У листопаді в місті Черкаси відкрили шелтер для переселенців.  Його облаштували в приміщенні колишньої поліклініки за кошти міського бюджету. Зараз тут проживає вже понад сто людей, близько 50 сімей, які знайшли не лише прихисток, але й підтримку.

Видання ЗМІ.ck.ua поспілкувалось із внутрішньо-переміщеними особами про те, як їм тут живеться і чого напередодні новорічних свят вони прагнуть понад усе, а працівники закладу розповіли про плани та можливості нового шелтеру.

За словами директорки центру соціальних служб, в підпорядкуванні якого перебуває цей притулок, Людмили Савронської, наразі в них проживають переселенці з різних куточків України: Маріуполь, Донеччина, Харків, Херсонщина тощо. Зараз триває процес заселення й у шелтері очікують на нову хвилю внутрішньо-переміщених осіб. Потенційно притулок ще може вмістити до 300 осіб.

«Люди спілкуються, знайомляться між собою. А ми забезпечуємо їх усім необхідним. У кімнатах є ліжка, шафи, столи, тумбочки. На поверхах також є душові, туалети, спільні кухні, які повністю обладнані технікою: плитами, чайниками, мікрохвильовими печами. Якщо люди потребують, то забезпечуємо також і посудом. У нас також є пральня», - зазначила Людмила Савронська.

На першому поверсі проживають люди з інвалідністю, тож шелтер також облаштований пандусами. Із кожною родиною заключається договір, який затвердив виконавчий комітет, на шість місяців проживання із можливістю продовжити його ще на пів року. Та, як запевняє Людмила Савронська, кожна ситуація розглядається окремо. Наразі проживання й закриття всіх базових потреб є безкоштовним.

Переселенка із Донецької області Яна Шевченко розповідає, що про це місце дізналась із оголошення в інтернеті. До Черкас вона приїхала з маленькою донечкою, коли зрозуміла, що залишатися й далі вдома буде небезпечно.

«Нас почали дуже сильно бомбити. Коли донька вперше почула й побачила літак, вона прийшла до мене й сказала: «Мамо, я боюсь», тому ми вирішили, що треба їхати. Тут нас дуже добре прийняли. У притулку тепло, є де покупатися, випрати одяг, приготувати їжу. Нам виділили кімнату, яку ми підлаштували під себе. Нам всього вистачає, але, звісно, хочеться додому», – каже Яна.

16-літня Марина приїхала до Черкас із Херсонської області разом із батьками та двома молодшими братами. Спочатку вони оселилися в двоюрідної тітки її мами, однак там дівчині не було комфортно.

«Я сиділа цілими днями в квартирі, в мене не було друзів, було сумно і хотілось додому. Тут я змогла знайти друзів. Жити тут весело. Є хоча б можливість із кимось поговорити», - каже вона. Марина додає, що до цього проживали на окупованій території, а в Черкаси приїхали у вересні, коли треба було йти до школи.

«Жили ми на окупованій територій. Було важко й дуже шумно. Було страшно, коли літали винищувачі прямо над головами. Був шок. Я думала, що це все, що зараз упаде щось на нас. Зараз там усе російське. Переїхали сюди у вересні тому, що треба було йти в школу, а ми не хотіли йти в російську. Там вчителі, які навіть абетки не знають. Дуже хочеться додому», - розповідає Марина.

У шелтері із дітьми та дорослими працює психологиня Інна Дігтяренко. За її словами, зараз у важкому психічному стані не тільки ті люди, які були змушені виїхати із окупованих територій чи тих зон, де ведуться бойові дії, але й усі решта громадян, що переживають через війну.

«У нас є спеціальний графік, коли ми займаємось. Однак поки канікули, то з дітьми працюємо кожен день. Зараз у нас відбуваються заняття в дитячій кімнаті. Ми проводимо різні групові та терапевтичні вправи. Наприклад, завдання для ознайомлення, щоб зняти їхнє психологічне навантаження, креативні заходи. Зараз ми вирізаємо сніжинки на ялинку. Дітям дуже подобається. Коли діти в групі, коли вони підтримують одне одного, то так набагато легше все це переживати», – каже Інна Дігтяренко.

Родина Олени Прохоренко приїхала до Черкас із села Борестове, що на Харківщині. Вона розповідає, що зараз повертатися додому не планують, адже нема куди – там досі ведуться бойові дії.

«Нас волонтери привезли в Харків, а з нього приїхали в Черкаси, де нас поселили в школі спочатку. А вже потім переселилися сюди. Тут дуже гарно, бо в нас є своя кімната. Тут тепло, є де приготувати їжу, є душ, чоловічий та жіночий туалет. Все чисто. Маємо пральні машинки та сушарки. Нас дуже гарно прийняли й добре ставляться до нас», – розповідає вона.

Також жінка додає, що вже знайшла роботу в супермаркеті й працює продавцем-консультантом у відділі кулінарії. Вона й до цього працювала у цій сфері, тож робота подобається.

«Мені тут дуже подобається. Раніше ми жили в селі, у нас було своє господарство, але не було таких зручностей, а ще ми постійно жили поряд із бойовими діями. Це було страшно. Тут спокійно. Ми не чуємо вибухів. Коли нас почали з авіації бомбити, то ми зрозуміли, що треба щось робити. Нас 11 людей сиділо в погребі, коли скинули чи ракету, чи бомбу. Погріб дуже затрясло. Ми думали, що вже не виживимо. Вирішили, якщо до ранку протягнемо, то будемо виїжджати. Таки вибрались», - каже вона.

Шелтер також відвідав і міський голова Черкас Анатолій Бондаренко. Він дізнався у переселенців, чи всього вистачає і які потреби в них є зараз.

«У близько 50 відсотків кімнат вже проживають люди, які дбають про свою оселю. Тут чисто, тепло та комфортно. Зрозуміло, що ще не всі умови ще створені, ми ще працюємо над тим, щоб у майбутньому облаштувати й дитячий майданчик, й інші необхідні речі для дітей. Будемо працювати над тим, щоб у місті й надалі з’являлися такі прихистки для людей, які цього потребують», - каже він.

Зауважимо, що в місті також планують облаштувати притулок у районі 700-річчя та в Південно-Західному районі. Це дасть змогу прихистити ще близько 800-900 людей.

За словами Анатолія Бондаренка, після перемоги й коли переселенці повернуться додому, то цю будівлю будуть використовувати за призначенням і надалі, адже є багато людей, які потребують житла.

Аби дізнатися наявність вільних місць в цьому шелтері та детальнішу інформацію щодо поселення, охочі можуть звернутися в Черкаський міський центр соціальних служб.