ряди своїх прихильників різні верстви населення. А, натомість, за час керівництва пана Сергія, ми беремо участь у „проектах“ та створюємо „продукт“, який не до смаку ні більшості глядачів, ані самим акторам. У професійному українському музично-драматичному театрі має панувати творча атмосфера, а не атмосфера студійності. Якість повітря в колективі театру залежить, більшою мірою, від художнього керівника. За діяльності ж Сергія Проскурні „організм“ театру став „хворим“ і стосунки в колективі стали напруженими, що призвело атмосферу в театрі до найвищої точки кипіння“.

 

На зборах колективу 59 осіб висловилися за звільнення творчого керівника з займаної посади, 11 — проти, 8 — утрималися. При цьому самого Сергія Владиславовича на „волевиявленні“ не було, хоч його неодноразово запрошували на розмову ще до пікового моменту прояву незгоди з методами його роботи.

 

Наостанок 24 липня актори вирушили шукати підтримки у своїй ініціативі до голови обл-ради Валентини Коваленко. Вислухавши делегацію, вона слушно зауважила, що це питання належить виключно до компетенції директора установи, але він має врахувати думку колективу. Утім, складається враження, що хоч очільник театру й має до Сергія Проскурні „купу претензій“, діставати з сейфу його трудову книжку наразі не поспішає.

 

Взяв паузу й сам винуватець бучі. Коментуючи ситуацію, пан Про (нейм Сергія Проскурні в арт-тусівці) повідомив, що поки що не вважає за потрібне виступати із будь-якими заявами, адже ситуація потребує осмислення.

 

Нагадаємо, що в.о. художнього керівника театру Сергій Проскурня став влітку 2012 року на гребені підготовки до 200-річчя д.н. Тараса Шевченка. Відразу заявив, що не має наміру „полишати якихось проектів, які робилися в Одесі, Києві та Львові, але зараз черкаський театр може стати майданчиком, який все це поєднає“. Зрежисував частини поеми-тетралогії „Тарас“, однак у зведеному вигляді глядач її так і не побачив.

 

Сумнівною можна вважати й успішність роботи „Серед грому і тиші“ до ювілею Василя Симоненка. Натомість, спільно з молодими режисерами вдало реалізував кілька бліц-проектів. Запам’ятався також бажанням попрощатися зі старими виставами („Я не думаю, що „Кайдашева сім’я, для черкаського театру — це те саме, що „Принцеса Турандот“ для театру Вахтангова“, вересень 2012 року) та провокативними висловлюваннями на адресу глядачів („Якщо ви не бачили „Мізантропа“, то ви олухи царя небесного“, червень 2015 року).