Українці дедалі частіше їдуть на заробітки до сусідньої Польщі. Про свій досвід роботи за кордоном  розповів  23-річний Богдан Заболотний із міста Умань.

Про це повідомляє видання "Вечірня Умань".

— За освітою я — історик, але роботи за спеціальністю не знайшов. Тоді влаштувався працювати помічником на кухні, але роботою був незадоволений, адже отримував багато штрафів та і заробітна платня  не перевищувала п’яти тисяч гривень - розповідає Богдан.

Потім хлопець вирішив продовжити кухарську справу у сусідній Польщі

— Поїхати на заробітки мені було складно, бо не маю диплома про кулінарну освіту. Мови також не знаю, тому записався на курси. Оформлення паспорта та робочої візи зайняло півроку, — каже заробітчанин.

Тепер хлопець працює в туристичному комплексі в одному з міст Польщі.  Там така ж система, як на турецьких і єгипетських курортах: кухарі готують страви для шведського столу п’ять разів на день, а за годину платять 105 гривень. Робочий день українця починається о п’ятій ранку, закінчується о 20:00.

— Харчуємося за рахунок роботодавця, а також можна працювати неповний день. Це одразу проговорюють під час працевлаштування, адже тоді є можливість комбінувати графік.  Найбільша потреба у працівниках із 10:00 до 16:00, у цей час готуємо обід і два перекуси. Бувають випадки, коли можуть викликати серед ночі. Наприклад, в готелі існує послуга — "обслуговування номерів". Якщо якийсь гість хоче перекусити серед ночі, готуємо все, що забажає. Таку послугу оплачують окремо. Вночі кухарям рахують подвійну зарплату, — розповідає Богдан.

Заробітчани живуть безкоштовно в дерев’яних будинках на пляжі, в кожній кімнаті мешкає четверо осіб. Там старі меблі, деякі доводиться ремонтувати.

— Всю зарплату міняю на долари, а зароблене ні на що не витрачаю. Нам видають робочий одяг, прати можна також за рахунок роботодавця. Кожні три дні здаємо комплект форми у хімчистку й отримуємо вже попрасований. Раз на місяць форму міняють на нову, але не терплять навмисного псування, — додав хлопець.

Також у Польщі теж є покарання за зіпсовані продукти. Наприклад, якщо кухар готує страву, а в результаті, через недотримання інструкції вона не вийшла, то працівник змушений платити за цю їжу із власної кишені.