Це гіперболоїдна водонапірна башта конструкції інженера Шухова.

1911 року черкаські градоначальники взялися прокладати у місті водогін. Тоді була створена спеціальна водопровідна комісія, яка зробила висновок, що джерелом водопостачання тут мають стати підземні (артезіанські) води, адже Дніпро та інші відкриті водойми хоч і поряд, проте споживання населенням води із них періодично спричинює жахливі епідемії, остання з яких, холерна, мала місце в 1910 році.

Роботи з облаштування водопроводу тривали упродовж 1913–1914 років. За цей час були збудовані два резервуари чистої води, станція знезалізнення, пробурені артезіанські свердловини, прокладено понад 15 кілометрів труб.

Але головним елементом мережі стала водонапірна башта - ажурна сталева споруда, що звужується догори, з баком на висоті 35 метрів.

Ця велетенська ємність вміщувала 20 тисяч відер води.

Тридцять років вежа напувала місто, аж поки в грудні 1943 року, німецькі війська не спробували її знищити. Підірвати не вдалося, вибухова хвиля вільно виходила за межі конструкції. Тоді «шухівку» звалили у механічний спосіб. Однак башта не розсипалася, а лише деформувалася в місцях удару.

1949 року відновили роботу міського водогону й башта знову почала виконувати свою функцію. Діючою вона залишалася до 1975 року.

І навіть зараз вона є предметом гордості усіх черкащан, оскільки таких, у цілому світі, залишилось менше двох десятків із двохсот збудованих.