Це місце було центром українського кінематографу - минулого століття. Сергій Параджанов знімав тут свою "Українську Рапсодію", а Юрій Іллєнко - "Ніч на Івана Купала".

Нині село Бучак може зникнути з карти України через заплановане будівництво Канівської гідроакумулювальної станції, інформує BBC Україна.

У цьому селі на Черкащині, живе близько двадцяти людей. Дістатися туди можна лише власним транспортом - автобуси в Бучак давно не їздять. Дорога з плит замість асфальту різко обривається, починається ґрунтова, за вікном - все більше дерев.

З-за кущів стає помітна табличка з назвою села. Зі зворотного боку вона обклеєна закликами зупинити будівництво Канівської ГАЕС. Село розташувалося серед лісу та валунів. Подекуди залишилися лише сліди від хат, деякі стоять напіврозвалені. Дірки вікон ледь помітно проглядають крізь ще не опале листя.

ГАЕС на подвір’ї діда Андрія

Хата діда Андрія стоїть біля в’їзду в село на вулиці Героїв Дніпра. Подвір’я акуратно огороджене парканом із колючим дротом, біля сараю - старий кузов білого "Форду". Дід Андрій разом з усім селом кілька днів тому святкував своє 75-річчя. Він живе у Бучаку все життя.

Одягнений у короткий кожух та картаті штани, сиве волосся прикриває кепка. Дід працює біля хати і охоче розповідає про себе та село. Показує невеликий клаптик городу, де вирощує найнеобхідніше. За городом - садок, а за ним видніється Дніпро.

Дід Андрій киває на залишки школи, яку закрили сорок років тому. Був тут і магазин, а тепер до найближчого - сім кілометрів. Андрій Куришко ходить туди пішки або їздить мопедом. Колись у нього був "Москвич" і він часто їздив до Києва навідувати дітей. Брав із собою кота, аби той не голодував вдома сам. Тепер дід Андрій не тримає ніякої худоби і до дітей не їздить.

"Я сам як та худоба!", - жартома, але і з сумом каже дід.

Бучак розташований на узбережжі Дніпра на північ від Канева. На початку 1970-х через будівництво Канівської ГЕС річка почала підмивати гори біля Бучака і люди, які жили на схилі, мусили виселитися. У 1985 тодішні енергетики вирішили збудувати гідроакумулювальну станцію потужністю у 3500 МВт. На той час існувала перспектива будівництва Чигиринської атомної станції і ГАЕС допомогла би маневрувати отриману від неї енергію.

На початку 90-х стало зрозуміло, що жодну станцію у Бучаку не збудують – настала економічна криза. Але вже у 2007 про це заговорили знову. Укргідроенерго затвердило новий план доцільності будівництва ГАЕС із втричі меншою потужністю, ніж початково – всього на 1000 МВт. Для порівняння, вся гідроакумулювальна електростанція має таку ж потужність, як і один атомний енергоблок.

Згідно з проекто будівництва ГАЕС, подвір’я діда Андрія і є територією майбутньої станції. Сам він у це не вірить і переконаний, що, як і кілька десятків років тому, ідея будівництва залишиться лише на папері.

"Я тут народився, тут минула моя юність. І тепер я не хочу нічого: ні грошей, ні житла. Дайте мені тут на місці дожити до смерті", - каже дід Андрій і заходить до хати, в якій давно потріскалися стіни.

На відміну від діда Андрія, Укргідроенерго та Уряд України переконані, що через сім років (а стільки заплановано для будівництва) на березі Дніпра з’явиться ще одна ГАЕС. У грудні 2013 Кабмін затвердив новий проект станції. На той час будівництво коштувало майже 12 мільярдів гривень. Відтоді сума збільшилась принаймні утричі.

Згідно з цим самим розпорядженням, серед джерел фінансування проекту - державний бюджет, кредитні кошти та власні кошти ПАТ Укргідроенерго. Останні сподіваються отримати 90% саме від міжнародних фондів.

Офіційно у Бучаку - дві людини

Поки що жодних слідів будівництва у селі не видно. Зникла і табличка з написом "Канівська ГАЕС". На подвір’ї у тутешнього мешканця Миколи стоять дві бурильні машини. Біля них прив’язаний хазяйський собака, який охоче лащиться до гостей.

На іншому боці села стоїть старий вітряк без лопастей. Біля нього живе родина Москаленків. На подвір’ї Михайло Москаленко запускає з онучками повітряного змія. Москаленки переїхали у Бучак із міста, оскільки дружина Михайла Лідія Петрівна звідси родом.

Жінка замріяно згадує, що колись у селі багато і часто співали. А ще запевняє, що тих, хто переселився у Студенець, залишилося дуже мало: частина виїхала, а частина - померли.

За словами ПАТ Укргідроенерго, у 1987 році вони у Бучаку нарахували 85 будинків. Вирішили їх переселити і для цього Черкаський облвиконком у 1988 році затвердив проектну документацію про будівництво селища для переселенців у селі Студенець Бобрицької сільради Канівського району. На той час із 85 домовласників 32 сім’ї отримали нові садиби із земельними ділянками, а 53 – отримали грошову компенсацію. Усі 85 домовласників передали товариству документи для знесення власних будинків або звернулися з проханням розібрати свої будинки власноруч на матеріали.

І от, коли Уряд затвердив оновлений проект будівництва ГАЕС, виявилося, що двадцять п’ять будинків не знесли і сім із них розташовані на території, яка нині перебуває в користуванні ПАТ Укргідроенерго. П’ять із житлових будинків розташовані у зоні будівництва. У селі ж офіційно зареєстровано всього дві особи.

Олександр Круш, в.о. генерального директора ПАТ Укргідроенерго, пояснив BBC Україна, що у тих будинках, що стоять на території майбутнього будівництва, живе семеро осіб і лише одна із них – зареєстрована. Ніхто із них не має правовстановлювальних документів ні на ці будівлі, ні на земельні ділянки в Бучаку.

У селі офіційно зареєстровані лише дві людини

"Враховуючи те, що Україна планує залучити кошти міжнародних фінансових організацій (МФО) для реалізації проекту будівництва, наше товариство за участю міжнародних експертів працює над розробкою документу про політику переселення за стандартами МФО. Цей документ, після отримання погодження МФО, буде оприлюднений для обговорення та публічних слухань", - розповів Олександр Круш.

Думки архeологів та активістів - різні

Гідроакомулювальні станції існують для того, щоби врівноважити рівень енергії в енергосистемі у нічний час. Коли споживання електроенергії падатиме, ГАЕС буде її накопичувати і зранку віддавати в систему. Вночі воду закачуватимуть у верхній басейн на висоті 110 метрів. Звідти вода спадатиме у нижнє Канівське водосховище. Все це потрібно для того, аби зменшити провали навантажень в нічні години, одночасно поліпшуючи режими роботи теплоелектростанцій та атомних електростанцій.

Журналіст та активіст Дмитро Іванов в останні місяці став своєрідним екскурсоводом у Бучаку. Він натхнeнно розповідає про село та його історичні пам’ятки. Показує Бучацьке озеро, куди влітку їдуть відпочивати сотні людей з околиць. Дмитро переконаний, що будівництво ГАЕС - це застаріла технологія і світ вже давно вигадав більш сучасні методи вирішення енергетичних проблем. Серед варіантів журналіст згадує потужні акумулятори Ілона Маска та енергію стисненого повітря у шахтах.

Археолог, старший науковий співробітник Інституту археології НАНУ Юрій Болтрик каже, що на території, де відбуватиметься будівництво станції, археологічних пам’яток не багато і весь галас навколо цієї теми не має підстав. Під новий проект потрапляє гора Лисуха, залишки Зарубинецької культури та Черняхівські об'єкти, але вони доволі невиразні.

У жовтні у Черкасах відбулося засідання робочої групи, яка займається справами будівництва станції. За словами заступника генерального директора Укргідроенерго Юрія Литвиненка, Канівська ГАЕС дасть можливість заощаджувати до 10 млн. кубометрів природного газу щомісяця, або 48 млн. доларів на рік, Крім того, зменшить необхідність імпорту вугілля для українських ТЕЦ. Юрій Литвиненко також спростував інформацію про екологічну загрозу будівництва ГАЕС та її застарілу технологію.

Eкологи, у свою чeргу, мають сумніви щодо нeшкідливості станції. Ірина Головко, національний координатор мережі "CEE BankwatchNetwork" в Україні у сфері енергетики, зазначає, що проект ГАЕС містить том з екологічною оцінкою впливу на навколишнє середовище (ОВНС), однак його якість дуже низька. У ньому не визначені межі впливів, не оцінено вплив на прибережну територію та на підземні води, не враховано ризики зсувів, процесів яроутворення, впливи стихійних явищ.

З геологічної точки зору, наголошує Ірина, це дуже нестабільна місцевість, а на ній планують будувати бетонні дамби подекуди до 90 мeтрів заввишки, що мають утримувати мільойни кубометрів води. ПАТ Укргідроeнeрго обіцяє, що опублікує звіт про eкологічні впливи станції на довкілля у січні 2017 року. Однак, нині ужe відомо, що для звeдeння станції потрібно вирубати майже 200 тисяч дeрeв.

Жителі Бучака впевнені, що в сeлі потрібно створювати заповідну територію, робити музей і возити туристів. Вони не вірять ні уряду, ні Укргідроенерго і пeрeконані, що станції тут не буде. Натомість у програмі розвитку гідроeнeргeтики до 2026 року, яку затвeрдив Кабмін, будівництво Канівськоі ГАEС запланованe, як один із найпeрспeктивніших проeктів.