Шедеври майстра з Черкащини стали частиною Національного реєстру рекордів. Талановитий жашківчанин Богдан Сенчуков за допомогою сірників створює не просто вироби, а цілий ансамбль музичних інструментів, техніки, кораблів та відомих пам'яток.

Митець поділився, як із маленького сірника починається велика любов до прекрасного, пише "Український інтерес".

Антистрес, після якого з’являється краса

Богдан ще з дитинства любив майструвати власноруч. Тоді ж і вирішив створити макет корабля зі звичайного картону. Один чоловік порадив йому обклеїти судно сірниками. Це неабияк зацікавило хлопця, адже раніше він нічого такого не робив.

"Мені було тоді десь 14 років, якраз я закінчував дев’ятий клас і перед іспитами, щоб якось зменшити стрес (сміється), вдарився в таку роботу: із сірників зробив свій перший корабель", – розповідає Богдан.

Цим виробом став макет "Санта-Марії" – корабля Христофора Колумба, на якому він дістався берегів Америки. Богдан зізнався, що ця справа йому сподобалася, адже стала для нього своєрідним антистресом.

Шлях від макета трактора до ансамблю-рекордсмена

Після першого корабля, він зробив ще кілька схожих виробів. Згодом, під час навчання в Жашківському профтехучилищі №38 (зараз Жашківський аграрно-технологічний професійний ліцей), створив макет трактора Т-150.

Водночас митець відвідував музичну школу і на знак вдячності своєму викладачеві Івану Івановичу Сухому подарував макет баяна до Дня народження. Саме цей чоловік, за словами майстра, підтримав та надихнув його на створення низки унікальних музичних інструментів.

Вчитель музики поцікавився у хлопця, чи може той зробити так, щоб інструмент зазвучав. Богдану не хотілося псувати виріб, тому він вирішив створити абсолютно нову гармонь із сірників, але більш досконалу.

"Іван Іванович вирішив ризикнути і віддав свою найкращу гармоніку, щоб я її повністю розібрав і зробив із сірників ті деталі, які зазвичай виготовляють з пластмаси або з дерева. Тобто залишились міха, голоса й різні металеві елементи, а решту я замінив на сірникові. На цю гармонь я витратив 18 тисяч сірників і чотири місяці часу", – сказав хлопець.

У результаті виріб зазвучав. Паралельно майстер робив і гітару, адже якраз у той час опановував гру на цьому музичному інструменті. На неї Богдан також витратив чотири місяці, але вже 15 тисяч сірників. Митець поділився, що саме ці два інструменти і поклали початок ідеї створення цілого ансамблю із сірників.

Після гітари з’явилася скрипка, а до 200-річчя з Дня народження Тараса Шевченка Богдан змайстрував сірникову бандуру: "Так і виник сірниковий ансамбль, який вже декілька років існує в Україні. У нас є вісім великих музичних інструментів і чотири маленькі: шейкери та молоточки". Саме цей ансамбль приніс хлопцю всеукраїнську славу.

Як сірники зробили хлопця національною гордістю

Жага знайомити людей з новим мистецтвом та дивувати їх допомогла Богдану отримати диплом Книги рекордів України у 2012 році за три музичні інструменти із сірників: скрипку, гітару та гармонь.

Цьогоріч у березні хлопець відвідав масштабне свято до Всеукраїнського дня сірника, що відбулося в Києві. Саме там його вироби стали частиною Національного реєстру рекордів.

Після цього звичайний, але неймовірно талановитий та працьовитий хлопець відчув визнання: у нього неодноразово брали інтерв’ю, знімали сюжети, а виробами почали цікавитися не лише глядачі на виставках.

Богдан поділився, що ж для нього означає популярність: "Слава. Вона минає. Якось ми з ансамблем грали в одному місті, де був повний зал людей. Тоді я відчував, як люди цінують це, як їм цікаво бачити щось нове. Наступного дня мені вже хотілося такої слави, щоб відчути вир емоцій, але цього вже не було. Тому намагаюся шукати баланс між тим, щоб не загордитися і триматися на рівні, щоб бути майстром і робити те, що мені до душі".

Водночас митець розповів, що часто люди не здатні гідно оцінити масштаби його праці. Інколи трапляється, що Богдану телефонують люди, які захоплюються його роботами і воліли б придбати щось для себе чи в подарунок. Однак тільки-но питання торкається оплати, мало хто готовий дати належну фінансову оцінку.

"Все залежить від розуміння людиною, скільки праці вкладено в роботу – сума має відповідати дійсності", – пояснив він.

І генії припускаються помилок

Не всі роботи Богдан завершив. Багато з них люди так і не побачать, адже сам автор вважає їх невдалими, хоча і знає причину такого результату: "Насамперед креслення не були зроблені правильно. Я припустився таких помилок, про які тоді навіть і не здогадувався".

Зокрема Ейфелеву вежу він робив протягом трьох років. Спочатку, згідно із задумом автора, вона мала бути вищою. Проте створювалася без жодних креслень та шаблонів, він "просто клеїв сірник до сірника, навіть не встик, а на ребро".

Попри те, що вона була не зовсім рівною, Богдан почав виправляти свої ж помилки і зменшив її в розмірах. "Ось ця вежа і стала для мене найскладнішою і тією, за допомогою якої навчився бачити свої помилки", – каже маестро.