Замість села – агромісто, театр на Замковому узвозі, другий міст через Дніпро – саме так бачили розвиток Черкащини півстоліття тому. Але часи змінюються, життя рухається вперед, а грандіозні ідеї залишаються позаду. Не всім планам судилося здійснитися. Чому? Читайте далі.

Про це пише in.ck.ua

Стерти кордони між містом та селом

Зменшити кількість худоби та посівних площ, укрупнити шляхом об’єднання – так у 50-х роках минулого століття планували реорганізувати "неперспективні" селища тогочасного СРСР. В життя хотіли впровадити ідею "стирання кордонів" між містом і селом. Замінити останні мали так звані "агроміста" з населенням понад 5000 жителів. Ідею подав заслужений архітектор Микола Яблонський. У повоєнні часи саме він працював над відбудовою Черкас.

У 1949 році він розробив проект агроміста, в яке мали ввійти села Леськи, Худяки та Ломовате, об’єднані в один колгосп. Аби селян перетворити на міщан, у 1956 році встановили високий податок на утримання худоби в містах, обмежили власників свійських тварин у пасовищах і заготівлі корму, підвищили ціну на продукти тваринного виробництва. Однак врешті-решт експеримент припинили, колгоспи роз’єднали.

"Орбіта" – атомний привид Черкащини

Розвиток атомної електроенергії, містечко енергетиків із населенням понад 20 тисяч осіб, нові робочі місця просто на березі Дніпра та перспективи "життя в раю". З такими думками у 80-х роках ХХ століття анонсували зведення поблизу Чигирина однієї з найбільш потужних атомних електростанцій країни. Паралельно з будівництвом станції розпочали створення житла для майбутніх працівників. Селище назвали "Орбіта" – і квартиру там мріяв отримати чи не кожен у місті.

Однак мріями про "світле майбутнє" чигиринці жили недовго – до 1986 року. Тоді 26 квітня сталася одна з найбільших аварій на Чорнобильській електростанції: 64 людини загинуло, понад 15 тисяч отримали враження радіацією, а в найближчі два роки кількість смертей збільшилася до 2000. Такі показники неабияк налякали громадськість. Люди масово почали вимагати припинення будівництва АЕС поблизу Чигирина. Остаточно зупинили зведення станції у травні 1989 року. Одразу потому – зупинили будівництво "містечка енергетиків". І "атомна мрія" луснула як мильна бульбашка.

Відновити будівництво намагалися, починаючи з 2005, але поки що безуспішно. Сьогодні містечко "Орбіта" приваблює туристів із різних куточків України, в декількох будинках тут проживає близько 60 сімей.

Канівська ГАЕС – "мрія", яка все ще може стати реальністю

Енергетична незалежність, робочі місця та підвищення якості електроенергії – саме з такими думками у 1984 році розпочали масштабне будівництво гідроакумулювальної електростанції поблизу Канева. "В жертву" енергетичному потенціалу країни принесли селище Бучак. Його "перенесли" разом із жителями на іншу територію, місцевим мешканцям виплатили компенсації. Одразу потому вирили котлован для верхньої водойми, намили частину берегів, встановили бетонні плити. На той час самі лише підготовчі роботи коштували 57 мільйонів радянських карбованців. Тоді ж постало питання про окупність ГАЕС,  а в 1991 році будівництво пригальмували в рамках впровадження надзвичайних заходів зі стабілізації економіки України.

На згадку про будівництво черкащани мають власний "Голлівуд над Дніпром" – озеро Бучак. Сюди люблять приїздити туристи, історики, археологи. Свого часу відомий український режисер Юрій Іллєнко знімав тут свої кінострічки. А тим часом питання про повторне будівництво ГАЕС "висить у повітрі" з 1999 року після скасування мораторію на нього. За – Міністерство енергетики,  проти – екологи та археологи. Хто переможе, покаже час.

Проект "Черкаси – 2", або як із Панського хотіли зробити елітний мікрорайон

Сьогодні словосполучення "міст через Дніпро" викликає у черкасців єдину асоціацію – ремонт переправи на лівий берег і кількагодинні затори у "вікнах пропуску". А майже 50 років тому поява другого мосту через річку була цілком реальною. Ідея створити новий намивний мікрорайон поблизу селища Панське з'явилася через стрімке зростання кількості жителів у Черкасах.

Так звані "Черкаси – 2" мали стати містом-супутником із населенням до 200 000 людей. А дістатися мікрорайону, за планом, можна було б новим мостом. За задумом архітекторів, він мав би пішохідну та проїзну частину. Зводити другий міст планували з узбережжя сучасної вулиці Грушевського. І місцеві жителі ставали б в черги за квартирами на лівому березі. Однак до сьогодні ні квартир, ні "райських островів" немає. Час від часу архітектори говорять про відновлення проекту, але поки це тільки думки.

"Похована" за бетонним парканом мрія

Яскраві графіті та малюнки на перехресті бульвару Шевченка та вулиці Богдана Хмельницького можна розглядати годинами. І ви навряд чи звернете увагу на те, що за цим бетонним парканом. А там – копія "Орбіти" – тільки в менших масштабах. Закинута будівля мала стати одним із найбільших Інститутів легкої промисловості „Укрлегпромпроект“. Тоді в Черкасах працювала трикотажна фабрика, і очільники області мріяли розвинути легку промисловість ще більше. Однак за декілька років на початку 1990-х ця галузь виробництва майже зникла в нашому регіоні. Проект інституту перестали фінансувати, а що збудувати натомість – не придумали. Тому поки маємо недобудови, порослі деревами та чагарниками, в центрі міста.

Плани змінилися

У межах міста є об'єкти, яким пророкували зовсім інше майбутнє. Ось деякі з них.

Театр замість ресторану

На Замковій горі спочатку мали зводити театр. А в процесі передумали – перенесли його в центр міста, а до узвозу – картинну галерею. Врешті-решт вирішили: мистецтву тут не місце, а ось ресторан – саме те, що треба. До речі, це одне з небагатьох місць у Черкасах, назва якого не змінювалася понад 40 років.

Багатоповерхівка замість ТРЦ

Понад 10 років тому в театральному сквері любили збиратися шанувальники мистецтва та чекати на акторів після прем’єри. Тут зустрічалися випускники шкіл перед останнім дзвоником, а перед навчальним роком відбувався традиційний шкільний ярмарок. Але у 2008 владці вирішили – тут буде один із найбільших ТРЦ "Фонтан-Град". Розпочали будівництво, вирили яму... аж "раптом" закінчилися кошти, і проект "став". Відновили роботи нещодавно, однак за театром з'явився не ТРЦ, а багатоповерхівка.

Підземний базар

Поява "підземки" в нашому місті була цілком реальною, але так і залишилась нездійсненою фантазією. "Звільнити" місто, захоплене стихійною торгівлею, та позбавити його "сірої провінційності" мав проект так званого "метрограду" по Смілянській між бульваром Шевченка та вулицею Гоголя. "Під землю" мали перенести торгівельні павільйони, пішохідні переходи, а центр міста – оновити "до невпізнаваності". Однак сам проект за реалізацією виявився одним із найскладніших і потенційно не достатньо окупним. Тому спочатку його реалізацію перенесли, а потім – узагалі відмовилися "рити землю".

Переглядаючи плани та проекти архітекторів, в уяві постає комп’ютерна гра-симулятор. Коли на екрані ви маєте карту міста й "золоті монетки" – там збудували театр, тут – посадили парк, поряд – універмаг. Не сподобалося – поміняли місцями – і далі граєте. Проте на практиці розбудовувати місто складно – плани на об’єкти змінюються декілька разів у процесі будівництва. Сьогодні складно сказати, добре це чи погано, що деякі з них залишилися нереалізованими. Але зізнавайтеся – ви теж замріялися про другий міст через Дніпро та будиночок на острові "Черкаси – 2"?