Історія Черкаського професійного ліцею торкнулася багатьох містян — від школярів, які планують здобути цікаву й потрібну професію, до роботодавців, які чекають кваліфікованих випускників. Від кого ж залежить його доля та якою вона буде?

 

Про можливі зміни колектив не знав

Вже кілька днів ліцей його доля не визначена. Причина — звернення Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Міністерства освіти з пропозицією передати майно ліцею одному з закладів освіти, підпорядкованого ДСНС, що має бути релокований із Харківщини. 

Про такі наміри колектив закладу дізнався на онлайн нараді, що відбулася за участі фахівців Міносвіти та обласних владців. Там, зокрема, йшлося про те, куди можна перевести дітей, які навчаються в ліцеї. Директор закладу, який тоді був на лікарняному, освітян про це не попередив із невідомих причин. На зустріч викладачів із чиновниками він не з’явився і того ж дня написав заяву на звільнення (Ред. має залишити посаду 15 квітня). 

В ліцеї делегація педагогів та батьків напередодні прийшла на засідання сесії міськради з плакатами та вимогою захистити заклад. В залу їх спочатку не пускали, пояснивши, що депутати дуже зайняті й у порядку денному сесії немає пункту "різне"... Працівники ліцею також написали пости в соцмережах, спілкувалися зі ЗМІ, народними депутатами. Такі дії змусили владу Черкас, на балансі якої перебуває заклад, зреагувати. Тож заступниця міського голови Марина Гаркава та директор Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради Богдан Бєлов 5 квітня зустрілися з колективом.

— Ми були прикро вражені, що люди дезінформовані, — заявила на початку зустрічі заступниця міського голови Черкас. — Чи навіть використані у чиїхось цілях. На сесії прозвучало, що колективу не доносилася інформація, яка звучала на онлайн нарадах. У мене мало бути питання до пана Мединського (директора ЧПЛ — Авт.), але він уже написав заяву на звільнення. Це не дуже гідна поведінка, враховуючи той факт, що керівник не повідомив колективу про наміри позбавити його майнового комплексу.

Фінансування закладу ніхто не скасовував

Марина Гаркава поцікавилася, хто виконує обов’язки керівника закладу та хто давав вказівку публікувати перший пост про те, що буцімто міська влада закриває заклад?

Із зали їй відповіли:

— Це не вказівка, а спільне рішення колективу.

— Від кого ви дізналися таку інформацію? Управління освіти не приймає рішення про ліквідацію вашого закладу, — повідомила посадовець.

До розмови долучився Богдан Бєлов:

— Рішення про ліквідацію взагалі немає.

Із зали перебивають:

— А як же лист?

— Давайте так: або лист, або я, — роздратовано запропонував директор Департаменту освіти та гуманітарної політики. — Мені “надзвичайно приємно”, що спочатку з’являються пости про ліквідацію, а потім ми спілкуємося. Міська влада виконує свої зобов’язання в повному обсязі з 2016 року, коли ПТУ передали на фінансування місцевих бюджетів. Маю запитання: чи хоч раз була затримка зарплати працівникам? Чи вчасно влада оплачує комунальні послуги? Чи вчасно виплачували стипендії?

— Все вчасно, дякуємо за це, — лунає з залу.

— Подякували ви позавчора, коли опублікували пост “Міська влада ліквідує ПТУ”. Всі ви працюєте в системі профтехосвіти далеко не перший рік. Дехто й по 40 років. Тому коли говориться, що місто хоче ліквідувати ПТУ, то це щонайменше некоректно. Читаємо закон про професійну освіту: створення, реорганізація, ліквідація будь-якого закладу професійної освіти — це виключні повноваження Міністерства освіти. Адже воно є засновником вашого закладу. Місто з 2016 року фінансує заклади профтехосвіти. Цьогорічний бюджет вашого закладу — понад 42 мільйони грн. Держава надає субвенцію на педагогічних працівників. Міська влада за 20 років не ліквідувала жодного закладу. Мова не лише про профтехосвіту, а й про садочки та школи. Тож допис мене безмежно обурив!

Позиція освітян

Далі Богдан Бєлов визнав, що від Головного управління ДСНС справді надійшов лист до Міносвіти про розгляд можливості передачі майнового комплексу ліцею. Погодився і з тим, що навколо цього питання виник інформаційний вакуум, колектив не отримав усієї інформації. Та пояснив позицію освітян:

— На тій нараді, що була першою, де були представники ГУ ДСНС із Києва, представники Інституту пожежної безпеки, представники директорату професійної освіти Міністерства освіти, обласного управління освіти, заступник голови Черкаської ОВА і ми з Мариною Олександрівною, обговорювали питання можливості приєднання чи передачі майнового комплексу. При цьому позиція Міносвіти в особі директорки директорату профтехосвіти Ірини Шумік і заступника міністра Дмитра Завгороднього, категорична — ні, не передавати ваш комплекс. Натомість вони говорили про необхідність розвитку виробничих професій, розширення мережі ПТУ... Була ще одна нарада позавчора (3 квітня — Авт.) із закладами професійної освіти й представниками обласного управління та заступником голови ОВА Олександром Шамраєм. На ній — те ж саме: заклад не ліквідовувати. Але всі ми маємо усвідомлювати, що повноваження про об’єднання, створення або ліквідацію будь-якого закладу професійної освіти має лише держава в особі Міносвіти. А від міської влади кошторис на цей рік затверджений, ви будете фінансуватися.

Із залу представники колективу говорили про потребу інформувати людей:

— Нам надіслали лист із ОВА, що планується передача будівель, цей лист був запрошенням на нараду. Чому звернули увагу на цей лист, бо ми розуміємо, що ми в підпорядкуванні Міносвіти. Якщо майно нашого закладу передається до ДСНС, виникає питання, яким чином робітничі професії стосуються ДСНС. Логічно, що запускається процес ліквідації нашого закладу.

— Розумію емоції. Зачитую цей лист: “...Відбудеться нарада щодо вирішення питання передачі комплексу будівель та споруд ДНЗ від Міністерства освіти до управління ДСНС”. Ніхто ж не написав, що ми вже передаємо...

Після шуму в залі він продовжив:

— Ви ж не можете заборонити одному міністерству звернутися до іншого? Як ви це уявляєте, що заклад в один момент можуть ліквідувати? — закликав до логіки чиновник.

— Елементарно, дітей переведуть по інших закладах, — апелюють із залу. — Нам що, чекати, поки закриють заклад? Що місто робитиме без майбутніх працівників, які тут навчаються? Де державницький підхід? Ми втрачаємо молодь. 

— От ви кажете, що ліквідують. А я кажу, що не ліквідують. Перед тим як робити революційні рухи, подзвоніть мені, скажіть “ми не розуміємо” і я був би тут за 5 хвилин. Всіх прошу вгамувати емоції й просто працювати та не втягувати у конфлікт дітей, — резюмував чиновник.

У чому зацікавлена міська влада

Виступ владців перетворився на дискусію, в якій представники колективу ставили болючі питання:

— Нам прислали директора, який намагався розвалити те, що ми роками тут напрацьовували. Боляче дивитися, як усе це руйнується. Куди подітися викладачам, майстрам, якщо закриється ліцей? Куди подітися мешканцям гуртожитку, які прожили там ледь не все життя й іншого житла не мають? Якби влада цікавилася закладом, було б усе по-іншому. 

Марина Гаркава повідомила, що через тиждень має бути ще одна онлайн зустріч із цього питання:

— Ми надамо статистичну інформацію, яку просило міністерство — про наповненість закладів, лабораторії, дублювання професій. Після наради вже знатимемо, хто буде виконувати обов’язки керівника й зобов’яжемо його донести інформацію до колективу. Маєте зрозуміти одне, казала це міністерству освіти й кажу це вам: питання особисто для мене — це навіть не питання передачі майнових комплексів, це питання людей. Майновий комплекс — це будівлі. А тисяча людей, які живуть, працюють і навчаються тут — це наші люди, яке б рішення не ухвалило міністерство. Саме нам потрібно буде в разі чого влаштовувати когось на роботу, а когось — на навчання. Ми, міська влада, найбільше зацікавлені, щоб у Черкасах були спокій і комфорт. 

Не нашкодь

Хтось із досвідчених викладачів під час зустрічі сказав: не важливо, хто саме знищить — міська, обласна чи центральна влада. Важливі наслідки — може бути знищений унікальний заклад, а діти поїдуть навчатися в Польщу, там і залишаться.

На Черкащині навчальні заклади здавна активно співпрацюють із промисловими підприємствами, щоб дати учням практичні навички. Одним із першопрохідців, який і зараз активно працює в цьому напрямку, є Черкаський професійний ліцей. Свідчення цього — сотні працевлаштованих на місцевих підприємствах випускників. Про це, до речі, не раз йшлося на різних форумах та нарадах... На них були й представники Міністерства освіти, Федерації роботодавців, обласної влади, ректорів навчальних закладів. Ліцей ставили за взірець у плані вирішення актуального для держави питання: підготовки робітничих кадрів, партнерства освіти й бізнесу. 

Заступниця директора ліцею Людмила Андреєва повідомила, що зараз у закладі навчається 372 дитини (станом на початок навчального року було 477 дітей, частина з них уже отримала дипломи).

У закладі переконані, що допомагати постраждалим від війни харків’янам звісно ж треба, але не варто при цьому нищити те, що є справжнім набутком, досягненням професійної освіти. А вчинити при цьому розважливо та розумно — якраз і є завданням як місцевої, так і центральної влади. Очевидно, принцип медичної етики «не нашкодь» актуальний і для освітян. 

Роман Назаренко