Краєзнавець Борис Юхно розповів цікаві факти про Будинок торгівлі у Черкасах.

Перший тиждень листопада для Черкас традиційно вдавався “особливим”. Утім, як і для всієї країни, бо 7-го відзначалися річниці “Великого Жовтня”, тож розрізання червоних стрічок на нових об’єктах вважалося чи не головним ритуалом святкувань, поступаючись хіба параду. Не без того, аби їх здачу підганяли, і не лише прискоренням темпів, а й навпаки. Але не в цьому випадку, адже... Та що там: ось 10 анонсованих фактів про наш Будинок торгівлі.

1. З його будівництвом від ідеї до втілення минуло рівно 14 років: 1 листопада 1964 року через пресу анонсувалося спорудження нового Центрального універмагу, лише у березні 1975-го на розі Шевченка – Комсомольської взялися за котлован, а 1 листопада 1979 року “БТ”, нарешті, відкрили.

2. Перший проектний варіант торгцентру разюче різнився з тим, який, зрештою, звели. І називався він інакше, “Черкаси”. Аргумент з історико-архітектурного нарису Сергія Кілессо 1966 року, фрагмент: “Універмаг матиме три поверхи, його фасади вирішені як суцільні скляні вітражі на першому та другому поверхах, третій – стіна з вітражем-стрічкою. Верхній поверх на два метри виступатиме над нижніми...” Але авторська робота архітекторів О. Кедриновського, Л. Дживаяна та інженерів Е. Крестьянінова і В. Янщикова так довго залишалася “в столі”, що...

3. Що за основу взяли опробований проект... Музею революції у Ризі. Тепер, само собою, це Музей окупації. У Латвійському філіалі інституту “Гіпроторг” лише трохи змінили фасад.

4. Як не намагалися “відповідальні товариші” втиснутися у кошторис, та він значно перевищував передбачені 3 мільйони карбованців. Тому економили з порушеннями, за рахунок 5% відрахувань з житлового будівництва. До того, за рішенням обласного управління торгівлі кожен причетний до галузі мав відпрацювати на об’єкті 180 годин (ну а там, “в галузі”, з оплатою цього часу самі розберуться). З 1978-го масовими стали суботники з “трудовими десантами” підприємств міста, до торгівлі взагалі ніяк не причетних.

5. “БТ” на час відкриття: загальна площа – 9 тисяч квадратних метрів; тут 5 тис. кв. м торговельної та 2,2 тисячі кв. м складських приміщень; штат 830 осіб. Продаж організовано методом самообслуговування у комплексах “Товари для дому”, “Культура в побуті”, “Все для шиття і в’язання”, “Товари для жінок”, “Товари для чоловіків”, “Подарунки”. Для працівників – їдальня площею 260 квадратів на 112 осіб, гардероб, побутові кімнати, медпункт, душові, перукарня.

6. З самого початку торговельне підриємство надавало 50 видів послуг: від розкроювання тканин до заряджання фотоапаратів і “коротких курсів” із зав’язування краваток. Працювали камери схову, стіл довідок, радіовузол.

7. Так само з перших днів у Будинку торгівлі практикували доставку товарів додому, реалізацію в кредит, виїзд майстрів з експлуатації побутової техніки. Регулярно відбувалися секційні виставки-продажі.

8. У БТ не було дитячих товарів. Ця група пропонувалася за квартал, у старому приміщенні Центрального універмагу на Карла Маркса, 26, який, – щоправда із запізненням на півтора роки, – наново відкрили вже як “Дитячий світ”. Обидва магазини працювали з 10 до 20 години, вихідний – неділя.
9. Свою чималу історію має й “БТ”-гастроном. Більшість з нас вже звично вважає, що він з’явився 2001-го з відкриттям “Європейського”, який 2003-го став SРАR, а тепер “Сільпо”. Насправді ж гастрономічний відділ представлений тут з першого року роботи універмагу.

10. Навесні 2012-го Будинок торгівлі пережив своє найбільше внутрішнє оновлення за всю 33-річну історію, “у комплексі” гастроном спустили на мінусовий поверх, а спортивні, побутові товари, сувенірку, годинники і т.п., підняли нагору. Далі – більше: до 1 листопада 2014-го, на 35-річчя, планували повністю оновити фасад. Позбутися набридлого і вже безнадійно брудного анодованого алюмінію, зробити великі вітражі, на куті звести башточку задля єдиного з будівлею ЦНТІ архітектурного ансамблю. Та з огляду на те, що уздовж бічної стіни зі Смілянської вже натулили тулеників і тулять далі, ці плани, напевне, перейшли в розряд естетичних фантазій. Та й з рекламою прощатися не вигідно...

Р.S. Не казатиму, що “кожен відділ магазину пам’ятаю змалечку”. Бо коли тобі 10 – 12, і в ньому ні ігр, ні модельок, ні книжок, – то не магазин, а просто якась фігня, а ця ще й огромна. Коли ж чи не вперше прийшов, добре вкарбувалося – шукав щось для однокласниці на 8 Березня і на другому поверсі знайшов малесенькі духи “Наташа” за 1.50 (бо її й справді звали Наташа), – площі вразили порожнечею. Реально, флеш-рефлексія: капєц, посередині хоч на вєліку катайся. Вже трохи старшим навідувався туди у відділ грампластинок (перший поверх, правий від входу кут). Або ж подивитися на магнітофонні касети поруч. Наших по 4.50 як завжди нема, “BASF” і “SONY” – по десятці, тому й подивитися. Коли до школи почали ходити зі спортивними сумками, підшукував таку на другому поверсі, так само у правій кутовій секції. Там працювала сусідка, і це збільшувало шанси...